Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності,здатності до горіння та впливом на організм людини.

СЕМІНАР 4. ХІМІЧНА БЕЗПЕКА.

У процесі життєдіяльності людина постійно стикається з великою кількістю хімічних шкідливих чинників, що можуть спричинити різні захворювання, розлади здоров'я, травматизм як у процесі контакту, так і через певний проміжок часу. Відомо приблизно 7 млн. хімічних речовин та сполук, із яких 60 тис. використовуються у діяльності людини. На міжнародному ринку кожного року з'являється від 500 до 1 000 нових хімічних сполук та сумішей [32]

Хімічні фактори небезпеки — чинники, що мають високу хімічну спорідненість із тканинами організму людини та речовинами довкілля (їдкими, отруйними, вибухонебезпечними та ін.) і здатні заподіяти шкоду людському організму.

Хімічні елементи, речовини та сполуки можуть перебувати у твердому, газоподібному та рідкому агрегатних станах. Тому в організм людини хімічні речовини проникають через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкіру та слизові оболонки. Ступінь ураження хімічними речовинами залежить від: 1) токсичності, 2) вибіркової дії, 3) тривалості, 4) фізико-хімічних властивостей.

Отруєння може бути гострим і хронічним. За будь-якої форми отруєння інтенсивність дії шкідливої речовини визначають ступенем її фізіологічної активності — токсичністю.

Токсичність (греч. toxikon — отрута) — властивість деяких хімічних елементів, сполук і біогенних речовин згубно впливати на живі організми (рослини, тварини, гриби, мікроорганізми) і здоров'я людей.

3а ступенем токсичності отруйні речовини поділяються на 5 груп [33]:

· надзвичайно токсичні;

· високотоксичні (сполуки миш'яку, ртуті, кадмію, свинцю та ін.);

· значнотоксичні (кислоти, луги, аміак, натрій тощо);

· помірнотоксичні;

· малотоксичні.

Надзвичайно токсичні, високотоксичні і сильнотоксичні хімічні сполуки (речовини) належать до групи небезпечних хімічних речовин (НХР). Найбільш розповсюдженими НХР є: хлор, аміак, ціаністий водень (синильна кислота), фосген, окис вуглецю, етилен, сірковуглець, сірчаний цинк, окисли азоту і багато інших хімічних сполук не біологічного походження

За токсичністю отруйні речовини поділяють на такі види [32]:

· нервово-паралітичної дії (зарин, зоман): бронхоспазми, задуха, параліч;

· загальнотоксичної дії (синильна кислота, хлор, ціан): набряки, кома, параліч, судома, прискорене серцебиття;

· подразнювальної дії (аміак, пари кислот): подразнення слизових оболонок носа, ротової порожнини;

· ірнонаривної дії (іприти): місцеві запалення та некротичні зміни у поєднанні із загальнотоксичними явищами.

Залежно від характеру дії на організм людини хімічні речовини поділяються на: токсичні, подразнюючі, мутагенні, канцерогенні, наркотичні, задушливі, ті. що впливають на репродуктивну функцію, сенсибілізатори.

Токсичні речовини - це речовина, які викликають отруєння усього організму людини або впливають на окремі системи людського організму (наприклад, на кровотворення, центральну нервову систему). Ці речовини можуть викликати патологічні зміни певних органів (нирок, печінки). До таких речовин належать такі сполуки, як чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот чи лугів тощо.

Подразнюючі речовини викликають подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри (пари кислот, лугів, аміак).

Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини тощо).

Канцерогенні речовини викликають, як правило, злоякісні, новоутворення - пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо).

Наркотичні речовини впливають на центральну нервову систему (спирти, ароматичні вуглеводи).

Задушливі речовини викликають токсичний набряк легень (оксид вуглецю, оксиди азоту).

Прикладом речовин, що впливають на репродуктивну (народжувальну) функцію, можуть бути радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець тощо.

