Вплив економічних передумов на розвиток регіонів і розміщення продуктивних сил. Теорії і моделі економічного розвитку

Економічні передумови - сукупність економічних умов та відношень, що впливають на особливості розміщення продуктивних сил.

Між розміщенням виробництва і рівнем економічного роз­витку країни є глибокий зв'язок. Чим розвиненіша економіка, тим досконаліша територіальна організація та галузева структура народного господарства.

Одним із основних понять регіональної економіки є поняття «економічний простір».

Вперше поняття «економічний простір» ввів німецький вчений Іоган Тюнен.

Економічний простір — це економічно насичена територія, що вміщує багато об'єктів і зв'язків між ними: населені пункти, промислові підприємства, господарські і рекреаційні площі, транспортні та інженерні мережі і тощо.

Якість економічного простору визначається такими характе­ристиками:

- густота (чисельність населення, обсягу валового регіонального продукту, природні ресурсиу розрахунку на певну площу простору);

- розміщення (показники рівномірності, концент­рації, розподілу населення і економічної діяльності);

- пов'язаність (інтенсивність економічних зв'язків між частина­ми простору, умови мобільності товарів, послуг, капі­талу і людей, що визначаються розвитком транспортних і комуні­каційних мереж).

Для функціонування економічного простору важливе значення мають економічні відстані між його елементами.

«Економічна відстань», на від­міну від фізичної, що вимірюється кілометрами, милями і та ін., характеризується перш за все транспортними вит­ратами на подолання фізичної відстані. Ось чому економічна від­стань між одними й тими самим географічними точками вияв­ляється неоднаковою для різних товарів та послуг.

При чому коли говорять про економічний простір будь-якої держави говорять про «єдиний економічний простір».

Умови для існування єдиного економічного прос­тору держави є:

- загальне економічне законодавство;

- єдність грошово-кредит­ної системи;

- єдність митної території;

- функціонування загальних інфраструктурних систем.

Єдиний економічний простір охоплює не тільки всю територію країни, а й її економічну морську аквато­рію і аероторію.

Україна – індустріально-агарна держава Східної Європи з досить розвиненою економічною системою. Яку ж економічну систему ми маємо в Україні? І яким чином вона формувалась?

Взагалі економічна структура будь-якого суспільства визначається формами власності.

Для класичного (дикого) капіталізму – основою є приватна власність, для соціалізму – державна. Це по суті крайності економічного розвитку. Якщо країни відмовляються від цих крайнощів розвитку, то вони проходять перехідний період (відбувається зміна форм власності). Ця зміна може відбуватися еволюційним і революційним шляхом.

Для України перехідний період – це перехід від адміністративно-командної, планової економіки до ринкової. Перехідний період відбувся мирним еволюційним шляхом. Але проходив він досить довго і проблемно. Хоча Україна, вже зараз вважається країною з ринковою економікою. Чому ж процес переходу був таким затяжним? Тому, що існувало досить багато труднощів, а саме: відсутність власної грошової системи; руйнування всіх господарських зв’язків; відсутність моделі розвитку для початкового етапу економічних перетворень Основною помилкою було те, що застосовувались моделі розвитку, які можна використовувати тільки в розвинених країнах.

Розглянемо основні моделі економічного розвитку

Суть теорії: розв’язання всіх проблем не через бюджетне (державне) регулювання, не через виробництво, а через грошове регулювання.

Дана політика проти втручання держави в економіку. Держава повинна регулювати тільки масу грошей які є в обігу. Монетаристи виступають за зменшення державних видатків у соціальну сферу.

Модель Джона Кейнса «Класична теорія регіональної політики». Мета теорії – державне регулювання основними сферами економіки.

Суть теорії: перехідний період відбувається шляхом державного регулювання (відбувається перехід до економіки що побудована на компромісах, співпраці, при існуванні різних форм власності, при досягненні мети: повної зайнятості населення). Модель ґрунтується на великих державних капіталовкладеннях в розвиток економіки (навіть при зростанні дефіциту бюджету: «Позичай у майбутнього – аби тільки виробляти»). Україна сьогодні діє навпаки – обмежує дефіцит бюджету, але бере позички у майбутнього і не нарощує темпів виробництва (бо такі вимоги співпраці з міжнародними фінансовими інститутами).