Добровільні та інституціональні об’єднання підприємств

Підприємства мають право на добровільних засадах об’єднувати виробничу, інноваційну, постачальницько-збутову, фінансову та соціальну діяльність.

Згідно з чинним законодавством в Україні можуть створюватися і функціонувати два типи об’єднань підприємств та організацій:

1) добровільні об’єднання – це об’єднання підприємств, які на добровільних засадах об’єднують свою науково-технічну, виробничу, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить чинному антимонопольному законодавству.

2) інституціональні об’єднання – об’єднання підприємств, які створюються в директивному порядку окремими міністерствами та відомствами чи Кабінетом міністрів України. До них належать виробничі, науково-виробничі, науково-технічні, виробничо-торговельні та інші об’єднання, що інтегрують стадії створення, проектування, виробництва, реалізації та післяпродажного сервісного обслуговування виробів тривалого використання.

До добровільних об’єднань підприємств належать:

1. Асоціація – найпростіша форма договірного об’єднання підприємств з метою постійної координації їх господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-якого з її учасників, а може тільки представляти їх інтереси у відносинах з органами влади та іншими підприємствами.

2. Корпорація – договірне об’єднання суб’єктів господарювання на засаді інтеграції їхніх науково-технічних, виробничих і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень органу управління корпорацією, який здійснює централізоване регулювання діяльності кожного з учасників.

3. Консорціум – тимчасове статутне об’єднання промислового й банківського капіталу для досягнення загальної мети чи здійснення спільного господарського проекту. Учасниками консорціуму можуть бути державні і приватні фірми, а також окремі держави (наприклад Міжнародний консорціум супутникового зв’язку).

4. Концерн – статутне об’єднання підприємств, що характеризується єдністю власності й контролю і ґрунтується на фінансовій залежності учасників від одного чи групи засновників концерну з централізацією функцій виробничого і науково-технічного розвитку, інвестиційної, фінансової та зовнішньоекономічної діяльності. Об’єднання часто відбувається за принципом диверсифікації, коли один концерн інтегрує підприємства різних галузей економіки (промисловості, транспорту, торгівлі, науки, банківської та страхової сфер). Після створення концерну суб’єкти господарювання втрачають самостійність і підпорядковуються фінансовим структурам. Сьогодні значно розширюється мережа міжнародних концернів.

5. К артель – договірне об’єднання підприємств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності – регулювання збуту продукції.

6. Синдикат – організаційна форма різновиду картелю, що передбачає реалізацію продукції учасників через спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об’єднання. Так само може здійснюватись закупівля сировини для всіх учасників синдикату. Така форма об’єднання підприємств є характерною для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції.

7. Трест – монополістичне об’єднання підприємств, що раніше належали різним власникам, в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають юридичну і господарську самостійність.

8. Холдинг (холдингова компанія) – інтегроване товариство, що не займається виробничою діяльністю, а використовує власні кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств-учасників концерну чи іншого добровільного об’єднання, завдяки чому холдингова компанія контролює їх діяльність. Об’єднані у холдингу суб’єкти мають юридичну й господарську самостійність, проте право вирішення основних питань їхньої діяльності належить холдинговій компанії.

9. Ф інансова та фінансово-промислова група (ФПГ) – об’єднання юридично і економічно самостійних підприємств різних галузей народного господарства. На відміну від концерну на чолі фінансових груп стоїть один або кілька банків, які розпоряджаються капіталом підприємств, що входять до складу фінансової групи та координують усі сфери їхньої діяльності.