Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Встановлення кінцевої ціни. Принципи і методи ціноутворення
Ціноутворення на продукцію сільського господарства — складний і багатоетапний процес На першому етапі кожне підприємство визначає мету виробництва, яку конкретно продукцію буде виробляти, а також вивчає попит і становище даної продукції на ринку. В умовах жорсткої конкуренції підприємство повинно мати три основні мети цінової політики. І. Забезпечення виживання — це основна мета, яку ставить собі підприємство в умовах конкурентної боротьби, коли на ринку багато виробників аналогічного товару. Таку мету вибирає підприємство, якщо: • можна збільшити обсяги реалізації при зменшенні витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції; • можливе збільшення загального прибутку через зниження прибутку з одиниці продукції; • зниження ціни стане невигідним для конкурентів; • існує великий попит на ринку даного виду продукції. ІІ. Мету одержання максимального прибутку підприємство обирає тоді, коли воно має стійке становище на ринку або намагається досить швидко отримати першопочатковий прибуток, оскільки невпевнене в розвитку сприятливого бізнесу на перспективу. Цю мету може застосовувати підприємство, якщо йому не вистачає грошових коштів у зв'язку з високими капітальними вкладеннями. ІІІ. Мета, що базується на утриманні ринку, полягає в збереженні підприємством існуючого становища на ринку. Щоб забезпечити сприятливі умови для своєї діяльності і не допустити спаду збуту, підприємство повинно уважно слідкувати за динамікою цін, дією конкурентів, не допускати надмірного підвищення або зниження ціни на свою продукцію і намагатися знизити витрати на виробництво і реалізацію. Важливим етапом у встановленні ціни є вивчення попиту на дану продукцію. Треба мати на увазі, що встановлена підприємством висока чи низька ціна на продукцію не відобразить відразу попиту на товар. За інших рівних умов покупець з обмеженим бюджетом відмовиться від продукції за високою ціною, якщо є можливість придбати альтернативний товар за нижчою. Проте це співвідношення буде іншим, якщо мова йде про збут престижних товарів, хоча підвищення ціни й на ці товари має певну межу. Жодне підприємство не може ігнорувати зміну попиту. Чинниками, що впливають на попит, слід вважати: потребу в товарі, відсутність конкурентів, платоспроможність покупців, звички покупців, їх сталість тощо. Аналіз витрат при визначенні ціни повинен видати мінімальну їх суму (постійних і змінних), нижче якої ціна неможлива, оскільки з'являється реальна загроза збитків. Аналіз ціни конкурентів — важливий етап при встановленні ціни на власну продукцію. Для цього необхідно знати їх ціни, порівняти якісні показники товару. Ціна конкурентів може виступати вихідною інформацією для встановлення власної ціни. Встановлення кінцевої ціни. На цьому етапі підприємство повинно врахувати, що низька ціна не забезпечить одержання прибутку, а надто висока не сприятиме формуванню попиту на продукцію. Мінімальний її розмір визначають валові витрати виробництва (сума постійних і змінних). Однак підприємству слід виходити з психологічного сприйняття ціни покупцями, врахувати реакцію конкурентів на неї, відповідність ціновому зразку підприємства і його ціновій політиці. Основними принципами ціноутворення є: економічна обґрунтованість, рівновага цін, поєднання вільного ціноутворення з державним регулюванням, врахування якості продукції, строків реалізації. Ціни на продукцію аграрних підприємств повинні бути економічно обґрунтованими. В основі їх формування мають бути суспільно необхідні затрати праці, які зорієнтовані на гірші умови виробництва і є на такому рівні, щоб забезпечувати повернення витрат і одержання певного прибутку. Важливим принципом є формування рівноваги цін на продукцію аграрних підприємств і на засоби виробництва промислового походження, що їм реалізуються. При цьому закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію та оптові ціни на засоби виробництва і матеріальні ресурси для села повинні забезпечувати еквівалентний обмін між аграрним сектором економіки і промисловістю. Оскільки в аграрному секторі обмежені можливості вільного ціноутворення, діють рентні чинники і відносно низька еластичність попиту на основні види сільськогосподарської продукції, то важливим принципом є поєднання вільного ціноутворення з державним регулюванням цін. Рівень закупівельних цін повинен встановлюватись з врахуванням якості сільськогосподарської продукції. За рахунок ціни повинні покриватись додаткові витрати, понесені на поліпшення якості, і має забезпечуватись оптимальний рівень рентабельності виробництва продукції. Закупівельні ціни слід встановлювати з врахуванням строків реалізації продукції. Вони мусять стимулювати виробництво ранньої продукції, а також покривати витрати на зберігання і реалізацію плодоовочевої продукції в пізні строки.
|