Вплив природної радіоактивності на еволюцію видів

Сукупність усіх джерел ІВ складає радіаційний фон Землі. Тобто, можна сказати, що радіаційний фон сучасного довкілля обумовлений природними джерелами ІВ та антропогенним радіаційним забрудненням навколишнього середовища.

З появи життя на планеті Землі (приблизно 3, 8 млрд. років тому) потужність поглинутих доз іонізуючого й ультрафіолетового випромінювань були значно більшими, ніж сьогодні. Це пояснюється тим, що були набагато вищими активність природних радіоактивних елементів, а також інтенсивність ультрафіолетових променів через відсутність атмосфери, яка могла б екранувати поверхню Землі від цих променів. Процеси синтезу низькомолекулярних органічних сполук із газів первинної атмосфери та наступна полімеризація утворених мономерів з утворенням білкових молекул та нуклеїнових кислот (що вважається основою доклітинної еволюції життя на Землі) відбувалися за участю іонізуючого й ультрафіолетового випромінювань. Експериментально доведено можливість появи органічних сполук – амінокислот, цукрі, азотистих основ – за опромінення або в електричних розрядах у суміші метану, амоніаку й парів води. Полімеризація мономерів у високомолекулярні сполуки також індукується опроміненням іонізуючою радіацією. Тож можлива участь ІВ в процесах започаткування органічних речовин у земній кори не викликає заперечень.

На етапі виникнення клітинних форм життя – протобіонтів – рівень опромінення ще залишався настільки високим, що забезпечувалася поява достатньо широкої різноманітності так званих ліофільних макромолекул, з яких добиралися форми, найпридатніші для виконання біологічних функцій. Еволюція протобіонтів завершилася появою простих організмів, які мали генетичний апарат і систему синтезу білка. Відтоді ІВ стало відігравати роль мутагенного фактора, який прискорює темпи еволюції видів.

Проблема розуміння дії природного фону ІВ на живі організми і дотепер лишається однією з центральних проблем радіоекології.

Існують різні точки зору на цю дію природного фону.

Згідно одній концепції опромінювання від природного радіаційного фону ІВ необхідне для нормального перебігу біологічних процесів в організмах. Є наукові дані, хоча й нечисленні, щодо того, що зниження природного радіоактивного фону пригнічує ріст і розвиток живих організмів. Крім того, існують дані, що одержані на основі аналізу численних палеонтологічних матеріалів, які обґрунтовують певну гіпотезу. Згідно цієї гіпотези великі еволюційні перетворення в біосферах минулого були одностайно пов’язані із змінюванням радіаційного фону Землі. Вказується, що ця концепція покликана доповнити вчення Чарльза Дарвіна щодо еволюції життя на Землі.

Таким чином, за природним радіоактивним фоном визнається виключно потужна мутагенна роль а також важливе значення у природному відборі життєздатних форм живих організмів.

Друга точка зору полягає в тому, що природний радіаційний фон спричиняє негативні зрушення в популяціях живих організмів (в першу чергу, який має наслідком: радіаційний канцерогенез, скорочення тривалості життя під впливом опромінення й таке інше).

Ця точка зору, що її поділяють в наш час багато дослідників, розглядається як консервативна і покладена сьогодні в основу нормування радіаційного впливу на людину і враховується практично в усіх міжнародних і національних нормативах.

Прийняття гіпотези безпорогової лінійної залежності при дії іонізуючих випромінювань на людину і біологічні об’єкти означає, що природний радіоактивний фон вважається відповідальним за виникнення певної кількості негативних змін в популяції живих організмів.

Цю величину природного радіоактивного фону вважають “нульовою точкою”, що з неї починається відлік додаткової кількості шкідливих змін в популяції живих організмів.