Вплив природних передумов на розвиток і розміщення продуктивних сил. Оцінка природно-ресурсного потенціалу України

Передумови розміщення продуктивних сил – це умови без яких розвиток і розміщення продуктивних сил неможливі. До передумов відносяться природні (наприклад, клімат, корисні копалини), демографічні, історичні, економічні, науково-технічні.

Їх можна поділити на три великі блоки: природні, демографічні, економічні.

Більш сприятливіші передумови господарювання, ніж в цілому для України, це найбагатші на природно-ресурсний потенціал області Донбасу та Придніпров'я (Донецька, Луганська, Дніпропетровська та Запорізька), а також АР Крим, яка характеризується сприятливими природо-кліматичними умовами господарювання.

До таких, що мають задовільні передумови господарської діяльності, належать області, для яких структура природно-ресурсного потенціалу є гіршою, а забезпеченість ресурсами — меншою за середню для країни в цілому при наявності значної кількості екологічних проблем і з менш сприятливими природно-кліматичними та іншими об'єктивними умовами господарювання. Це: Волинська, Київська, Чернігівська, Сумська, Львівська та Івано-Франківська області. Причому цій групі областей притаманними є явища, за яких окремі несприятливі фактори, як правило, компенсуються іншими, сприятливими для господарювання (наприклад, екологічна ситуація Київщини, Волині та Чернігівщини - їх сприятливим економіко-географічним розташуванням, суворість клімату Прикарпаття - багатими природними ресурсами).

Але країни по різному можуть скористатися даними показниками. Всі країни по відношенню до природних умов розвитку можна розділити (умовно) на такі групи:

- країни, для яких наявність ресурсів може вирішити спеціалізацію країни;

Швеція, Фінляндія – є ліс(завдяки цьому вони стали експортерами паперу, картону і інших продуктів переробки деревини.

- країни, які орієнтуються на продаж сировинних ресурсів (надлишок сировини може призвести до зниження цін на світовому ринку, результатом стане перевищення пропозиції над попитом). І добре якщо країна вкладає кошти в модернізацію виробництва, а якщо попросту – проїдає, то буде залишатись на тому ж рівні розвитку.

В даному випадку можна привести такі приклади:

1. Колишній СРСР – у 80-ті роки експорт енергоносіїв склав понад 200 млрд доларів, зовсім незначна частина пішла на модернізацію, а основна - на проїдання і надання довгострокових кредитів іншим країнам.

2. Кувейт, Бахрейн, Саудівська Аравія, ОАЕ – джерело їх процвітання – наявність нафти і природного газу. Результат: розвинена нафтопереробка, хімічна промисловість, промисловість товарів широкого вжитку, вони вкладають кошти в нерухомість і економіку по всьому світу.

- група країн, які не мають природних ресурсів, але саме це і стимулює розвиток економіки.

Японія, маючи 5% необхідних природних ресурсів і завозячи 95%, лідирує у виплавці сталі і кольорових металів з їх подальшим експортом. Входить в сімку найбільш розвинених країн.

Природні умови та ресурси мають істотний вплив на галузеву структуру господарства країни. За ступенем залежності від природних умов і ресурсів галузі можна розділити:

Ступінь залежності розміщення галузей народного господарства від природних ресурсів

Природно-ресурсний потенціал – сукупність природних ресурсів і природних умов, які знаходяться в певних географічних межах, і забезпечують задоволення економічних, екологічних, соціальних, культурно-оздоровчих потреб людини і суспільства в цілому.

Структура природно-ресурсного потенціалу:

Компо­нентна структура характеризує внутрішні та міжвидові співвідношення природних ресурсів (земельних, водних, лісових тощо);

Територіальна - різні форми просторової дислокації природно-ресурсних комплексів;

Організаційна - можливість відтворення та ефективної експлуатації прир ресурсів.

Функціональна структура відображає вплив природних ресурсів на формування спеціалізації територій та пев­них господарських комплексів.

Природно-ресурсний потенціал є багатокомпонентним. Виріз­няють такі його складові: мінеральні, земельні, водні, лісові, біо­логічні, рекреаційні, кліматичні та космічні ресурси.

