Управління при ліквідації надзвичайних ситуацій 5 страница

велика вірогідність зсувів (обвалів) ґрунту при діях у земляних колодязях;

різке підвищення ґрунтових вод та знищення кілець колодязів;

загроза вибуху або пожежі.

4.14.2. Рятувальні роботи повинні проводитись не менше ніж двома рятувальниками, один з яких повинен перебувати у зоні чистого повітря (ззовні замкнутого простору) і координувати дії рятувальника, який знаходиться у замкнутому просторі, виконувати його команди та підтримувати з ним постійний зв’язок, контролювати сигнали, про що доповідати керівнику робіт з ліквідації надзвичайної ситуації; у разі загрози життю рятувальника, який знаходиться у замкнутому просторі, негайно вживати заходів щодо його евакуації.

У випадку, коли проведення рятувальних робіт потребує перебування у замкнутому просторі двох рятувальників, кількість розрахунку (ланки) рятувальників збільшується до чотирьох осіб.

4.14.3. Рятувальні роботи проводяться безперервно до повного їх завершення.

Керівник аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у замкнутому просторі організовує оточення місця проведення робіт та медичне забезпечення силами відповідних служб цивільного захисту.

4.14.4. З прибуттям аварійно-рятувального підрозділу до місця проведення аварійно-рятувальних робіт, пов'язаних із роботами в обмежених (замкнутих) просторах:

вживаються заходи щодо знезараження зазначених просторів шляхом вентиляції або нейтралізації небезпечної хімічної речовини;

з’ясовуються відстань, на якій будуть працювати рятувальники, від місця забору чистого повітря, тип небезпечної хімічної речовини, яка може там знаходитись, конструктивні особливості замкнутого простору, обсяг робіт, які необхідно виконати, та їх специфіка, шляхи та способи потрапляння у замкнутий простір рятувальників і евакуації постраждалих;

проводиться розрахунок сил та засобів, необхідних для проведення аварійно-рятувальних робіт;

визначається персональний склад ланки рятувальників, які безпосередньо будуть проводити аварійно-рятувальні роботи.

4.14.5. Перед початком проведення аварійно-рятувальних або інших невідкладних робіт:

організовується перевірка готовності до застосування ізолюючих засобів захисту органів дихання та зору, електричних ліхтарів у вибухонебезпечному виконанні, іншого рятувального спорядження (сигнально-рятувальні шнури, рятувальні пояси, рятувальні мотузки, індивідуальні канатно-спускові пожежні пристрої тощо);

організовується вимір наявності небезпечних газів або хімічних речовин, встановлюється їх концентрація та за можливості організовується провітрювання (вентиляція) замкнутого простору;

визначається порядок організації зв'язку між працюючими у замкнутому просторі і страхувальниками;

встановлюються умовні сигнали у разі небезпеки для рятувальників, за якими проводитимуться рятувальні роботи (підйом постраждалих);

встановлюється можливість подання (нагнітання) повітря до місця проведення робіт.

4.14.6. У разі проведення робіт у засобах індивідуального захисту органів дихання і зору:

виставляється пост безпеки та здійснюються необхідні розрахунки щодо часу роботи у загазованому середовищі;

призначаються рятувальники (рятувальник), які будуть (який буде) проводити роботи у замкнутому просторі та які будуть (який буде) на свіжому повітрі їх (його) страхувати;

визначається вид засобу індивідуального захисту органів дихання і зору для складу ланки;

визначається оснащення (рятувальник повинен бути забезпечений захисним одягом; засобами індивідуального захисту органів дихання та зору, які можуть бути використані за тактико-технічними характеристиками заводу-виробника; пожежним поясом з карабіном; засобами освітлення у вибухонебезпечному виконанні; додатковим пожежним поясом з карабіном);

організовується контроль відповідності спорядження рятувальника проведенню робіт;

встановлюються сигнали управління.

4.14.7. Керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації в замкнутих просторах повинен:

пересвідчитись, що рятувальник обв’язаний рятувальною мотузкою, другий кінець рятувальної мотузки знаходиться у рятувальника, який знаходиться ззовні на свіжому повітрі та забезпечений другою рятувальною мотузкою, кінець якої також знаходиться ззовні;

поставити завдання рятувальникам та дати команду на початок проведення робіт;

встановити контроль за ходом проведенням аварійно-рятувальних робіт до повного виконання завдання;

доповісти старшому начальнику про завершення рятувальних робіт.

