Елементи політичної системи. Політичні відносини – відносини між суб’єктами політичного життя (клас, нація, група, лідер) з питання влаштування і функціонування політичної і державної

Політичні відносини – відносини між суб’єктами політичного життя (клас, нація, група, лідер) з питання влаштування і функціонування політичної і державної влади;

засоби масової інформації.

Політичні принципи і правові норми, які регулюють політичні відносини, роблять їх упорядкованими визначаючи дозволене і недозволене у функціонуванні даної ситеми,

узаконюють політичні устрої,

визначають стиль і методи роботи органів державного апарату й інших політичних інститутів,

сприяють формуванню механізму розподілу і закріплення відповідних ролей між членами суспільства(механізм розподілу влади).

Політичні інститути – політичні заклади з організаційною структурою, централізованим управлінням і виконавчим апаратом. Вони включають форми, сутність політичних функцій і відносин і типів управління.

Політична культура – сукупність найбільш типових для суспільства стереотипів політичних уявлень, установлень і цінностей, традицій і цінностей політичної поведінки. Вона виконує роль стабілізуючого і дестабілізуючого факторів політичної системи, здійснює передачу політичних традицій і звичаїв соціального і історичного досвіду.

Політична свідомість – відображення політичних відносин і інтересів, оцінка політичних явищ, виражених у вигляді певних понять, ідей, поглядів і теорій. Вона відображає соціальну дійсність,

сприймає події, оцінюючи їх за мірою значимості і відповідності інтересам, законодавчим актам, політичним нормам, традиціям й ідеалам,

прогнозує можливі перспективи соціальних і політичних змін у суспільстві.

Функції політичної системи

· Визначення цілей, завдань і шляхів визначення суспільства,

· розподіл матеріальних і духовних цінностей,

· організація діяльності суспільства за вирішенням прийнятих цілей і програм,

· погодження різноманітних інтересів держави і соціальних спільностей,

· формування політичної свідомості і залучення членів суспільства до політичної участі і діяльності,

· розробка правил і законів поведінки людей і груп в суспільстві,

· контроль за додержанням виконання законів і правил обмеження дій, що порушують політичні норми,

· забезпечення внутрішної і зовнішньої безпеки і стабільності політичного устрою.

Політична система має інституційну підсистему – політичну організацію суспільства. ЇЇ призначення:

в конкретних організаційних формах виражає політичні інтереси певного класу і соціального прошарку,

бути офіційним учасником політичного життя і носієм політичних відносин,

мати безпосередне чи опосередковане відношення до державної влади.

Ознаки політичної організації суспільства:

певний порядок утворення, функціонування,

здійснення діяльності органів заради досягнення певних цілей,

наявність певної структури яка займается зовнишними і внутрішними справами.

Політичні організації суспільства складаються з політичних громадських організацій.

1. Власні політичні організації; державні політичні партії, деякі громадські об’єднання. Їм притаманні організаційний звязок з політикою, прямий вплив на неї, мета створення функціонування політичної влади.

2. Невласні політичні організації: профспілки, кооперативні організації, які виникають не в силу без посередне політичних, а в силу економічних причин. Метою створення не виступае політична влада, основна діяльність здійснюється на виробничих, соціальних побутових, культурних сферах.

3 Організації що мають у своему змісті незначний політичний аспект; об’єднання туристів, риболовів, автомобілімтів. Виникають і функціонують на основі особистих здібностей і інтересів. Політичний відтінок набувають тільки як об’єкти впливу на них зі сторони державіних організацій, але не як суб’єкти носіїв політичної влади.

Класифікація політичної системи склалася в стародавні часи. Розв`язання проблеми типології політичної системи почалася з Платона (монархія, аристократія, демократія).

Аристотель запрпонував шести членну систему(монархія, тиранія, аристократія, алігархія, політія, демократія).

Марксисти враховують класові інтереси визначая такі типи систем: рабовласницьку, феодально-буржуазну, соціалістичну.

За характером розподілу влади політична система поділена:

на тоталітарні, плюралістичні.

Вебер поділив политичну систему на традиціїні, раціональні, бюрократичні.

В 50-і роки 20 сторіччя Алмонд виділів 4 типи политичних систем: англо-американську, континентально-европейську, доіндустріальну/ частково індустріальну/тоталітарну.

В сучасній західній науці вирізняються таки типи політичних систем:

· військові /громадянські/;

· завершані та незавершані;

· мікроскопічні, макроскопічні, глобальні;

· традиційні і модернізовані;

· демократичні, тоталітарні і ті що трансформуються.