Протитуберкульозні препарати

На сьогодні існує 2 класифікації протитуберкульозних препаратів: за показаннями до їх призначення (I і II ряду) та за антимікобактеріальною активністю.

Протитуберкульозні препарати I ряду (ізоніазид, рифампіцин, стрептоміцин, етамбутол, піразинамід) призначають хворим на вперше виявлений туберкульоз та рецидиви захворювання, які виділяють чутливі Мicobacterium tuberculosis (МБТ) (хворі I – III категорій). До протитуберкульозних препаратів II ряду відносять канаміцин, амікацин, офлоксацин (ципрофлоксацин), етіонамід (протіонамід), ПАСК, циклосерін, капреоміцин, тіоацетазон. За існуючими стандартами лікування їх використовують тільки в індивідуалізованих схемах хіміотерапії у хворих на туберкульоз IV категорії, у яких визначають медикаментозну резистентність МБТ до ПТП I ряду, а також у хворих інших категорій при резистентності МБТ до препаратів I ряду або поганій їх переносимості.

Які важливі відомості слід вказати у медичній картці ліку­вання хворого?

При роботі з хворим на туберкульоз досить важливе зна­чення має правильне ведення медичної документації.

При призначенні курсу лікування на кожного хворого запов­нюється " медична картка лікування хворого на туберкульоз", де вказані паспортні дані, дані за класифікацією і тип хворого, а також графік вживання ліків в інтенсивній і підтримуючій фазах.

При заповненні карток слід звернути увагу на:

1. Форму захворювання:

легенева — з втягуванням у патологічний процес па­ренхіми легень;

позалегенева — плеврит, туберкульоз внутрішньогрудин-них лімфовузлів, туберкульозний менінгіт.

2. Тип хворого:

вперше виявлений або новий випадок — пацієнт, який ніколи раніше не отримував терапію з приводу туберкульо­зу чи лікувався від туберкульозу менше чотирьох тижнів; рецидив — хворий з будь-якою клінічною бацилярноюформою ТБ, який пройшов повний курс лікування і був вилікуваний за висновком лікаря, у котрого знову з'явилося бактеріовиділення;

хворий, якого переведено з одного медичного закла­ду до іншого;

лікування після перерви — пацієнт, який лікувався після перерви строком більше 2 місяців, при цьому мазок став позитивним (чи залишився негативним, але ТБ проходить в активній формі — за даними клінічного і рентгенологічного обстеження);

інші хворі після невдалого лікування — хворий на ТБ, у якого під час лікування результати бактеріоскопії харкотин­ня залишалися чи знову стали позитивними через 5 місяців або пізніше після початку терапії, а також хворі, у котрих до початку лікування результати бактеріоскопії харкотиння бу­ли негативними, але після 2 місяців терапії стали позитивними;

рецидив у абацилярного хворого на ТБ з клінічними і рентгенологічними симптомами активного ТБ; хронічний випадок — хворий, у якого залишилися чи зно­ву стали спостерігатися бактеріовиділення після закінченняповного курсу терапії під контролем.

3. Результати аналізу харкотиння:

позитивний мазок — хворий, у якого щонайменше у двох перших аналізах вдалося виявити мікобактерії туберкульо­зу, або хворий, у якого мікобактерії вдалося виявити лише в одному аналізові харкотиння, але діагноз ТБ встановлено рентгенологічним чи методом посіву;

негативний мазок — хворий, у якого мікобактерії туберку­льозу не вдалося виявити у харкотинні методом бактеріос­копії, але є рентгенологічні зміни, які вказують на активний туберкульозний процес у легенях.

Важливо спостерігати за наявністю мікобактерій у харко­тинні на етапах лікування.