4.15. Дії аварійно-рятувальних підрозділів при проведенні пошуково-рятувальних робіт з використанням службових собак

4.15.1. Пошук постраждалих за допомогою службових собак у процесі проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації надзвичайних ситуацій здійснюється кінологічними розрахунками разом із аварійно-рятувальними підрозділами, які оснащені спеціальним устаткуванням для розбирання завалів і транспортування людей.

4.15.2. На місці надзвичайної ситуації рятувальники-кінологи діють відповідно до наказів (рішень) керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації та безпосереднього начальника щодо питань використання службових собак при проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

4.15.3. Перед початком робіт проводиться розвідка з метою визначення:

меж району стихійного лиха (надзвичайної ситуації);

зони пошуку, ймовірних місць перебування та кількості постраждалих;

найбільш зручних шляхів підходу аварійно-рятувальних груп та транспорту.

Старший групи кінологічних розрахунків (начальник підрозділу пошуково-кінологічної служби) надає пропозиції керівнику з ліквідації надзвичайної ситуації щодо ведення пошуково-рятувальних робіт з використанням службових собак.

При відпрацюванні плану ведення пошукових робіт з використанням службових собак враховуються:

площа території, що обстежується, на якій виділяються зони " А" (місця найбільш ймовірного перебування постраждалих) і " Б" (місця можливого перебування постраждалих);

складність рельєфу місцевості;

метеорологічні умови;

фактори, що ускладнюють роботу собак (пожежі, задимленість, наявність їдких дратівливих речовин, пил тощо);

кількість службових собак та особливості роботи кожної з них;

наявні сили і засоби рятувальних груп, умови зв'язку та взаємодії між ними.

Після складання плану старший групи кінологічних розрахунків (начальник підрозділу пошуково-кінологічної служби) ставить завдання кожному кінологічному розрахунку.

4.15.4. Рятувальники-кінологи зі службовими собаками, які прибули на місце пошуку, повинні знати:

оперативну обстановку в районі ведення робіт;

межі зон " А" і " Б";

точні межі своєї ділянки;

черговість послідовного опрацювання ділянок;

можливості службових собак у даній обстановці;

тактику використання службових собак;

сигнали зв'язку зі старшим групи кінологічних розрахунків (начальником підрозділу пошуково-кінологічної служби);

порядок взаємодії з рятувальниками;

необхідні заходи безпеки.

Час роботи собаки на ділянці не повинен перевищувати вісім годин з періодичними перервами на відпочинок.

Ширина смуги, що обшуковується собакою, повинна складати від 20 м до 100 м.

Швидкість пошуку - від 1500 м2 /год до 2000 м2 /год.

4.16. Застосування вибухових технологій під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт

4.16.1. Вибухові технології при проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з найбільшим ефектом застосовуються в умовах:

ліквідації крижаних заторів та зажорів;

попередження та ліквідації наслідків паводків та повені;

попередження та ліквідації наслідків сходу лавин, селів, обвалів;

локалізації лісових та торф'яних пожеж;

ліквідації наслідків землетрусів та аварій на промислових підприємствах.

Найбільш типовими операціями із застосуванням вибухових технологій є:

повне або локальне руйнування залізобетонних, бетонних, кам'яних, цегляних, дерев'яних та інших споруд, промислових та житлових будинків;

руйнування промислових труб, башт та інших об'єктів;

створення лазів, проходів у монолітних конструкціях, перебивання дерев, залізобетонних плит, труб, стовпів, інших окремих елементів конструкцій;

влаштування проходів, проїздів, каналів, котлованів, вирв та інших заглиблень заданої конфігурації в скельних породах, мерзлих ґрунтах, грязекам’яній масі тощо;

переміщення ґрунтових та інших мас з метою перекриття каналів, утворення гребенів, брустверів, дамб;

вивільнення водних просторів від льодових та інших заторів, захист мостів від пошкоджень під час льодоходу, корчування пнів.

4.16.2. Для виконання робіт, пов’язаних із застосуванням вибухових технологій, залучаються піротехнічні підрозділи аварійно-рятувальних формувань Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту.

