Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Організація дозиметричного й хімічного контролю.
|
|
Основним завданням дозиметрії у випадку хімічної небезпеки є визначення ступеня зараження отруйними і сильнодіючими речовинами повітря, місцевості, обладнання, транспорту, засобів індивідуального захисту, продуктів харчування, фуражу, води із застосуванням приладів хімічної розвідки та газоаналізаторів або відбирають проби й аналізують їх у хімічній лабораторії.
Прилади хімічної розвідки і контролю зараження досить мало відрізняються один від одного. Та найбільше застосування в Україні знайшов військовий прилад хімічної розвідки ВПХР для виявлення ступеня небезпеки зараження отруйними речовини повітря.
В металевій коробці приладу ВПХР розміщені: насос, насадки до нього, запасні ковпачки, фільтри, патрони, ліхтар, касети, індикаторні трубки та паспорт і інструкція користування приладом. Індикаторні трубки-це скляні запаяні трубки, всередині яких знаходяться ампули з реактивами і наповнювачами. Індикаторні трубки(ІТ) маркіровані кольоровими кільцями, які показують яку отруйну речовину можна визначити за допомогою даної трубки.
В подальшому організація дозиметричного контролю зводиться до вживання заходів щодо захисту працівників, а тому виникає потреба в оцінці наслідків цієї події.
Оцінка наслідків аварій на хімічно небезпечному об'єкті включає [33]:
· виявлення масштабів зараження навколишнього середовища (місцевості. приземного шару атмосфери, води):
· визначення можливих наслідків зараження.
Встановлення масштабів і визначення можливих наслідків зараження навколишнього середовища здійснюються за наявності інформації про джерело хімічного зараження, метеоумови, дані про рельєф місцевості, забезпеченість населення (робітників та службовців) засобами захисту, а також інших даних, які стосуються сформованої ситуації. Орієнтовний відсоток уражених за відсутності засобів захисту при поширенні (первинної) хмари НХР наведений у таблиці 4.1
Відносна кількість уражених
Таблиця 4.1
| Вид НХР | Кількість уражених, % |
| Хлор, аміак, сірчистий ангідрид | 20-30 |
| Фосген, ціаністий водень (синильна кислота) 30-40 | Окис етилена 50-60 |
Примітки. 1.Первинна хмара формується в момент руйнування посудини за рахунок температури піддона (обвалування) і навколишнього повітря.
2. Відсоток уражених у будинках з виключеною вентиляцією в 1.5 - 2 рази менше зазначеного у таблиці.
За наявності засобів захисту відсоток уражених (через технічні несправності) може скласти 1-3%.
Найбільш важливими показниками наслідків аварій на ХНО є:
1) масштаби хімічного зараження, які характеризуються площею (радіусом) району аварії 2) глибиною поширення первинної (вторинної) хмари НХР.
Радіус району аварії залежить від кількості й виду НХР, умов збереження і може досягати 0, 5 - 1, 0 км.
Глибина поширення хмар зараженого повітря з уражаючими концентраціями залежить від: 1) виду й кількості НХР 2) умов збереження
3) метеоумов та інших факторів. Найбільш сприятливими метеоумовами для поширення хмар зараженого повітря є інверсія (ясна ніч), за якої глибина поширення хмари може досягати кілька десятків кілометрів.
Таким чином, аварії з витоком НХР здатні призвести до важких наслідків для живої природи й людини. Фахівці наголошують на тому, що сучасна хімічна промисловість для людства є небезпечним " хижаком", для утримання якого потрібні надійні грати законів, фахова і особиста відповідальність.
Основними вихідними даними для оцінки наслідків аварії є:
1) тип і кількість НХР (ОР); район і час витоку НХР (застосування ОР);
2) метеоумови;
3) дані про рельєф місцевості й ступінь захищеності людей.
Масштаби зараження навколишнього середовища прийнято характеризувати зонами хімічного зараження, межі яких виявляються за даними засобів хімічної розвідки, а за їх відсутності - методом прогнозування.
Вихідними даними для прогнозування зон хімічного зараження НХР є:
1) район розташування хімічно небезпечного об'єкта;
2) кількість, вид і умови збереження НХР;
3) метеоумови (температура, напрямок і швидкість вітру, стан вертикальної; стійкості приземного шару повітря);
4) рельєф місцевості.
Площа зони хімічного зараження включає ділянку виливу НХР у районі аварії і територію, над якою поширилися пари отруйних речовин в уражаючих концентраціях.
Радіус ділянки зараження в районі виливу (аварії) залежить від кількості й умов збереження НХР і досягає не більше 1 км.
Територія, над якою поширюються пари отруйних речовин в уражаючих концентраціях, може складати кілька десятків квадратних кілометрів.
Основним показником зараженої території є глибина поширення хмари зараженого повітря, на яку істотно впливає швидкість вітру, стан вертикальної стійкості повітря і рельєф місцевості.
Глибина поширення зараженого повітря з уражаючими концентраціями НХР на відкритій місцевості при швидкості вітру 1 м/с у необвалованих ємностях наведена в таблиці 4.2
Поправочні коефіцієнти впливу швидкості вітру на глибину поширення зараженого повітря наведені у таблиці 4.3
Ступінь вертикальної стійкості приземного шару повітря визначається за даними (графіком) метеорологічних спостережень і прогнозу погоди. Для оперативних розрахунків найбільш прийнятною є схема визначення стану вертикальної стійкості повітря за даними прогнозу погоди (табл. 4.3)
Рельєф місцевості, наявність лісових масивів, житлових і промислових будівель зменшує глибину поширення зараженого повітря у два рази.
Площа зони хімічного зараження (Зз) визначається за формулою [33]:
Зз = Г ∙ Ш, (4.1)
Зз - площа зони хімічного зараження, км;
Г - глибина зони хімічного зараження, км;
Ш - ширина зони хімічного зараження, км.
Таблиця 4.2