Законне представництво.

Права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.

Іншими особами, визначеними законом, які можуть захищати права, свободи та інтереси дітей, у якості законних представників є дід, баба, повнолітні сестра, брат, мачуха, вітчим, а також особа, яка взяла у свою сім'ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування (відповідно до ст. 258, 262, 261 Сімейного Кодексу України). Ці особи мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей (онуків, братів, сестер, падчерки, пасинка тощо) до суду без спеціальних на те повноважень.

Не слід плутати представництво інтересів дитини в процесі і вступ до процесу у якості сторони. Так, із позовом про визнання батьківства чи материнства можуть звертатися до суду лише мати дитини, опікун, піклувальник дитини, особа, яка утримує та виховує дитину, а також сама дитиною, яка досягла повноліття. У разі пред'явлення такого позову іншими особами суддя відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки в таких випадках позивач не має права представляти інтереси дитини[1], оскільки позивачем може бути дитина, яка досягла повноліття.

Права, свободи та інтереси особи, яка визнана безвісно відсутньою, захищає опікун, призначений для опіки над її майном.

Права, свободи та інтереси спадкоємців особи, яка померла або оголошена померлою, якщо спадщина ще ніким не прийнята, захищає виконавець заповіту або інша особа, яка вживає заходів щодо охорони спадкового майна.

Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам.

Повноваження законних представників посвідчуються свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

У разі відсутності у сторони чи третьої особи, визнаної недієздатною або обмеженою у цивільній дієздатності, законного представника суд за поданням органу опіки та піклування ухвалою призначає опікуна або піклувальника і залучає їх до участі у справі як законних представників.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що малолітня чи неповнолітня особа, позбавлена батьківського піклування, не має законного представника, суд ухвалою встановлює над нею відповідно опіку чи піклування за поданням органу опіки та піклування, призначає опікуна або піклувальника та залучає їх до участі у справі як законних представників.

У разі якщо законний представник не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом, суд за поданням органу опіки та піклування замінює законного представника.

Суд може призначити або замінити законного представника за клопотанням малолітньої або неповнолітньої особи, якщо це відповідає її інтересам.