Визнання фізичної особи безвісно відсутньою

Останнім часом почастішали сумні повідомлення: «зникла лю­дина, допоможіть її знайти».

О., повертаючись з відпустки, сіла у поїзд Ужгород - Київ, але додому не приїхала.

^і—- Д. хтось зателефонував, він вибіг на вулицю, після цього його уже ніхто не бачив.

Фізична особа може бути визнана рішенням суду безвісно від­сутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного прожи­вання немає відомостей про місце її перебування¹.

Процедура визнання фізичної особи безвісно відсутньою рег­ламентується у Цивільному процесуальному кодексі України.

П. Г. звернулася до суду із заявою про визнання безвісно від­сутнім свого чоловіка П. Ю., оскільки він 6 березня 2002 р. вийшов з дому і більше не повернувся. З того часу ні вона, ні батьки П. Ю. не мають про нього жодної інформації. З 2004 р. він перебуває у розшуку.

Подання заяви про визнання безвісно відсутнім було зумовле­не у цій ситуації потребою оформлення документів на одержання двома дітьми соціальної допомоги. Обставини, викладені у заяві, були підтверджені відповідними документами, показаннями се­стер П. Ю. Суд визнав П. Ю. безвісно відсутнім.

Правові наслідки Визнання особи безвісно відсутньою не

безвісної відсутності припиняє чинності правовідносин, учас­ником яких вона була: вона і надалі є влас­ником, кредитором чи боржником. Проте заінтересована особа може звернутись до суду із заявою про припинення договірних правовідносин у зв'язку з неможливістю виконання договірного обов'язку або про зупинення його примусового виконання. Безвіс­на відсутність особи може бути підставою для призначення опіки над її майном.

Див.: Цивільне право України: Підручник. Книга 1.- К., 2003.-

' Там само.

За статтею 18 ЦК 1963 p., громадянин визнавався «безвісти» відсут­нім. Ця стаття була єдиною в законодавстві, у якій було збережено дав­ній український правопис.

Українське цивільне право

Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин

У разі появи особи або одержання відомостей про місце її перебування, суд за заявою особи, яка була визнана безвіс­но відсутньою, або за заявою особи, яка зініціювала таке ви­знання, скасовує своє рішення.

Безвісна відсутність За статтею 71 Житлового кодексу УРСР,
особи та її право ^за тимчасово відсутнім право на житло

на житло ^в квартирі державного житлового фон-

ду зберігалося, за загальним правилом, протягом шести місяців.

Така ж норма стосувалася і права на житло члена сім'ї власника та члена сім'ї члена житлово-будівельного кооперативу. Йшлося про особу, яка свідомо залишила це помешкання, віддавши пере­вагу іншому.

А як бути у разі викрадення особи, тобто у випадках, коли непроживання у помешканні було наслідком насильства?

Оскільки втрата особою права на житло можлива лише за рішен­ням суду, при розгляді таких справ потрібен максимум уважності. Особливо, коли йдеться про неприватизоване помешкання.

Визнання особи безвісно відсутньою не є автоматичною підста­вою для припинення її права на помешкання, у якому вона жила.