Підприємство як суб’єкт ринкової економіки, його основні риси

Будь-яке суспільство для забезпечення нормального рівня життєдіяльності здійснює безліч видів корисної праці. З цією метою люди створюють організації, які спільно виконують визначену місію і діють на засаді певних правил і процедур.

За метою і характером діяльності такі організації можна поділити на дві групи: підприємницькі (комерційні), що функціонують за рахунок власних коштів й мають на меті отримання прибутку, і непідприємницькі (некомерційні), існування яких забезпечується бюджетним фінансуванням. До них належать підприємства, створені з метою забезпечення зайнятості, виконання суспільних або громадських робіт, надання соціальних послуг населенню тощо, а також підприємства, котрі створюються громадськими організаціями та різними фондами.

Організації з підприємницьким характером діяльності називають підприємствами. Підприємство – це організаційно відокремлена та економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію, виконує роботу або надає платні послуги.

Отже, підприємство – це самостійний суб'єкт господарювання, що виготовляє продукцію чи надає послуги з метою задоволення суспільних потреб та отримання прибутку. Основними критеріями, що визначають суб'єкта господарювання як підприємство, є такі:

– закінчений цикл відтворення, тобто продукція набуває форми товару;

– володіння правом юридичної особи;

– наявність трудового колективу;

- самостійне ведення виробничо-господарської діяльності;

– використання у виробничій діяльності відповідного майна;

– відсутність в організаційній структурі підприємства інших суб'єктів господарювання, що володіють правом юридичної особи;

– ведення справи на принципах господарського або комерційного розрахунку.

Основними рисами підприємства як суб'єкта господарювання є його виробничо-технічна, організаційна та фінансово-економічна єдність.

Виробничо-технічна єдність підприємства виражається в єдності всіх структурних підрозділів підприємства, включених у єдиний процес виготовлення продукції або окремих частин готового виробу. При цьому підприємство може складатися з технологічно різнорідних виробництв, цехів та дільниць, які завдяки спільній діяльності забезпечують випуск продукції. Такий тип підприємства характерний для машинобудівної промисловості, приладобудування тощо. Також підприємство може складатися з технологічно однорідних виробництв, цехів та дільниць, які характеризуються технічною і технологічною сумісністю структурних підрозділів, однорідністю сировини, матеріалів, палива, енергії, єдністю методів організації виробництва, праці та управління. Ця форма організації властива підприємствам металургійної, текстильної, деревообробної промисловості тощо.

Організаційна єдність передбачає наявність постійного трудового колективу, організаційної структури й апарату управління, організаційних та управлінських регламентів, інформаційної бази тощо.

Економічна єдність виявляється у вільному виборі виду діяльності, в можливості самостійного формування програми діяльності, вибору постачальників та споживачів, в єдності методів господарювання, ведення системи обліку та звітності, в самостійному розподілі прибутку і матеріальному стимулюванні.

Підприємство є самостійним суб'єктом, що господарює відповідно до засновницьких документів, має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідницьку та комерційну діяльність з метою отримання прибутку або доходу, виступає від власного імені, має завершену систему обліку та самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банках, круглу печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. За зобов'язаннями підприємство несе повну відповідальність усім своїм майном.

Метою функціонування сучасного підприємства є виробництво продукції для задоволення потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку.

Найважливішими завданнями підприємства є:

1) одержання доходу власником підприємства;

2) забезпечення споживачів продукцією відповідно до ринкового попиту та укладених договорів;

3) недопущення зриву поставок продукції, випуску неякісної продукції, скорочення обсягів виробництва та зниження доходів підприємства;

4) забезпечення оплати праці працівників, створення нормальних умов праці;

5) створення робочих місць для населення;

6) охорона довкілля.

Основними функціями виробничого підприємства є:

1. Виробничо-технологічні (пошук постачальників, споживачів, матеріально-технічне забезпечення виробництва, раціоналізація виробничих процесів, впровадження нових технологій, підвищення якості продукції).

2. Економічні (управління процесами виробництва і збуту, укладання договорів з постачальниками і споживачами, наймання робочої сили, виплата заробітної плати, розподіл прибутку, розрахунок економічної ефективності, ціноутворення, сплата податків та зборів, залучення інвестицій тощо).

3. Соціальні (забезпечення належних умов праці працівників, створення сприятливого психологічного клімату в колективі, мотивація працівників тощо).

4. Зовнішньоекономічні (участь у міжнародному обміні товарів, спільне виробництво з іноземними партнерами, науково-технічне співробітництво).

Кожне підприємство за умов ринкових відносин здійснює багато конкретних видів діяльності, котрі можна об'єднати в окремі головні напрямки:

1) Вивчення ринку, що передбачає комплексне дослідження ринку, рівня конкурентоспроможності й цін на продукцію, методів формування попиту і каналів товарообігу, зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства.

2) Інноваційна діяльність охоплює науково-технічні розробки, технологічну і конструкторську підготовку виробництва, запровадження технічних, організаційних та інших нововведень, формування інвестиційної політики на найближчі роки, визначення обсягу необхідних інвестицій тощо.

3) Виробнича діяльність, що охоплює: обґрунтування обсягу виготовлення продукції певної номенклатури та асортименту відповідно до потреб ринку; формування маркетингових програм для окремих ринків і кожного виду продукції, їхню оптимізацію відносно виробничих можливостей підприємства; збалансування виробничої потужності та програми випуску продукції; забезпечення виробництва необхідними матеріально-технічними ресурсами; розробку й дотримання узгоджених у часі оперативно-календарних графіків випуску продукції.

4) Маркетингова діяльність, в процесі якої здійснюється дієва реклама і безпосередня організація збуту продукції, розробка заходів зі стимулювання продажів, розвиток системи товарних бірж, належне стимулювання покупців.

5) Економічна діяльність, яка є визначальною для оцінки й регулювання всіх елементів системи господарювання на підприємстві і включає: стратегічне та поточне планування, облік і звітність, ціноутворення, систему оплати праці, ресурсне забезпечення виробництва, зовнішньоекономічну та фінансову діяльність.

6) Соціальна діяльність істотно впливає на ефективність інших напрямків і видів діяльності (інноваційної, виробничої, комерційної, економічної), оскільки їх результативність безпосередньо залежить від рівня професійної підготовки й компетентності працівників, дієвості застосовуваного мотиваційного механізму, належного рівня умов праці, побуту та відпочинку трудового колективу.