Піротехнічні підрозділи проводять роботи з розвідки, вилучення, знешкодження, підйому, транспортування та знищення вибухонебезпечних предметів, що залишилися на території України після війн, сучасних боєприпасів та підривних засобів (крім вибухових пристроїв, що використовуються у терористичних цілях), знищення (утилізації) боєприпасів шляхом підриву, руйнування та обвалення будівель, споруд, ліквідації крижаних заторів та захисту гідротехнічних споруд від льодоходу, гасіння лісових пожеж шляхом влаштування мінералізованих (протипожежних) смуг за допомогою вибуху, будівництва дамб (котлованів) та інші вибухові роботи.

4.16.3. Рішення про застосування вибухових технологій при проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт приймає керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації або голова комісії, що створена відповідно до законодавства. Рішення про застосування вибухових технологій оформлюється наказом про проведення вибухових робіт.

Керівником вибухових робіт призначається керівник піротехнічного підрозділу або представник органу управління (аварійно-рятувального формування) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, який має досвід проведення відповідних операцій із застосуванням вибухових технологій та допущений до виконання вибухових робіт.

Наказ про проведення вибухових робіт розробляється штабом ліквідації надзвичайної ситуації на підставі організаційно-технічної документації. Організаційно-технічну документацію на проведення вибухових робіт розробляє керівник піротехнічного підрозділу із залученням фахівців з необхідних напрямів залежно від виду підривних робіт.

4.16.4. Вибухові роботи проводяться відповідно до організаційно-технічної документації та при суворому дотриманні вимог чинного законодавства України.

На період проведення вибухових робіт аварійно-рятувальні та інші підрозділи відводяться на безпечну відстань.

4.16.5. При проведенні вибухових робіт оформлюються такі організаційно-технічні документи:

наряд-допуск на виконання підривних робіт;

паспорт вибуху;

план-графік підривних робіт;

журнал обліку і видачі вибухових речовин та засобів підриву;

схема підвозу вибухових речовин та засобів підриву, послідовності їх видачі та порядок охорони тимчасового складу вибухових речовин та засобів підриву.

Для оперативного оформлення організаційно-технічної документації у кожному піротехнічному підрозділі розробляються типові паспорти вибуху для ліквідації надзвичайних ситуацій, що характерні для даного регіону.

Паспорт вибуху має в себе включати:

схему розташування шпурів чи зовнішніх зарядів, найменування вибухових речовин та засобів підриву;

відомості про спосіб заряджання, число шпурів, їх глибину та діаметр, масу та конструкцію зарядів, послідовність і кількість засобів підривання зарядів, відомості про матеріал забивки та її довжину, схему монтажу підривної електромережі, схему та час провітрювання забою;

величину радіуса небезпечної зони (у тому числі по вражаючій дії осколків);

місця укриття підривників та особового складу на період проведення підривних робіт;

дані про розстановку постів оточення, розташування попереджуючих та заборонних знаків, що огороджують доступ у небезпечну зону та до місць підриву.

До паспорта додаються: ситуаційний план об'єкта в масштабі від 1: 1000 до 1: 2000 з нанесеними на ньому будівлями, спорудами, дорогами, наземними та підземними комунікаціями, лініями електропередач та іншими промисловими і цивільними об'єктами в районі провадження вибухових робіт; місцезнаходження й характеристики споруд, що охороняються, об'єктів, комунікацій; креслення будівельних конструкцій, що зруйнуються (у масштабі 1: 200); інші необхідні матеріали, схеми та креслення.

4.16.6. Виконання завдань з розвідки, вилучення, знешкодження, підйому, транспортування та знищення вибухонебезпечних предметів, що залишилися на території України після війн, сучасних боєприпасів та підривних засобів (крім вибухових пристроїв, що використовуються у терористичних цілях), знищення (утилізації) боєприпасів шляхом підриву здійснюються піротехнічними підрозділами відповідно до вимог чинного законодавства України.

5. Переміщення і розташування підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту

Переміщення підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту проводиться з метою створення угруповання сил у визначеному районі (місці) у встановлений термін для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Переміщення підрозділів може здійснюватися автомобільним, залізничним, водним, повітряним транспортом та повинно проводитись організовано, у високому темпі і з дотриманням заходів безпеки.

5.1. Марш

5.1.1. Марш - організоване переміщення підрозділів у колонах дорогами та обхідним шляхами з метою виходу в визначений район або на об’єкт у готовності до подальших дій.

