Правові основи функціонування підприємств в Україні

Підприємства є суб’єктами господарювання, які утворені, зареєстровані та функціонують у встановленому законодавством порядку і мають статус юридичної особи. Основними законодавчими актами, які регулюють діяльність підприємств в Україні є: Господарський Кодекс України від 16.01.2003 р., Податковий кодекс України, ряд законів України, серед яких Закон України “Про власність”, “Про інвестиційну діяльність”, “Про зовнішньоекономічну діяльність” та інші, а також укази Президента Україна, постанови Кабінету міністрів України, галузеві положення та інші нормативні акти.

Визначальним законодавчим актом, яким регулюються основні засади господарської діяльності в Україні, є Господарський кодекс України. Він встановлює правові основи господарської діяльності підприємств різних форм власності, забезпечує розвиток підприємництва, зростання ділової активності і підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну відповідальність. Структура господарського кодексу наступна:

Розділ 1. Основні засади господарської діяльності.

Розділ 2. Суб’єкти господарювання.

Розділ 3. Майнова основа господарювання.

Розділ 4. Господарські зобов’язання.

Розділ 5. Відповідальність за порушення у сфері господарювання.

Розділ 6. Особливості правового регулювання в окремих галузях.

Розділ 7. Зовнішньоекономічна діяльність.

Розділ 8. Спеціальні режими господарювання.

Розділ 9. Прикінцеві положення.

Окрім законодавчих актів діяльність підприємства регулюється його статутом (засновницьким договором) і колективним договором.

Установчими документами підприємства є рішення про його заснування та засновницький договір чи статут. В установчих документах зазначається найменування і місцезнаходження підприємства, мета господарської діяльності, склад і повноваження органів управління, порядок формування майна, розподілу прибутків і збитків, умови реорганізації та ліквідації підприємства.

Засновницький договір – це документ, який відображає зобов’язання засновників утворити підприємство, визначає порядок спільної діяльності щодо його утворення, порядок передачі майна, управління підприємством та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, та інше.

Статут підприємства – цезібрання правил, що регулюють його індивідуальну діяльність та взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання. Статут затверджується власником чи засновником підприємства, а для державних підприємств – власником майна за участю трудового колективу. У статуті підприємства визначаються: його точне найменування та місцезнаходження; власники або засновники; основна місія й цілі діяльності; органи управління та порядок їхнього формування; повноваження трудового колективу та його виборних органів; джерела та порядок утворення майна; умови реорганізації і ліквідації. У статуті має бути визначено орган, що має право репрезентувати інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет тощо), також він включає положення про трудові взаємини, про повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства, про товарний знак тощо.

Колективний договір – це угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією (власником чи вповноваженим ним органом), що укладається щорічно і регулює виробничі, трудові і економічні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства, яке використовує найману працю. Колективний договір, складається зі вступної частини, що знайомить трудовий колектив із напрямками розвитку та вдосконалення виробництва, умов праці і культурно-побутового забезпечення працівників, а також розділи із конкретними зобов’язаннями адміністрації за основними напрямками діяльності колективу.

Створення, реєстрація, ліквідація та реорганізація підприємства. Будь-яке підприємство може бути створене:

1) відповідно до рішення власника майна чи уповноваженого ним органу;

2) унаслідок примусового поділу іншого підприємства згідно з чинним антимонопольним законодавством;

3) через виокремлення зі складу діючого підприємства одного або кількох структурних підрозділів за рішенням трудових колективів і згодою власника майна.

Підприємство має право створювати свої філії (представництва, відділення) з поточними й розрахунковими рахунками в банку. Кожне створене підприємство підлягає державній реєстрації за місцем знаходження у відповідному виконавчому комітеті органу місцевої влади, для цього подається заява, рішення засновника про створення, статут та інші передбачені законодавством документи. Підприємство може бути ліквідоване (реорганізоване) у випадках: прийняття відповідного рішення власником майна, визнання його банкрутом, заборони діяльності за невиконання встановлених законодавством умов. Підприємство вважається ліквідованим (реорганізованим) з моменту виключення його з державного реєстру України.

Загальні принципи управління підприємством. Управління підприємством здійснюється відповідно до його статуту на засаді поєднання прав власника майна і принципів самоврядування трудового колективу. Власник здійснює свої права з управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи (правління). Вищим керівним органом колективного підприємства є загальні збори власників майна. Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати функціональних, виробничих та інших підрозділів. Власник безпосередньо наймає керівника підприємства, з яким укладається контракт, що визначає строки найму, права, обов’язки і відповідальність, умови матеріального забезпечення та звільнення з посади. Керівник призначає на посаду й звільняє з неї своїх заступників, керівників і спеціалістів структурних підрозділів підприємства.

Формування й використання майна підприємства. Майно підприємства становлять матеріальні активи та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в його самостійному балансі, і яке належить підприємству з права власності або повного господарського відання. Джерелами формування майна підприємства є грошові й матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції, інших видів господарської діяльності, від цінних паперів; кредити банків; капітальні вкладення, дотації з державного й місцевого бюджетів; надходження від роздержавлення та приватизації власності, від придбання іншого підприємства; безплатні або доброчинні внески підприємств, організацій та окремих громадян.

Підприємство, якщо інше не передбачене його статутом, має право продавати, здавати в оренду, обмінювати, передавати безплатно в тимчасове користування іншим підприємствам і громадянам засоби виробництва та матеріальні цінності. Воно може також випускати й продавати власні цінні папери, купувати їх у інших юридичних осіб. Підприємству дозволяється за певну плату або на пільгових умовах володіти й користуватися землею та іншими природними ресурсами, при цьому обов’язковим є своєчасне здійснення природоохоронних заходів.

Підприємство і держава: гарантії прав, умови і контроль діяльності, відповідальність. Держава гарантує дотримання законних прав та інтересів кожного підприємства. Здійснюючи господарську та іншу діяльність, підприємство має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення в межах чинного законодавства України. Окрім передбачених законодавством випадків, втручання державних і громадських органів, політичних партій і рухів у діяльність підприємства не дозволяється. Держава забезпечує будь-якому підприємству однакові економічні й правові умови господарювання. З цією метою вона: сприяє розвитку ринку, здійснюючи його регулювання за допомогою економічних методів та антимонопольного законодавства; забезпечує пільгові умови тим підприємствам, які впроваджують прогресивні технології і створюють нові робочі місця; стимулює розвиток малих підприємств, надаючи пільги за оподаткування та державного кредитування, створюючи фонди сприяння розвитку малих підприємств тощо.

Контроль за окремими видами діяльності підприємства здійснюють державна податкова інспекція та державні органи, що виконують нагляд за безпекою виробництва, праці та екологічною безпекою, відповідно до чинного законодавства.

У разі порушення договірних зобов’язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, вимог щодо якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України (сплачує штрафи, відшкодовує завдані збитки).