Класифікація підприємств

Для забезпечення ефективного господарювання та кваліфікованого управління підприємствами за ринкових умов, винятково важливою є їхня чітка й повна класифікація за певними ознаками.

1. За формою власності в Україні можуть діяти такі підприємства:

– приватні підприємства, що діють на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання. Поділяються на індивідуальні (засновані на власності та особистій праці однієї особи без права найму робочої сили), сімейні (засновані на власності і праці членів однієї сім’ї) та приватні (засновані на власності однієї особи з правом найму робочої сили);

– колективні підприємства, що діють на основі колективної власності об’єднань громадян, громадської організації, колективу працівників підприємства;

– комунальні підприємства, що діють на основі комунальної власності територіальної громади;

– державні підприємства, що діють на основі державної власності. До державних належать також так звані казенні підприємства, тобто підприємства, які не підлягають приватизації. Рішення про перетворення державного підприємства на казенне приймає Кабінет міністрів України, якщо: а) підприємство проводить виробничу або іншу діяльність, яка згідно з законодавством може здійснюватись тільки державним підприємством; б) головним споживачем продукції підприємства (понад 50%) є держава; в) підприємство є суб’єктом природних монополій.

– змішані підприємства, які засновані на змішаній формі власності.

2. За способом утворення та формування статутного капіталу:

– унітарні підприємства, що створюється одним засновником, який виділяє необхідне майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки, затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

– корпоративні підприємства, що утворюються, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням, діють на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників, їх спільного управління справами та спільній участі засновників у розподілі доходів і ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, господарські товариства, а також приватні підприємства, засновані на власності двох або більше осіб.

3. За розміром (кількістю працюючих і обсягом валового доходу від реалізації продукції за рік) підприємства поділяють на малі ( середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції не перевищує 70 млн. грн.), середні та великі (середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік більше 250 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції за рік перевищує 100 млн. грн.).

4. За метою та характером діяльності підприємства поділяють на:

– комерційні, метою яких є отримання прибутку;

– некомерційні, які не ставлять за мету отримання прибутку (доброчинні, освітні, медичні, наукові та інші організації невиробничої сфери економіки).

5. За національною належністю капіталу підприємства бувають:

– національні – капітал належить підприємцям своєї країни;

– іноземні – капітал є власністю іноземних підприємців повністю або у тій частині, що забезпечує їм необхідний контроль; такі підприємства створюються у формі філій або дочірніх підприємств і реєструються в країні місцезнаходження;

– змішані – капітал належить підприємцям двох або кількох країн; їхня реєстрація здійснюється в країні одного з засновників.

6. За правовим статусом і формою господарювання:

1) Одноосібні підприємства є власністю однієї особи або родини; які несуть відповідальність за зобов’язання підприємства всім своїм майном. Форму одноосібних підприємств мають переважно малі за кількістю працівників фірми.

Переваги: простота заснування, повна самостійність, оперативність і свобода підприємницьких дій, низькі витрати на реєстрацію та організацію виробництва, власникові належить весь прибуток підприємства.

2) Кооперативні підприємства (кооперативи) – добровільні об’єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності. Характерною ознакою є особиста участь кожного у спільній діяльності, використання власного або орендованого майна.

Перевагами є збільшення економічних можливостей підприємства щодо розширення бізнесу, диференціація виконуваних функцій окремими працівниками (виробничих, збутових, адміністративних), а недоліком – виникнення протиріч економічних та інших інтересів окремих членів кооперативу.

3) Орендні підприємства засновані на орендних відносинах, які полягають в тимчасовому (на договірних засадах) володінні й користуванні майном, необхідним орендатору для здійснення підприємницької діяльності. Об’єктами оренди можуть бути цілісні майнові комплекси державних підприємств або їхніх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), а також окремі одиниці майна.

Переваги: не вимагає значних коштів для придбання майна, ризик техніко-економічного старіння основних фондів несе орендодавець, який є власником майна. Недоліки: обмежується підприємницька свобода орендаря.

4) Господарські товариства створені юридичними та/або фізичними особами шляхом об’єднання їх майна і участі у підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку. Господарські товариства є юридичними особами і можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не суперечить законодавству.

Переваги: більш широкі можливості для розширення виробництва, залучення інвестицій, збільшення фінансової незалежності шляхом злиття капіталів партнерів, можливість залучення до управління професійних менеджерів, зростання обсягів виробництва і прибутку, сприяє встановленню гнучкої системи виробничо-господарських зв’язків.

Недоліки: виникнення протиріч між інтересами партнерів, що спричиняє малоефективну діяльність; колективний менеджмент, що зумовлює недостатню гнучкість управління виробництвом.

За ступенем участі партнерів-засновників у діяльності підприємства та відповідальності за її результати розрізняють такі господарські товариства:

– повне товариство (товариство з повною відповідальністю) – товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язання підприємства всім своїм майном.

– т овариство з обмеженою відповідальністю має статутний фонд, поділений на частини, розмір котрих визначається засновницькими документами; товариство несе відповідальність за зобов’язаннями тільки своїм майном, а його учасники несуть відповідальність у межах власного внеску.

– командитне товариство поряд із членами з повною відповідальністю, які несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, включає одного чи більше учасників, відповідальність котрих обмежується особистим внеском у майно такого товариства.

– товариство з додатковою відповідальністю є господарським товариством, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Воно несе відповідальність за зобов’язаннями власним майном, а в разі його нестачі учасники товариства несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім власним майном.

– акціонерне товариство – це господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків у межах вартості належних їм акцій. Вест прибуток акціонерного товариства належить акціонерам і поділяється на дві частини: одна розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, інша – це нерозподілений прибуток, що іде на реінвестування. Головним атрибутом акціонерного товариства служить акція – цінний папір без встановленого терміну обігу, який свідчить про пайову участь її власника у статутному фонді товариства, дає йому право на одержання частки прибутку у вигляді дивідендів та участь у розподілі майна при ліквідації товариства.

Акціонерні товариства бувають двох видів: відкритого типу (публічне акціонерне товариство ПАТ), акції якого розповсюджуються через відкриту передплату та купівлю-продаж на фондових біржах; та закритого типу (приватне акціонерне товариство ПрАТ ), акції якого розповсюджуються між засновниками.

7. За технологічною і територіальною цілісністю виділяють:

– материнські підприємства, які контролюють діяльність інших фірм;

– дочірні підприємства – юридично самостійні організаційні утворення, що здійснюють комерційні операції і складають звітний баланс; проте материнська фірма володіє контрольним пакетом їхніх акцій та суворо контролює їх діяльність;

– асоційовані підприємства є формально самостійними, але в силу різних причин залежать від головної фірми і підпорядковуються її стратегічним цілям.

– філія не користується юридичною і господарською самостійністю, не має власного статуту та балансу, діє від імені і за дорученням головного підприємства, має його назву. Майже весь акціонерний капітал філії належить материнській фірмі.

8. За галузево-функціональним видом діяльності підприємства поділяють на промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торгівельні, банківські, лізингові тощо.