Марш може здійснюватись колонами автомобільної, гусеничної техніки або змішаними колонами. Під час маршу гусенична техніка, а також техніка, що має малий запас ходу, може перевозитися на трейлерах в складі колон.

Марш повинен здійснюватися з максимально можливою за даних умов швидкістю.

Добовий перехід підрозділу на марші становить для автоколон до 300 км, для гусеничних та змішаних колон - до 250 кілометрів.

Середня швидкість руху техніки становить для автоколон 30-35 км/год., для гусеничних та змішаних колон - 20-25 км/год.

У гірській, лісистій та болотистій місцевостях, при несприятливих погодних умовах та обмеженій видимості довжина добового переходу може зменшуватись до 200 км, а середня швидкість руху до 15-20 км/год.

Дистанції між підрозділами можуть бути до 5 км, між колонами - 2-3 км, між машинами - 25-50 метрів. При обмеженій видимості, несприятливих погодних і складних дорожніх умовах (круті підйоми, спуски і повороти) дистанція між машинами збільшується.

Кількість колон та маршрутів руху до району надзвичайної ситуації визначається відповідно до типу техніки в колонах, строку їх прибуття до місця робіт та стану шляхів сполучення.

5.1.2. Для своєчасного і організованого початку та здійснення маршу визначаються вихідний пункт та пункти регулювання із зазначенням часу їх проходження головою колони.

Віддалення вихідного пункту повинно забезпечити можливість витягування колони від місця її формування.

Пункти регулювання, як правило, визначаються через 3-4 години руху.

5.1.3. Привали та денний (нічний) відпочинок призначаються для перевірки стану техніки, її обслуговування і дозаправки, прийняття їжі та відпочинку особового складу.

Привали призначаються через 3-4 години руху тривалістю до 1 години і один привал - у другій половині добового переходу тривалістю до 2 годин.

У кінці кожного добового переходу призначається денний (нічний) відпочинок, а під час маршу на велику відстань, за потреби, може призначатися добовий відпочинок через кожних три-п’ять добових переходів. Для привалу та відпочинку вибирається місцевість, придатна для розміщення техніки і особового складу.

5.1.4. Похідний порядок колони на марші повинен забезпечити її рух без перешкод і своєчасне прибуття на ділянки (об’єкти) виконання робіт або місця зосередження сил у найкоротші строки.

Похідний порядок колони на марші включає підрозділи забезпечення руху, головних сил, підрозділи матеріально-технічного забезпечення.

5.1.5. До початку і під час маршу, за потреби, організовується і проводиться розвідка маршрутів руху.

Інженерна розвідка на марші проводиться інженерними підрозділами, а також підрозділами забезпечення руху для визначення стану шляхів, мостів і переправ, уточнення напрямків прокладання колонних шляхів, виявлення зон (районів, ділянок) забруднення, руйнувань, завалів, пожеж, затоплень і пошуку шляхів для їх обходу (об’їзду).

5.1.6. Для забезпечення радіаційного, хімічного та біологічного захисту особового складу на марші вивчається обстановка щодо забруднення (зараження) місцевості, де проходять маршрути руху та розташовані місця зосередження сил.

Керівник підрозділу отримує дані про обстановку від вищестоящого органу управління та організовує радіаційну (хімічну) розвідку і дозиметричний (хімічний) контроль на маршрутах руху і перед входженням підрозділу до районів відпочинку або зосередження. При необхідності проводиться дезактивація (дегазація) окремих ділянок на маршрутах руху, мостах, переправах і в тунелях.

5.1.7. Технічне забезпечення маршу включає в себе проведення заходів з підготовки до маршу, а саме: проведення технічного обслуговування машин, заходів щодо збільшення запасу ходу та прохідності техніки, поповнення до встановлених норм матеріальних запасів, підготовка пересувних засобів технічного обслуговування, ремонту та евакуації, підготовка водіїв та спеціалістів підрозділу технічного забезпечення.

5.1.8. Для надання допомоги водіям (екіпажам) у ремонті або евакуації техніки, що вийшла з ладу в ході маршу, а також заправки пальним техніки організовується технічне замикання колон, до складу якого входять пересувні засоби технічного обслуговування та ремонту, тягачі для евакуації, машини з технічним майном і пальним.

