Дозиметричні величини, що характеризують умови опромінення людини

Дозиметричні величини, що характеризують умови опромінення людини, нормують дозові навантаження на людей для запобігання негативним наслідкам дії радіації на їхнє здоров’я. Із цих величин найчастіше використовуються:

- очікувана еквівалентна доза – результат сумації еквівалентних доз опромінення, які людина отримає за певний період її життя. Ця величина є інтегралом по часу від потужності еквівалентної дози. Якщо не вказано інтервал часу, на якому обчислюється інтеграл, то мають на увазі 50 років для дорослих і 70 років для дітей;

- очікувана ефективна доза – результат інтегрування потужності ефективної дози по часу з тими самими часовими інтервалами, що й у випадку очікуваної еквівалентної дози.

Одиницею цих доз є зіверт.

Зазначені величини характеризують дози, які отримує або може отримати окрема людина протягом життя.

Для кількісної оцінки опромінення певної популяції людей, усього населення або окремих його груп застосовують спеціальні величини – колективну еквівалентну та колективну ефективну дози. Вираз для обчислення колективної дози D_c з урахуванням її ефективності та еквівалентності наступний:

D_c = D_i N_л (D_i) d D_i,

де D_i - індивідуальна еквівалентна й ефективна доза; N_л (D_i) d D_i - число людей, опромінених у дозі від D_i до D_i + d D_i.

Сумарна колективна доза для населення становить арифметичну суму колективних доз, які отримали окремі групи, що зазнали опромінення.

Одиниця колективної дози: [D_c] = 10⁴ люд.-Зв.

Колективна доза може нагромаджуватися протягом певного часу, й у цьому разі розглядається потужність колективної дози – значення колективної дози, яка формується за одиницю часу.

Колективні дози також можуть бути вже нагромадженими або очікуваними за певний проміжок часу. Їх визначають інтегруванням потужності очікуваної колективної дози по часу. Наприклад, очікувану колективну еквівалентну дозу D_c.ej обчислюють так:

D_{c.ej =} ∫ Р_c.ej (t) dt,

де Р_c.ej - потужність колективної еквівалентної дози.

Колективна доза, зумовлена наявністю радіоактивних речовин у середовищі, також може нагромаджуватися протягом дуже тривалого часу.

Розглянуті величини можна використовувати для нормування дозових навантажень не тільки на людину, а й на будь-яку біологічну систему.

Питання для самоперевірки

1. Що називають критичним органом? Способи виділення критичних органів.

2. Поняття ефективної еквівалентної дози.

3. У чому полягає явище радіобіологічного парадоксу?

4. Поняття колективної еквівалентної дози.

Лекція №2 «Радіаційний фон Землі»

План лекції

1. Природні джерела ІВ.

2. Штучні джерела ІВ.

3. Особливості ІВ на живі організми.

4. Гостра та хронічна променеві хвороби

5. Зовнішнє внутрішнє опромінення.

Питання для самостійної роботи

1. Вплив природної радіоактивності на еволюцію видів [1, с.31; 3, с. 29-31; 4, с.432-437].

2. Радіаційна небезпека радону [1, с. 37-38; 2, с. 229-244; 3, с.32-35; 4, с. 74-75].

Список літератури:

[МВ для СРС з «Радіаційної екології» (електронний варіант); 1, с. 37-38; 3, с. 32-33; 4, с. 432-433].