Глава 17 Юридичні особи

§ 1. Загальні зауваги

Виходячи зі своїх власних та громадських інтересів, люди здавна почали об'єдну­ватися, створюючи товариства, корпорації для спільної діяльності, спрямованої на досягнення певної мети. Таке об'єднання забезпечувало їм концентрацію фізичних та інте­лектуальних зусиль, фінансових можливостей і в результаті при­скорювало настання окресленої мети.

Практика діяльності цих товариств поставила такі питання:

1) кому мають належати одержані доходи;

2) хто є власником майна, придбаного за рахунок цих доходів;

3) хто є суб'єктом відповідальності за шкоду, заподіяну цією
діяльністю іншій особі;

4) за рахунок чиїх коштів має здійснюватися ця відповідаль­
ність.

Невизнання товариства самостійним суб'єктом цивільних від­носин, відсутність розмежування діяльності людей у межах това­риства від діяльності поза ним, а отже, можливість особистої від­повідальності члена товариства за діяльність усього товариства були гальмом на шляху їх розвитку. Тому виникла потреба чіткого Розмежування діяльності особи як члена товариства від іншої сфери

Українське цивільне право

її життєдіяльності, а також відокремлення майна, що було придба­
но товариством в результаті його діяльності, від майна членів то­
вариства та їхніх родин. І таке розмежування було зроблено ще
класичними римськими юристами.,

Однак фігура особливого суб'єкта цивільних прав не одержала у римському праві необхідного розвитку'.

Римське право не виробило поняття юридичної особи. Прот(заслуга римлян у тому, що вони заклали фундамент для його ро­зуміння.

Tres faciunt collegium - троє складають колегію, - казали римля­ни. Це означало, що для появи нового правничого суб'єкта потріб-но було, щонайменше, три особи.

Вироблення ідеї юридичної особи як самостійного суб'єкта ци­вільного права, як самостійного центру господарського життя, -і писав професор І. А. Покровський, - становить одну з найбільших заслуг римського права; тільки через нього ця юридична форма увійшла в обіг нового європейського права³.

Розвиток особистої ініціативи, товарного виробництва був органічно поєднаний із законодавчим визнанням об'єднань, то­вариств окремими, самостійними суб'єктами цивільних від­носин.

Термін «юридична особа» був вперше введений Римським Па­пою Інокентієм IV у 1245 році. У Папській буллі було написано: «юридична особа існує в понятті завдяки фікції, вона не обдарова­на тілом, а це значить, що не володіє волею. Діяти можуть лише її члени, а не сама корпорація, тому корпорація не може ні вчиняти злочини, ні бути відлучена від церкви»⁴. Отже, можна зробити ви­сновок про те, що термін «юридична особа» був започаткований канонічним правом.

Термін «юридична особа» був вперше використаний у кодексі Ні­меччини. В англійському законодавстві вживався термін «штучна особа» - artificial person. Французьке, швейцарське законодавство

' Милан Бартошек. Римское право. Понятия, терминьї, определения.-М., 1989.-С. 8.

² Дроніков В. К. Римське приватне право.- К., 1961.- С. 62; Підоприго-ра О. А. Основи римського цивільного права.- К., 1990.- С. 80; Орач Є. М-, Тищик Б. Й. Основи римського цивільного права: Курс лекцій.- К., 2000.-С. 64.

Покровскип И. А. История Римского права.- СПб., 1915.- С. 304-305.

Див.: Дювернуа Н. Л. Конспект лекций по гражданскому праву.- СПб., 1886-Вьіп. 2.-С. 31-32.

Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин

ооистувалося терміном «persone morale»* - особа нематеріальна. " Законодавство Російської імперії вживало термін «сословие лиц». В українському перекладі Книги загальних цивільних законів Австрії Станіслав Дністрянський використав термін «правнича особа». А про­фесор О. Огоновський послуговувався терміном «особи громадні»³.

Правова природа Суспільні інтереси поставили юридичну

а - „™й» особу як суб єкта цивільних відносин в

юридичної осоои ^{j j}

^Ґ один ряд з особою фізичною, обумовив-

ши водночас її особливу правову природу.

У чому ж суть цього правничого феномену?

Особа «юридична» означає, насамперед, те, що вона створена на підставі закону, на відміну від особи «фізичної», яка створена природою і матеріально живе у часі та просторі.

Юридична особа фізично не існує. Проте люди, які керують нею, майно, яке їй належить, цілком реальні, їх можна сприйняти на до­тик. Сама ж юридична особа не має фізичної реальності. Проте юридична особа існує як соціальна реальність, як той відокремле­ний комплекс, який є самостійним носієм прав та обов'язків.

Юридична особа - це не директор чи інший орган управління, це не колектив працівників. Юридична особа - специфічний суб'єкт права, суб'єкт, про який мова іде тоді, коли його треба протиста­вити окремій людині - особі фізичній.

Юридична особа є самостійним носієм не лише прав, а й інте­ресів, які відповідають інтересам її засновників, але не ототожню­ються з ними.

Юридична особа створюється відповідно до закону і не може прагнути до мети, яка йому суперечить. Держава за допомогою різних засобів контролює діяльність юридичної особи. Суд може постановити рішення про припинення її існування у порядку, що визначений законом.

Термін «юридична особа» - це специфічна правова категорія, яка запроваджена для задоволення суспільного інтересу, для об­слуговування товарного виробництва та обігу.

Завдяки категорії «юридична особа» відмежовується діяль-

Зі словом «morale» асоціюється все те, що є за межами фізичного, тілесного, речового.

" Терміном «сословие лиц» охоплювалися компанії, товариства, конкурси. Див • Российское законодательство Х-ХХ веков.- М., 1988.— ^т-6.-С. 82.

Олександр Огоиовськии. Систем Австрійського права приватного.

С22.

Українське цивільне право

Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин

ність, майно та відповідальність засновників, учасників, членів організації від діяльності, майна та відповідальності самої орга­нізації як самостійного суб'єкта цивільних відносин.

Юридична особа є єдиною правовою формою, завдяки якій ор­ганізація може брати участь у цивільному обороті¹.