5.1.9. Приймаючи рішення на проведення маршу, керівник органу управління (підрозділу) визначає похідний порядок та розподіл сил і засобів по колонах, керівний склад, завдання, маршрут і швидкість руху, вихідний пункт і пункти регулювання, кількість, місця і тривалість зупинок для відпочинку на перший добовий перехід, час початку і закінчення маршу.

При організації маршу на велику відстань керівник органу управління (підрозділу) визначає кількість і тривалість добових переходів, кількість маршрутів на кожному переході, райони денного (нічного) і добового відпочинку та їх тривалість.

5.1.10. При постановці завдань на марш керівник органу управління (підрозділу) визначає:

підрозділу забезпечення руху: склад, завдання, маршрут руху, місце у похідному порядку, час проходження вихідного пункту;

аварійно-рятувальним підрозділам: маршрут руху, місця у похідному порядку, час прибуття (виходу) у призначений район, місця і час привалів, вихідний пункт, пункти регулювання та час їх проходження;

підрозділам матеріального та технічного забезпечення: маршрут руху, місця у похідному порядку, район зосередження (відпочинку) та час прибуття до нього, місце і час привалів, порядок та строки надання допомоги екіпажам (водіям) у ремонті і обслуговуванні техніки, час проходження вихідного пункту та пунктів регулювання, порядок і час витягування колон.

5.1.11. Підрозділи на марші повинні суворо дотримуватися встановленого порядку, особливо швидкості руху, дистанції, заходів безпеки.

Під час руху через мости та залізничні переїзди вживаються додаткові заходи безпеки руху, у тому числі виставляються на небезпечних ділянках тягачі для негайної евакуації машин у випадку їх зупинки.

На привалах похідний порядок колони не порушується та зберігаються встановлені для маршу дистанції між підрозділами, машини зупиняються на правому узбіччі дороги не ближче 10 метрів одна від одної або на дистанції, встановленій старшим колони (керівником органу управління, підрозділу).

У районах відпочинку підрозділи розташовуються поза шляхами у визначених місцях і порядку, що забезпечує найменшу втрату часу на формування колон.

Поповнення матеріальних запасів, заправка машин пальним під час маршу здійснюються, як правило, в місцях привалів (районах відпочинку), при цьому пальне та інші засоби можуть підвозитися до них завчасно.

Управління підрозділами на марші здійснюється старшим колони (керівником органу управління, підрозділу) з пересувного пункту управління, склад і місце розташування якого в колоні визначаються залежно від одержаного завдання та умов. Зв'язок на марші здійснюється з використанням радіо- та мобільних засобів.

5.1.12. При здійсненні маршу взимку при необхідності здійснюються підготовка та підтримка шляхів у належному стані, заходи запобігання обмороженню особового складу, підготовка техніки і оснащення до роботи в умовах низької температури, забезпечення машин пристосуваннями та засобами підвищення прохідності.

У сильну заметіль та у разі снігових заносів рух, як правило, припиняється і відновлюється за рішенням керівника, який прийняв рішення про зупинку.

З метою забезпечення безперервності здійснення маршу в негоду на важкопрохідні ділянки маршрутів виділяються тягачі та вживаються інші заходи щодо підвищення прохідності машин. Для надання допомоги машинам, що застрягли, по кожній колоні розподіляються машини підвищеної прохідності.

5.1.13. Особлива увага приділяється організації регулювання руху у лісі. На лісових дорогах і у просіках встановлюються роз’їзди, за потреби в окремих місцях розширюється проїзна частина дороги, передбачаються заходи для боротьби з пожежами і розчищення доріг від можливих завалів та інших перешкод. Перед важкопрохідними ділянками розміщуються тягачі.

5.1.14. При здійсненні маршу в горах особлива увага приділяється підготовці техніки до експлуатації у гірській місцевості, прокладанню маршрутів руху, визначенню порядку проходження складних ділянок (крутих поворотів, підйомів та спусків), виявленню ділянок можливих обвалів, осипів, лавин і місць їх обходу, місць переправ через річки, регулюванню руху під час проходження тунелів, переходів через перевали та ущелини, переправам через річки.

Швидкість руху під час подолання перевалів, спусків та під’їздів може знижуватися, а дистанції між машинами - збільшуватися.

