Методи розрахунку потреби в робітничих кадрах

Науково-технічний прогрес у дійсних умовах розвитку виробництва є найважливішим чинником і матеріальною основою зміни професійної структури робітничих кадрів, що обумовлює підвищення рівня планування їхньої підготовки, раціонального розподілу і використання. Рішенню цих задач сприяє розробка балансових розрахунків потреби по професіях, що здійснюються з метою виявлення додаткової потреби підприємства, організації, галузі в робітничих кадрах і ув'язування її з фактичною наявністю і структурою місцевих трудових ресурсів, удосконалювання і розвитку всіх діючих форм професійної підготовки робітників.

Балансові розрахунки підприємств повинні входити складовою частиною в комплексні плани економічного і соціального розвитку відповідних колективів і тісно погоджуватися з перспективами розвитку виробництва, заходами щодо впровадження нової техніки, технології й організації управління, що забезпечують ріст продуктивності праці. Ув'язування необхідної чисельності персоналу підприємства, організації з трудовими ресурсами регіону виробляється шляхом розробки балансів робітничих місць і трудових ресурсів, зведеного балансу трудових ресурсів і балансових розрахунків: додаткової потреби в робітників і джерел її забезпечення; потреби в підготовці кваліфікованих робітників і джерел її забезпечення; залучення молоді в навчання і виробництво.

Балансовий розрахунок потреби в підготовці кваліфікованих робітників в організаціях і на підприємствах розробляється по професіях і спеціальностям, а в міністерствах і відомствах — по основних групах професій і містить у собі визначення: чисельності робітників на початок і кінець планового періоду; додаткової потреби в кваліфікованих робітниках на приріст чисельності і на заміну що вибувають; джерел забезпечення додаткової потреби в кваліфікованих робітниках; форм і пропорцій підготовки кваліфікованих робітничих кадрів; чисельності робітників, що вивільняються в результаті нових методів господарювання; масштабів перерозподілу і перепідготовки робітників, що вивільняються.

Порядок балансових розрахунків потреби в робітничих кадрах по професіях і джерел її забезпечення наступний:

1. Планова чисельність робітничих кадрів показується на початок і кінець року. Планова чисельність на підприємстві (в організації) визначається виходячи з планів розвитку виробництва, а також відповідно до діючого галузевими методиками і нормативами розрахунку, що враховують специфіку виробництва. При визначенні планової чисельності робітничих кадрів потрібно також одночасно виявити нові професії, що виникають у зв'язку з упровадженням нової техніки і технології.

2. Додаткова потреба в робітникахв обчислюється з урахуванням приросту чисельності, заміни планованого збитку і відшкодування утрат від плинності кадрів. Додаткова потреба н а приріст чисельності обчислюється як різниця між чисельністю на кінець і початок року. Якщо чисельність робітників тієї чи іншої професії на кінець року менше їхньої чисельності на його початок, то отримана різниця буде означати скорочення чисельності робітників по даній професії. При цьому чисельність робітничих окремих прогресивних професій повинна збільшуватися за рахунок зміни чисельності робітничих безперспективних професій.

Додаткова потреба в робітниках на заміну планованого вибуття визначається виходячи з аналізу вікового складу робітників по кожній професії, а також звітних даних підприємств і організацій про рух кадрів по планованих причинах за останні 3—5 років і інших показників. У планований збиток включаються природний збиток (вибуття в зв'язку з відходом на пенсію за віком чи по стані здоров'я, смертю працівників); вибуття на навчання з відривом від виробництва; вибуття в зв'язку з закликом у Збройні Сили; вибуття в зв'язку з закінченням терміну трудового договору; вибуття з інших причин, зв'язаним з виробничою необхідністю і передбаченим чинним законодавством (переклад робітників на посаді керівників, фахівців і службовців після закінчення вищих навчальних закладів, планові перерозподіли робочої сили й ін.).

Додаткова потреба на відшкодування плинності кадрів обчислюється на підставі матеріалів первинного обліку працівників за останні 2—3 роки. При цьому необхідно враховувати результативність від упровадження заходів, спрямованих на стабілізацію виробничих колективів.

Загальний підсумок додаткової потреби робітників по кожній професії визначається шляхом підсумовування показників усіх трьох видів потреби (на приріст чисельності, на заміну планованого збитку і відшкодування плинності). Якщо сума показників складе негативне число, це означає, що замість загальної додаткової потреби фактично утворився відносний надлишок кадрів по даній професії. Він спричинить плановане вивільнення робітничих визначених професій, обумовлене технічним прогресом, удосконалюванням організації праці, структурними змінами виробництва й інших факторів. Відносним цей надлишок називається тому, що чи частково цілком може бути використаний на даному підприємстві шляхом перепідготовки робітників, що вивільняються, по новим, дефіцитним професіям.

3. Джерела забезпечення додаткової потреби в робітничих кадрах включають робітників, перепідготовлюваних безпосередньо на виробництві на нові професії з числа що вивільняються; випускників загальноосвітніх шкіл поточного року, що будуть прийняті на роботу; випускників професійно-технічних училищ, спрямованих на виробництво; робітників, прийнятих з боку (показуються окремо мають необхідні професії і не мають таких). Чисельність робітників, прийнятих з боку, визначається виходячи з потреби і реальних можливостей набору. При цьому для робітників, що не мають необхідних професій, планується підготовка безпосередньо на виробництві.

Складання і застосування балансових розрахунків потреби в робітничих кадрах припускає постійне удосконалення професійно-кваліфікаційної структури виробничого колективу. Основними напрямками такої роботи є збільшення частки кваліфікованих робітників за рахунок відповідного зниження числа некваліфікованих; збільшення чисельності робітничих перспективних професій за рахунок скорочення зайнятості по безперспективним; послідовне скорочення чисельності робітників, зайнятих важкою і некваліфікованою працею, насамперед на допоміжних і підсобних роботах; розробка і здійснення заходів щодо професійної орієнтації молоді на професії, що характеризуються недоліком робітничих кадрів. Аналіз професійно-кваліфікаційної структури дозволяє визначити можливі внутрішні резерви робочої сили на плановий період, показати найбільш ймовірні джерела вивільнення робітників, обумовлені технічним прогресом, намітити основні шляхи найбільш раціонального й ефективного використання робітничих кадрів.

Джерела найму персоналу

Наймання на роботу — це ряд дій, спрямованих на залучення кандидатів, що володіють якостями, необхідними для досягнення цілей, поставлених організацією. З залучення і прийому на роботу починається управління персоналом.

Є два можливих джерела набору: внутрішній (із працівників організації) і зовнішній (з людей, до того ніяк не зв'язаних з організацією).

Табл. 5.4.