Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Теоретичні відомості. Міністерство освіти, науки молоді і спорту УкраїниСтр 1 из 36Следующая ⇒
Міністерство освіти, науки молоді і спорту України НУ «Львівська політехніка» Кафедра: Охорона праці
Розрахункова робота На тему: «Природне освітлення. Нормування. Розрахунок.» (варіант 7)
Виконав: Ст. гр. ТЗТс-11 Заяць Р.А. Прийняв: Скачко В.П.
Львів 2014 Теоретичні відомості В залежності від архітектури промислових будівель, а також вимог технологічного процесу можуть бути застосовані такі види природного освітлення: – бокове одностороннє або двостороннє, коли світлові отвори (вікна) знаходяться в одній або в двох зовнішніх стінах (рисунок 2.50 а); – верхнє, коли світлові отвори (ліхтарі) знаходяться у верхньому перекритті будівлі (рисунок 2.50 б); – комбіноване, коли застосовується одночасно бокове і верхнє (рисунок 2.50 в). Згідно із вимогами Державні будівельні норми України. Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення. ДБН В.2.5-28-2006 (на заміну СНиП II-4-79 “Естественное и искусственное осещение. Нормы проектирования”), в приміщеннях із постійним перебуванням людей в них повинно бути передбачене природне освітлення. Звичайно, що природне освітлення відрізняється низкою переваг, в порівнянні із штучним, а саме: ергономічне освітлення приміщення; забезпечення психологічного комфорту для людей в приміщенні; ефект відкритого простору; оптимальні умови роботи з комп’ютерною технікою; додаткові можливості для вентиляції і димовидалення приміщення; економія електроенергії.
а – бокове одностороннє освітлення; б – верхнє освітлення; в – комбіноване освітлення Рисунок 2.50 – Види природного освітлення
Природне освітлення дозволяє значно скоротити витрати на електрику і експлуатацію приміщень великої площі. Для організації природного освітлення великих приміщень використовують зенітні ліхтарі, світлові тунелі, світлопрозорі покрівлі, що розміщуються на дахах промислових та адміністративних будівель і які дозволяють освітлювати більш ефективно, ніж звичайні вікна. Оскільки природне освітлення непостійне впродовж дня, кількісна його оцінка проводиться за відносним показником – коефіцієнтом природної освітленості (КПО): , де - освітленість в даній точці заданої площини (робочому місці) всередині приміщення; - освітлення ззовні приміщення на цій же горизонтальній площині світлом повністю відкритого небосхилу. Фактичний КПО визначають відношенням заміряної освітленості на робочому місці у виробничому приміщенні до одночасної освітленості зовні приміщення у горизонтальній площині при відкритому небосхилі (щоб ніщо не затінювало фотоелемент люксметра) і дифузному світлі (сонце закрите хмарою) За умовну робочу поверхню приймається горизонтальна поверхня на висоті 0, 8 м від підлоги Нормоване значення КПО визначається за формулою eн = е0 x m де е0 – нормоване значення КПО, яке задається „Державними будівельними нормами” (ДБН В.2.5.28-2006) в залежності від розряду виконуваних робіт. В основу визначення КПО також покладено розмір об’єкта розпізнавання; ДБН встановлюють 8 розрядів зорової роботи: І –найвищої точності при мінімальному еквівалентному розмірі об'єкта розрізнення менше 0, 15 мм ІІ –дуже високої точності (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення від 0, 15 до 0, 30 мм ) ІІІ – високої точності (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення від 0, 30 до 0, 50 мм ) ІV –середньої точності (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення від 0, 5 до 1, 00 мм ) V –малої точності (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення від 1, 0 до 5 мм ) VІ –груба (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення більше 5 мм ) VIІ –робота з матеріалами, які світяться (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення більше 5 мм ) VIIІ –загальне спостереження за ходом процесу (незалежно від мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення, фону та контрасту ) – коефіцієнт світлового клімату, який враховує особливості світлового клімату. Світловий клімат – сукупність умов природного освітлення і даній місцевості (освітленість на горизонтальній та різноорієнтованих вертикальних поверхнях, створювана прямим і розсіяним світлом сонця, тривалість сонячного сяйва і альбедо підстилаючої поверхні) за період понад 10 років; Для бокового освітлення КПО»0, 5-3, 5%, а для верхнього та комбінованого КПО»1, 0-10%. Мінімальне значення КПО нормується у виробничих приміщеннях в точці, розташованій на перетині вертикальної площини характерного перерізу приміщення і умовної робочої поверхні (при двосторонньому боковому, верхньому та комбінованому освітленні) або в точці перетину умовної робочої поверхні та вертикальної площини перерізу на відстані 1 м від стіни, найбільше віддаленої від світлових прорізів. У виробничих приміщеннях із зоровою роботою І-ІІІ розрядів слід використовувати суміщене освітлення, хоча допускається застосовувати верхнє природне освітлення при нормованих значеннях КПО відповідно 10 % для І розряду, 7% – для ІІ розряду і 5% для ІІІ. Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових отворів (вікон, ліхтарів) у відповідності нормованих значень КПО. Площа вікон при боковому освітленні визначається за допомогою наступного співвідношення: , Площа вікон при верхньому освітленні визначається за допомогою наступного співвідношення де Sв – площа світлових отворів (вікон чи ліхтарів), які є в зовнішніх стінах освітлюваного приміщення ; – площа підлоги приміщення, ; – нормоване значення КПО для заданого світлового клімату; – коефіцієнт запасу; (таблиця 2 методичних вказівок до лаб роботи № 7) – коефіцієнт світлової характеристики вікон за табл. 1; – коефіцієнт, що враховує затінення вікон будівлями, що стоять навпроти за табл. 2; – коефіцієнт, що враховує підвищення КПО завдяки світлу відбитому від поверхонь фасадів протилежних до приміщення будинків та поверхневого шару, що прилягає до будівлі. Середньозважений коефіцієнт відбивання в розрахунках приймається 0, 2; – загальний коефіцієнт світлопропускання вікна, який дорівнює , де – коефіцієнт пропускання світла матеріалом за табл. 3 – коефіцієнт, який враховує втрати світла в оправі світлового отвору за табл. 3; – коефіцієнт, який враховує втрати в несучих конструкціях за табл. 3(при бічному освітленні );; – коефіцієнт, який враховує втрати в сонцезахисних пристроях за табл. 4; – коефіцієнт, який враховує втрати в захисній сітці, . — світлова характеристика ліхтаря або світлового отвору в площині покриття, визначувана за табл. 6 і 7 — коефіцієнт, що враховує тип ліхтаря, визначуваний по табл. 6
Завдання для розрахунку: Розрахувати необхідну площу освітлювальних отворів (вікон, ліхтарів) та підібрати розміри і кількість вікон за наступних початкових умов:
|