На небезпечних ділянках маршрутів встановлюють огорожі і добре видимі дороговкази. У вузьких місцях, на крутих поворотах, підйомах і на перевалах встановлюються тягачі, попереджувальні знаки, а вночі - світлові покажчики або пости регулювання руху, забезпечені засобами зв’язку та освітлювальними пристроями.

Підрозділи повинні мати завчасно підготовлені засоби для подолання водних перешкод, крутих підйомів та спусків, у тому числі пристосування для зупинки машин.

Перевали, ущелини та гірські проходи перетинаються, як правило, колонами. У разі неможливості руху без зупинки призначаються і обладнуються райони очікування, де по черзі підрозділи готуються до переходу через ці ділянки.

5.2. Перевезення аварійно-рятувальних підрозділів

5.2.1. Перевезення аварійно-рятувальних підрозділів здійснюється залізницею, морським (річковим), повітряним транспортом або комбінованим способом.

Перевезення організовує керівник органу управління (підрозділу) разом з відповідними органами управління залізничного, водного або повітряного транспорту. Він повинен мати варіанти розрахунків і необхідні документи на перевезення різними видами транспорту.

5.2.2. Місця розташування підрозділів перед завантаженням (вивантаженням) на залізничний, морський (річковий), повітряний транспорт визначаються залежно від обстановки, наявності транспортних засобів для перевезення особового складу і техніки, встановлених термінів прибуття до району надзвичайної ситуації.

Підрозділи перед завантаженням розташовуються з урахуванням розподілу їх по залізничних ешелонах (суднах, літаках) та з урахуванням необхідності їх прибуття до місць призначення.

Перед завантаженням підрозділи, що перевозяться одним залізничним ешелоном (судном, літаком), виходять у район очікування, а після вивантаження - у район збору, які призначаються за 3-5 км (під час перевезення повітряним транспортом - 10-15 км) від місць завантаження (вивантаження).

5.2.3. Після одержання завдання на перевезення залізничним, морським (річковим), повітряним транспортом керівник органу управління (підрозділу) уточнює розрахунки на перевезення та узгоджує з органами управління залізничного, водного або повітряного транспорту порядок завантаження, подає документи на завантаження та розрахунок на перевезення, уточнює номери ешелонів (найменування суден), місця і строки завантаження (вивантаження) та шляхи підходу до них.

5.2.4. Для комбінованого пересування керівник органу управління (підрозділу) визначає: склад підрозділів, що перевозяться залізничним (морським, річковим, повітряним) транспортом, та тих, що здійснюють марш своїм ходом, а також порядок управління ними під час пересування. При цьому залізничний (морський, річковий) транспорт планується, у першу чергу, для перевезення тягачів, гусеничних і важких інженерних машин, а також техніки з малим запасом ходу і низькими швидкостями руху.

5.2.5. У разі обмежених строків на підготовку до перевезення керівник органу управління (підрозділу) після отримання завдання та оцінки обстановки віддає попереднє розпорядження, у якому робить короткі висновки про обстановку, визначає склад сил та порядок пересування (маршем, залізницею, морським, річковим або повітряним транспортом, комбінованим способом), маршрут та час готовності до початку перевезення, а при необхідності й інші дані.

5.2.6. На основі оцінки обстановки та напрацьованого порядку дій керівник органу управління (підрозділу) приймає рішення про перевезення, яке оформляється на карті (схемі) з додаванням необхідних розрахунків за кожним видом транспорту, та віддає розпорядження, у якому робить висновки з обстановки, визначає порядок дій підрозділу, транспорт для його перевезення, маршрут, станції (порти, аеродроми) завантаження (вивантаження), райони очікування, завантаження (вивантаження) та зосередження, порядок і час їх зайняття, організацію зв'язку та час готовності до перевезення.

Розрахунки на перевезення підрозділів комбінованим способом повинні бути проведені так, щоб підрозділи, які здійснюють марш штатними транспортними засобами, і ті, які перевозяться (залізницею, морським, річковим або повітряним транспортом), прибули у район зосередження одночасно, а у разі припинення перевезення - мали можливість швидко об’єднатися.

5.2.7. Перевезення підрозділів, посадка (висадка) особового складу, завантаження (розвантаження) техніки, оснащення і матеріально-технічних засобів проводяться відповідно до вимог документів, які регламентують порядок виконання зазначених заходів на залізничному, морському (річковому) або повітряному транспорті, та із суворим дотриманням встановлених вимог безпеки.