Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Тарифна сітка
Тарифна ставка визначає рівень оплати праці залежно від її складності за одиницю часу. Тарифні ставки є основою для визначення відрядних розцінок, які при відрядній оплаті праці обчислюються множенням погодинної тарифної ставки (яка відповідає розряду виконуваних робіт) на встановлену норму часу в людино-годинах. При почасовій оплаті праці розмір заробітку робітника визначається множенням годинної тарифної ставки, відповідно до присвоєного робітникові розряду, на фактично відпрацьований ним (згідно з табелем) час. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, а якщо його немає — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Власник чи уповноважений ним орган або фізична особа не мають права в односторонньому порядку ухвалювати рішення з питань оплати праці, що погіршує умови, визначені законодавством, угодами, колективним договором (ст. 97 КЗпП України), У практичній діяльності організацій відрядна система оплати праці звичайно включає такі оплати: — пряму відрядну; — непряму відрядну; — відрядно-преміальну; — відрядно-прогресивну; — акордну та ін. При відрядній системі оплата праці провадиться за нормами і розцінками, установленими відповідно до розряду виконуваних робіт. Присвоєний працівникові кваліфікаційний (тарифний) розряд є підставою для надання йому можливості виконувати роботу відповідної складності. Крім того, відповідно до присвоєного працівникові-відряднику кваліфікаційного розряду визначається розмір доплат, передбачених законодавством і тарифними угодами: — за роботу в нічний час; — за розширення зони обслуговування; — за високу фахову майстерність; — за інтенсивність праці тощо. Індивідуальна відрядна оплата являє собою оплату праці робітника, котрий виконує виробниче завдання індивідуально. Такому робітникові видається індивідуальне завдання (наряд), в якому обумовлюються нормативний час і розцінка на одиницю продукції. При цій системі заробіток робітника безпосередньо залежить від його індивідуальних спроможностей. При колективній (бригадній) відрядній оплаті заробітну плату поставлено в залежність від колективного виробітку, тому що заробіток нараховується за загальним колективним завданням (нарядом), виданим, як правило, на комплекс робіт. Заробітна плата кожного члена бригади залежить від результатів роботи всього колективу і не є прямим відображенням продуктивності його праці. При акордній системі оплата провадиться за виконання визначеного виробничого завдання — комплексу робіт. Нарахування заробітної плати робітникам при акордному завданні провадиться на підставі акордного наряду. При цьому у разі виконання завдання у визначений термін крім відрядного заробітку в акордному наряді передбачається виплата премії. Почасовою є така оплата праці, при якій заробітна плата робітника або службовця визначається його кваліфікацією і кількістю відпрацьованого часу. Ця система оплати праці звичайно застосовується в тому разі, якщо праця робітника не піддається точному нормуванню і на роботах, де немає необхідності в стимулюванні зростання виробітку понад оптимальний, коли перевиконання норм може призвести до порушення технологічних режимів, та в інших випадках. Почасова оплата праці буває простою почасовою і почасово-преміальною. Проста почасова оплата праці за способом нарахування заробітної плати підрозділяється на погодинну, поденну, помісячну. При цій системі розмір заробітної плати працівника обчислюється перемножуванням погодинної тарифної ставки присвоєного йому розряду на фактично відпрацьований час у розрахунковий період. Для робітників-почасовиків відповідно до положень колективного договору також можуть установлюватися нормовані завдання і місячні оклади. Крім тарифної системи, на практиці може діяти також безтарифна система оплати праці. Однак сфера її застосування має бути обмеженою. Віднесення виконуваних робіт до визначених тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом відповідно до класифікатора професій за погодженням із профспілковим або іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом. Для присвоєння робітникам кваліфікаційного розряду чи його підвищення (зниження) власником або уповноваженим ним органом, звичайно наказом по організації, призначається кваліфікаційна комісія. До складу комісії входять спеціалісти організації, відповідальні за технологічну дисципліну, якість продукції, організацію охорони праці й т. ін. Присвоєння робітникові кваліфікаційного розряду або його підвищення провадиться на підставі заяви робітника й подання безпосереднього керівника. Питання про доцільність проведення іспиту (проби) в кожному окремому разі вирішується кваліфікаційною комісією з урахуванням складності робіт, виконуваних в організації. Протокол кваліфікаційної комісії затверджується наказом власника або уповноваженого ним органу. Кваліфікаційні розряди підвищуються в першу чергу робітникам, які успішно виконують норми праці і сумлінно ставляться до трудових обов'язків. Право на підвищення розряду мають робітники, які успішно виконують роботи більш високого розряду не менш ніж 3 місяці і здали кваліфікаційний іспит. За грубе порушення технологічної дисципліни й інші значні порушення, що спричинили погіршення якості продукції, робітникові може бути знижено кваліфікацію на один розряд. Відновлення розряду провадиться в загальному порядку, але не раніше, ніж через 3 місяці після його зниження. Посадові оклади службовцям установлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестації власник або уповноважений ним орган мають право змінювати посадові оклади службовцям у межах, затверджених у встановленому порядку, мінімальних і максимальних розмірів окладів на відповідній