З визначення природно-ресурсного потенціалу видно, що він складається з природних умов і природних ресурсів. Чим же природні умови відрізняються від природних ресурсів?

До 80-х років традиційним підходом до класифікації природних факторів був поділ на природні ресурси та природні умови. Основним критерієм поділу була економічна роль природних факторів в суспільному виробництві.

Природні ресурси – тіла і сили природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил можуть бути використані в соціально-економічній діяльності людей.

Природні умови — це тіла й сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої уча­сті у виробничій і невиробничій діяльності людей.

Такий поділ є до певної міри умовним, оскільки окремі компоненти можуть ви­ступати і як ресурси, і як умови. Основною особливістю розвитку продуктивних сил на сучасному етапі є – поступове стирання межі між природними ресурсами і природними умовами (тобто: той фактор, який раніше відносився до природних умов на даному етапі розвитку вже відноситься до природних ресурсів)

Існує декілька класифікацій природних ресурсів (екологічна і економічна). З екологічною класифікацією природних ресурсів ми будемо знайомитися більш детально при вивченні другого модулю. Якщо говорити про економічну класифікацію, то всі природні ресурси можна розділити так:

– промислові - паливні, енергетичні, металургійні, агрохімічні, будівельні, водні, лісосировинні тощо;

– сільськогосподарські – земельні (рілля, кормові угіддя), вода для зрошення тощо;

– невиробничої сфери – водойми, що використовуються для потреб населення, лісові масиви навколо міст, рекреаційні ресурси для відпочинку та оздоровлення.

Використання природних ресурсів вимагає їх адекватної оцінки. Виступаючи предметом праці природні ресурси оцінюються з різних позицій, головними серед яких є:

- умови формування й поширення певного виду ресурсів;

- сучасні й перспективні можливості використання;

- розміщення родовищ природних ресурсів відносно районів їх споживання;

- наявність достатньої робочої сили і транспортної інфраструктури для експлуатації конкретного ресурсу.

Велике значення мають кількісні параметри певного виду ресурсу (його запаси).

За значенням всі запаси корисних копалин поділяють на дві групи:

- балансові – їх використання економічно вигідне, тобто вони відповідають промисловим вимогам за якістю сировини й гірничо-технічними умовами експлуатації;

- позабалансові – ресурси, які при наявному рівні розвитку технологій експлуатувати економічно не вигідно. До позабалансових відносять ресурси з малою потужністю запасів, низьким вмістом цінного компоненту, складними умовами експлуатації.

За ступенем розвіданості та вивченості поклади корисних копалин поділяють на категорії:

А – докладно розвідані й передані до експлуатації;

В – розвідані з приблизним визначенням кількості;

С₁ – менш докладно розвідані;

С₂ – оцінені приблизно.

Гірничодобувні підприємства будують за умови наявності запасів мінеральних ресурсів категорій А, В, С₁.

В господарській діяльності широко використовується поняття ресурсозабезпеченість.

Ресурсозабезпеченість – це співвідношення між величиною запасів природних ресурсів і розмірами їх використання. Ресурсозабезпеченість виражається або кількістю років, на які повинно вистачити даного ресурсу, або його запасами із розрахунку на душу населення.

Існує два основних види оцінки природних ресурсів: економічна та позаекономічна (технологічна). При технологічній виявляється ступінь придатності ресурсів до певного виду людської діяльності (обов’язково з врахуванням наявних технологій). Технологічна оцінка здійснюється перед економічною. Економічна реалізується на основі двох підходів: результативного (враховує доходи), та друга витратна (враховує всі витрати на експлуатацію природного ресурсу).

Оцінку природних умов проводять по 4 категоріям:

- геоморфологічним (роль геоморфологічних факторів на рпс);

- кліматичним (вплив кліматичних умов на рпс);

- природної безпеки (вплив на рпс надзвичайних ситуацій і катастроф);

- екологічним (вплив екологічних факторів на розміщення господарства).

Геоморфологічні фактори. Стосовно даного фактору територію України можна розділити на 4 регіони: Поліський регіон:

Волинська, Рівненська, Львівська, Житомирська, Київська, Чернігівська, Сумська об.