Сенсибілізатори - це речовини, що діють як алергени, Їх існує дуже багато: рослинні, тваринні, харчові, хімічні, медикаментозні, побутові та ін.

Хімічні речовини залежно від їх практичного використання можна поділити на:

· промислові отрути, які використовуються у виробництві (лаки, фарби, кислоти, луги, розчинники, барвники), є джерелом виникнення гострих і хронічних інтоксикацій при порушенні правил техніки безпеки (наприклад, ртуть, свинець, ароматичні сполуки тощо);

· отрутохімікати, що використовуються у сільському господарстві для боротьби з бур'янами та гризунами (наприклад, унаслідок використання гербіцидів забруднюються продукти харчування хлор-, фосфор-, ртутьорганічними сполуками, бромідами, що є серйозною загрозою виникнення ракових захворювань і мутацій);

· лікарські препарати (особлива небезпека при потрап­лянні до рук дітей, часто використовуються для суїцидів);

· хімічні речовини побуту, які використовуються як харчові добавки, пральні порошки та засоби санітарії, особистої гігієни, косметичні засоби (наприклад, фосфатні складові миючих засобів, накопичуючись в організмі, призводять до незворотних змін фізико-хімічних властивостей крові, руйнування імунітету та пошкодження шкіри);

· отрути рослин і тварин;

· отрути, які входять до складу хімічної зброї.

За вибірковістю дії отруйні речовини поділяються на:

· серцеві - кардіотоксичної дії: ліки, рослинні отрути, солі барію, калію, кобальту тощо;

· нервові - викликають порушення фізичної активності (чадний газ, фосфороганічні сполуки, алкогольні вироби, наркотичні речовини, снотворні ліки тощо);

· печінкові - хлоровані вуглеводні, альдегіди, феноли, отруйні гриби;

· ниркові - сполуки важких металів, етиленгліколі, щавлева кислота;

· кров'яні - похідні аніліну, анілін, нітрити;

· легеневі - оксиди азоту, окис вуглецю, фосген тощо.

Токсичність ОР зумовлена взаємодією організму токсичної речовини і навколишнього середовища. Токсичність ОР залежить від:

· дози або концентрації ОР;

· фізичних і хімічних властивостей ОР;

· шляхів і швидкості проникнення ОР в організм тощо.

Доза буває: 1) токсичною 2) смертельною. Токсична доза (токсодоза) спричиняє патологічні зміни в організмі, але не призводить до смерті. Смертельна доза спричиняє загибель організму.

Для порівняльної оцінки токсичності отрут користуються величиною летальної дози (ЛД), яка при потраплянні в організми протягом 3-х діб викликає загибель 50% отруєних. ЛД виражають в мг/кг.

Важливим параметром токсичності газоподібних ОР є гранично допустима концентрація (ГДК). ГДК — це найменша концентрація хімічної сполуки, яка при щоденному впливі на організм протягом тривалого часу не викликає патологічних змін або захворювань. ГДК у повітрі вимірюється у мг/м3, у воді — мг/л.

Загальні механізми токсичних дій отрути на організм прийнято ділити на структурно-функціональні, біохімічні.

Структурно-функціональні механізми впливу зводяться до порушення нормальної діяльності організму внаслідок зміни складу, структури і функціональних властивостей органів і систем людини.

Наприклад, коли бджола ужалить людину, набряк тих чи інших органів внаслідок дії отрути призводить до зміни їх функціональних властивостей.

Біохімічні механізми є сукупністю двох взаємозв'язаних і взаємозумовлених процесів. З одного боку, це механізми взаємодії отрути з ферментними системами організму, які призводять до зміни його біохімічних властивостей на молекулярному і клітинному рівнях.

Важливе значення при дослідженні токсичності будь-якого компонента навколишнього середовища має вивчення його фізико-хімічних властивостей, що дає змогу за певними формулами обчислити параметри, що характеризують токсичність речовини і можуть бути використані при розробленні методів та засобів захисту від дії шкідливих речовин.