посаді (ст. 96 КЗпП України). Контрактна форма трудового договору Трудовий договір у формі контракту укладається тільки з тими категоріями працівників, яких визначено відповідними законодавчими і нормативними актами. Такими актами є Закони України " Про підприємництво" (ст. 9), " Про підприємства в Україні" (ст. 16), " Про установи" (статті 15, 49), " Про статус Академії наук України" (ст. 7), " Про товарну біржу" (ст. 12), " Про оплату праці" (ст. 20), " Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності" (ст. 25), " Про споживчу кооперацію" (ст. 14), " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (ст. 42), " Про адвокатуру" (ст. 8), " Про селянське (фермерське) господарство" (ст. 23), постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.93 № 203 " Про застосування контрактної форми трудового договору з керівниками підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності" та від 06.02.92 № 63 " Про впорядкування і матеріальне забезпечення в галузі спорту" (п. 4) та ін. Механізм застосування контрактної форми викладено в Положенні про порядок укладання контрактів при прийомі (найманні) на роботу працівників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.94 № 170 " Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору". Це положення визначає порядок укладання контрактів при прийомі (найманні) на роботу працівників на підприємства, в установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також для громадян. Контрактна форма трудового договору застосовується тільки щодо працівників, які працюють або влаштовуються на роботу за трудовими договорами, укладеними: — на певний строк; — на виконання певної роботи. Не можна укладати контракт із працівниками, якщо їхня робота має безстроковий характер. Контракт укладається обов'язково в письмовій формі в двох примірниках, по одному для кожної сторони. При; цьому примірники мають однакову юридичну чинність. Ї. Умови контракту не можуть погіршувати становище працівника порівняно із передбаченим чинним законодавством. Якщо в контракт внесено гірші умови, то вони вважаються недійсними (ст. 9 КЗпП У країни). Контракт набирає чинності з моменту його підписання або з Дати, зазначеної в ньому самому, і його може бути змінено тільки за Згодою сторін, складеній у письмовій формі. Контракт є підставою для видання власником або уповноваженим ним органом наказу (розпорядження) про прийом працівника |ва роботу. У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця на підставі визначених контрактом, але не передбачених чинним законодавством, звільнення працівника провадиться за п. 8 ст. 36 КЗпП України урахуванням гарантій, установлених чинним законодавством і контрактом. Якщо сторонами не виконуються або неналежно виконуються зобов'язання, передбачені в контракті, то його можна достроково розірвати із попередженням відповідної сторони за 2 тижні. Контракт підлягає розірванню достроково на вимогу працівника у разі його захворювання або інвалідності, що перешкоджають виконанню роботи за контрактом, порушення роботодавцем законодавства про працю, невиконання або неналежного виконання ним обов'язків, передбачених контрактом та з інших поважних причин. Звільнення працівника в цьому разі провадиться відповідно до ст. 39 КЗпП України. За 2 місяці до закінчення терміну дії контракту за згодою сторін його можна продовжити або укласти на новий термін. Відповідальність за належне оформлення трудового договору покладається на власника або уповноважений ним орган, що здійснює управління підприємством, установою, організацією. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Сучасна практика доводить велику ефективність мотиваційного менеджменту і, разом з тим, значну складність його реалізації. Реалізація такого підходу до організації управління забезпечується через дотримання наступних принципів побудови системи менеджменту персоналу: 1. Наскрізне цільовизначення: цілі організації, сформовані і розмежовані на категоріальному рівні (місія організації, стратегічні і тактичні цілі та засоби їх досягнення) після їх декомпозиції з врахуванням взаємодії організації з зовнішнім макро- і мікросередовищем повинні бути доведені до кожного працівника. 2. Зворотній зв'язок: систематичний аналіз результатів праці з метою визначення відхилень та коригируючих дій по спрямуванню діяльності персоналу на досягнення поставлених цілей та забезпечення відповідальності за одержані результати. 3. Адекватність професійних, ділових і особистісних якостей працівників цілям організації і виконуваним цільовим функціям:, неефективна праця і низька самореалізація особистості працівника буде відбиватися на ефективності всієї організації і психічному здоров'ї працівника. 4. Цілеорієнтована мотивація трудової діяльності та управління кар'єрою працівників: використання результатів моніторингу для формування комплексної системи матеріальної, соціальної, моральної мотивації праці персоналу. Саме перелічені принципи дають підстави говорити про роль організаційної культури та культури управління персоналом. Рекомендована література: 1. Атанов Г.А. Возрождение дидактики - залог развития высшей школы. - Донецк: ДОУ, 2003. 2. Дмитренко Г.А. Стратегический менеджмент: целевое управление персоналом организации. К.: МАУП, 1998. 3. Крушельницька О.В., Мельничук Д.П. Управління персоналом: Навчальний посібник. К.”Кондор”. – 2003.- С. 247-291 4. Мурашко М.І. Менеджмент персоналу: Навч.-практ. Посіб. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. – С.90-104, 118-122 5. Палеха Ю.І. Ключі до успіху, або Організаційна та управлінська 6. Щекин Г.В. Основы кадрового менеджмента: Учебник – К.: МАУП, 1999 7. Кортков Э. Концепция менеджмента. – Учебное пособие. М.: Дека, 1997.
|