Еволюція зовнішньополітичної стратегії РФ за президента В. Путіна та Д.Медведєва.

Росія після обрання В.В. Путіна президентом почала проводити незалежну, активну, багатовекторну, прагматичну політику. Бачачи головну загрозу безпеці країни в її слабкості, Путін розглядав зовнішню політику перш за все як інструмент для створення сприятливих умов для економічного розвитку, поліпшення інвестиційного клімату і просування інтересів російського бізнесу за кордоном. Його підкреслений прагматизм припускав постановку тих зовнішньополітичних завдань, які країна може потягнути. Росія хоча і “сердилася”, але зовні намагалася це не проявляти. Росія «збиралася з силами», здійснювала економічну, соціальну, адміністративну та військову реформи. На середину липня 2008 року президент Росії Д. Медведєв затвердив Концепцію зовнішньої політики Російської Федерації. Згідно з цією Концепцією, зовнішня політика Російської Федерації являє собою систему поглядів на зміст і основні напрямки зовнішньополітичної діяльності Росії. У новій Концепції констатовано, що міжнародна обстановка, що склалася до початку XXІ століття, зажадала переосмислення загальної ситуації навколо Російської Федерації, пріоритетів російської зовнішньої політики і можливостей її ресурсного забезпечення.

У Концепції національної безпеки Російської Федерації від 28 червня 2000 року, затвердженої парламентом, Росія кардинально змінила власну оцінку тенденцій сучасного розвитку системи міжнародних відносин.

Воєнну доктрину-2000 доцільно розглядати як розвиток Концепції національної безпеки в частині, що стосується забезпечення військової безпеки. Документ визначає сутність воєнної організації держави, принципи керівництва нею з боку державних органів. У доктрині викладено засадничі принципи забезпечення військової безпеки та її основний зміст у мирний час, у загрозливий період і з початком війни.

Нова Військова доктрина діє від 5 лютого 2010 року. Вона заснована на положеннях військової теорії і направлена на її подальший розвиток. Основною військовою загрозою визначається зона впливу НАТО та наближення Альянсу до кордонів Росії. У новій Військовій доктрині роз’яснюється порядок застосування ядерної зброї.

Доктрина інформаційної безпеки Російської Федерації від 21 квітня 2000 p., передбачає захист прав особистості, засобів масової інформації, а також відсутність і заборону будь-якої цензури. Необхідність прийняття подібного документа (першого в історії російської державності) пояснюється виникненням ряду «серйозних небезпек» для Росії, природа яких відображає загальноцивілізаційні інформаційні процеси.

Також була прийнята Д. Медведєвим 12 травня 2009 року нова Стратегія національної безпеки Російської Федерації до 2020 року. Цей документ є визначальним у формуванні принципів внутрішньої й зовнішньої політики Росії.

Можна зробити висновок, що зовнішня політика Російської Федерації являє собою систему поглядів на зміст і основні напрямки зовнішньополітичної діяльності Росії.