Закони грошового обігу. Грошова маса

Загальний закон грошового обігу діє у будь-якій економічній системі. Цей закон зумовлений функціонуванням грошей як самостійного товару-еквівалента, їх обіг — відображення руху товарів, а тому кількість грошей, що перебувають в обігу, пов'язана з товарною масою, яка є об'єктом купівлі-продажу. Між потрібною для обігу товарів кількістю грошей і кількістю товарів, що перебувають в обігу, їх цінами та швидкістю обігу грошей існує залежність: між кількістю проданих на ринку товарів і кількістю грошей, між рівнем товарних цін і кількістю грошей існує прямо пропорційна залежність, а між швидкістю обігу грошей і кількістю грошей — обернено пропорційна.

Загальний закон грошового обігу — сталий зв'язок між кількістю грошей, необхідних для нормального обігу товарів, сумою цін товарів і швидкістю обігу грошових одиниць.

Сутність загального закону грошового обігу виражає формула 8.3.1:

К = ВВП / Шо (8.3.1)

де К - необхідна для нормального обігу кількість грошей;

ВВП - сума цін на товари і послуги;

Шо - швидкість обігу грошей.

Формула 8.3.1 має і більш широке вираження (8.3.2):

К = (8.3.2)

де СЦ - сума цін на товари і послуги;

КГ - сума цін товарів, проданих у кредит;

ПП - сума цін товарів, за які настав строк платежів за угодами, зобов'язаннями (повернені платежі);

ВП - сума взаємопогашених безготівкових платежів.

Грошова маса – сукупність готівкових та безготівкових купівельних і платіжних засобів, що забезпечують обіг товарів і послуг в державі.

Ліквідність – швидкість перетворення грошей у необхідні блага (найліквіднішою є готівка).

Грошова маса складається з агрегатів М0, М1, М2, М3:

М0 - готівка;

М1 включає М0 і поточні рахунки;

М2 включає М1 і строкові ощадні банківські рахунки та сертифікати короткострокової (1-6 місяців) малої вартості;

М3 включає М2, короткострокові великої вартості і довгострокові (від 1 року і більше) та різні цінні папери, крім акцій.