Тема 3 - фактори сталого розвитку

Питання лекції:

1. Поняття сталого розвитку продуктивних сил.

Література: [1, с.344-353]

Наприкінці ХХ ст. в наше життя стрімко увірвалося поняття “сталий розвиток”. Концепція сталого розвитку була прийнята в червні 1992 року у Ріо-де-Жанейро на Конференції ООН по навколишньому природному середовищу і розвитку. У ній взяли участь глави, члени урядів і експерти 179 держав., а також представники багатьох неурядових організацій.

Конференція прийняла кілька важливих документів, серед них:

- Декларація Ріо з навколишнього середовища і розвитку;

- Заява про принципи глобального консенсусу з управління, збереження і стійкого розвитку всіх видів лісів;

- Порядок денний на ХХІ століття – документ, орієнтований на підготовку світового співтовариства до розв’язання еколого-економічних і соціально-економічних проблем близького майбутнього.

Крім того, у межах Конференції були підготовлені Рамкова конвенція про зміну клімату та Конвенція про біологічне різноманіття.

На конференції було прийняте визначення сталого (стійкого) розвитку, представлене в доповіді Міжнародної комісії, яку очолювала прем’єр-міністр Норвегії пані Г.Х. Брутланд (у пресі часто можна зустріти назву “Брунтландська доповідь”).

Стійкий розвиток – це такий розвиток, що задовольняє потреби теперішнього часу, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби.

Стійкий розвиток є однією із утопій людства, яка, не має чітких критеріальних меж (як “світле майбутнє”). Те, що сьогодні написане про стійкий розвиток, залишає більше питань, ніж конкретних методичних положень. Саме визначення “стійкий розвиток” має протиріччя. “Стійкий” – передбачає рівновагу, а “розвиток” можливий тільки на основі виходу з даної рівноваги.

Головна мета стійкого розвитку – це безкінечне існування людської цивілізації (збереження умов існування людини, збереження біосфери в цілому).

Досягнення даної мети можливе при збереженні рівноваги у системі “природа – суспільство”. А сьогодні ця система розбалансована, і причинами цього є:

- постійне зростання населення: збільшення природного приросту і тривалості життя (збільшується навантаження на всю біосферу планети);

Якщо за часів Стародавньої Греції цей показник не перевищував 18 років, за часів за часів Стародавнього Риму – 22 роки, в епоху Відродження до 35 років, у середині ХІХ ст. становив 40 років, то в середині ХХ ст. досяг 70 років

- швидка зміна антропогенних факторів впливу (види порушення природних систем змінюються такими темпами, що компоненти екосистем не встигають пристосуватися);

- збільшення темпів міграції населення планети в результаті зростання транспортної діяльності (приклад: перенесення баластними водами суден біологічних організмів у водні системи, де вони раніше не зустрічалися);

- суттєве збільшення кількісного виробництва енергії на планеті (кінець ХХ початок ХХІ ст. явно демонструють загрозу порушення енергетичної системи планети).

Методи забезпечення сталого розвитку:

- консервативні методи (створення заказників, заповідників, тобто територій, де зменшено антропогенний вплив, заборона промислу на певні види);

- обмежувальні методи – ліцензії на використання природних ресурсів; квоти промислу; стандарти на вміст шкідливих речовин в продуктах харчування; ліміти на викиди та скиди;

- методи заборони – заборони на певні види діяльності (клонування); заборони на застосування певних речовин (фреонів, пестицидів);

- регламентуючі методи – певний порядок обробки землі; порядок транспортування екологічно небезпечних вантажів;

- стимулюючі методи – економічні санкції; штрафи; підвищені ціни; мита.

Складові досягнення сталого розвитку:

1. Економічна сфера (досягнення середньо статичного доходу на одного жителя, економічне зростання, досягнення економічної ефективності, досягнення стабільності економічних систем)

2. Соціальна сфера (матеріальна забезпеченість населення, підвищення рівня освіти, покращення стану здоров’я, підвищення рівня розвитку мистецтва, культури, спорту).

3. Екологічна сфера (підтримка асиміляційного потенціалу, підтримка рівноваги екосистем, повне і комплексне використання природних ресурсів; зменшення негативного антропогенного впливу на довкілля).