Нові тенденції щодо характеру й умов зайнятості молоді

Серед нових тенденцій щодо характеру й умов зайнятості молоді дослідники називають такі:

- випереджаючими темпами зростає використання праці молодих людей у сфері оптової та роздрібної торгівлі, промисловості та будівництва, освіти, транспорту та зв'язку;

- зменшується зайнятість молоді у сферах інформаційно-обчислювального обслуговування, науки, охорони здоров'я, фізичної культури та соціального забезпечення, культури й мистецтва - тобто саме там, де за логікою сучасного реформування та наявним віковим складом працівників найбільшою мірою потрібне оновлення кадрового потенціалу;

- поступово зростає значення приватного сектору економіки як сфери зайнятості, передусім для тих, хто вперше шукає роботу: кожна четверта молода людина нині працює на приватних підприємствах;

- за статусом зайнятості абсолютна більшість молоді (92 %) працює за наймом і лише 7 % ведуть підприємницьку діяльність, здебільшого на умовах самозайнятості;

- великих масштабів набула неформальна економічна діяльність: для кожної шостої молодої людини основне місце роботи було в нерегламентованому секторі економіки (тобто в тіньовій економіці"); саме в ньому здебільшого працююча молодь знаходить додаткову роботу. Частка молодих громадян, які здійснювали нерегламентовану економічну діяльність, становила не менше чверті;

- зберігаються тенденції щодо збільшення обсягів зовнішньої трудової міграції, коли молоді люди в пошуках праці змушені виїжджати за кордон. Проте лише незначна частка молоді (менше 10 % тих, хто перебуває у трудових поїздках за кордон) працює там легально.

7. Професійне самовизначення молоді

Рівень освіти в Україні

Під цим видом самовизначення молоді маються на увазі різноманітні проблеми, пов'язані з набуттям фаху та освітою підростаючого покоління. Однією з найважливіших функцій освіти (особливо вищої) у демократичних суспільствах, як зазначає Л. Сокурянська, є її роль " соціального ліфта", який дозволяє просунутись у більш високі прошарки тій частині молоді, яка за своїм соціальним положенням належить до нижчих соціальних верств. Станом на 2005 р. усе населення України за рівнем освіти поділялося на такі групи: особи з початковою освітою - 33, 8 %, з середньою загальною освітою - 85, 1 %, з середньою спеціальною освітою - 20, 0 %, з вищою - 9, 7 %. Серед молоді ж питома вага осіб з вищою освітою була вдвічі, а серед молодих людей у віці від 26 до 28 років - у чотири рази більшою від середнього рівня по країні.

Освітні особливості молоді

Ці загальні показники урізноманітнюються, якщо взяти до уваги деякі особливості, пов'язані з місцем проживання, статтю, галузевими характеристиками здобуття освіти. Так, наприклад, міська молодь у цілому є освіченішою, ніж сільська, але результати першого всеукраїнського незалежного тестування (2008 р.) показали відсутність суттєвих відмінностей у якості знань міських та сільських старшокласників. Те саме, як зазначають харківські соціологи, стосується й якості знань студентів з міст і сільської місцевості; разом з тим можна говорити про відносно більшу конкурентоспроможність при вступі до вищих навчальних закладів (ВНЗ) випускників ліцеїв, гімназій та спеціалізованих шкіл, особливо тих, що розташовані в обласних центрах. Спостерігаються значні гендерні (статеві) відмінності щодо профілю здобутої вищої освіти: до найбільш жіночих сфер треба віднести медицину та педагогіку, суто чоловічою сферою є військова справа; молоді чоловіки надають перевагу також технічним наукам і економіці. Але одна спільна риса є нині характерною для усіх вікових, тендерних, територіальних груп молоді: це зростання престижу освіти після декількох років його падіння.