Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Поправочні коефіцієнти швидкості вітру
Захист працівників при аварії на хімічно небезпечному об'єкті. Відмінна риса аварії ХНО з викидом НХР полягає в тому, що при високих концентраціях хімічних речовин ураження людей відбувається в короткий термін, тому вирішальне значення в цих умовах має оперативність (швидкість) виконання заходів щодо захисту населення і персоналу. Основні заходи захисту: • використання засобів індивідуального захисту і сховищ в режимі повної ізоляції; • застосування антидотів (протиотрут) і засобів обробки шкірних покривів; • дотримання режимів захисту на зараженій території; • евакуація людей із зони зараження, що виникла при аварії; • санітарна обробка людей, дегазація одягу, території, будівель, транспорту, техніки і майна. Працівники, почувши повідомлення про аварію, повинні негайно надягти засоби індивідуального захисту, насамперед ізолювальні та промислові протигази. Кожний на своєму робочому місці повинен зробити все можливе для зниження згубних наслідків аварії: забезпечити правильне відключення енергоджерел, зупинити агрегати, апарати, перекрити газові, парові і водяні комунікації згідно з умовами технологічного процесу і правилами техніки безпеки. Потім необхідно укритися в підготовлених сховищах або вийти із зони зараження. Для захисту органів дихання на вулиці та в приміщенні можна використовувати підручні вироби з тканин, змочені у вод: хутряні і ватяні частини одягу. При закриванні ними органів дихання знижується кількість газу, що вдихається (за рахунок його адсорбції або розчинності у воді), а отже, і сила ураження. При вимушеному перебуванні на зараженій місцевості необхідно суворо дотримуватися таких правил: · рухатися швидко, але не бігти і не піднімати пилу; · не тулитися до будинків і не торкатися навколишніх предметів; · не наступати на краплі рідини чи порошкоподібні розсипи невідомих речовин, що зустрічаються на шляху; · не знімати засоби індивідуального захисту до розпорядження; · при виявленні крапель НХР на шкірі, одязі, взутті, засобах індивідуального захисту зняти їх тампоном з паперу, ганчір'ям чи носовою хусткою; · по можливості надати необхідну допомогу постраждалим і людям, які нездатні рухатися самостійно.
Якщо відомо тип НХР і її властивості, зокрема вага парів відносно повітря, можна зорієнтуватися, в яких приміщеннях доцільно укритися. Якщо пари НХР важчі за повітря, потрібно укритися на верхніх поверхах будинків і навпаки, якщо пари НХР легші за повітря, доцільніше укриватися на нижніх поверхах багатоповерхових будинків. Після виходу із зони хімічного зараження слід пройти санітарну обробку. У разі ураження, навіть незначного (кашель, нудота тощо) - звернутися в медичні установи для діагностування та проведення профілактичних і лікувальних заходів. Про усунення небезпеки хімічного ураження і порядок подальших дій працівники оповіщаються. В усіх випадках вхід у житлові й інші приміщення, підвали, виробничі будівлі дозволяється тільки після контрольної перевірки вмісту НХР у повітрі цих приміщень. На підприємствах зі НХР найчастіше зустрічаються хлор і аміак. Хлор - газ жовто-зеленого кольору з різким запахом, його щільність 3, 214 г/л; температура кипіння - 34, 05° С; при тиску 6 атм. - зріджується при кімнатній температурі. Застосовують у виробництві хлоровмісних органічних і неорганічних сполук, для відбілювання целюлози і тканин, для санітарних потреб і знезаражування (хлорування) води. За видом ураження належить до НХР переважно задушливої дії. Ознаки: різкий біль у грудях, задишка, блювання. Перша допомога ураженому хлором: · надягти на потерпілого промисловий протигаз; · винести потерпілого на санітарних ношах на незаражену територію і зняти протигаз; · звільнити від одягу, що стримує дихання; · при відсутності дихання провести штучне, переважно методом " рот у рот"; · забезпечити повний спокій, а в холодну пору року - і відігрівання потерпілого; · для пом'якшення подразнення органів дихання дати подихати парою 0, 5-процентного розчину питної соди і, по можливості, киснем; · промити шкіру і слизові оболонки 2-процентним содовим розчином; · забезпечити вживання потерпілим теплої води з содою, чаю чи кави; · запобігти можливості самостійного пересування потерпілого, подальше транспортування його повинне проводитися тільки в лежачому стані. Аміак - безбарвний газ з різким задушливим запахом; його щільність за нормальних умов 0, 771 г/л; температура кипіння -33-35° С; при значенні тиску 900 000 Па (9 атм) зріджується при кімнатній температурі. Вибухонебезпечний, отруйний, добре розчиняється у воді; 10-процентний водяний розчин аміаку називають нашатирним спиртом. Аміак застосовують у виробництві азотної і синильної кислот, соди, добрив; у рідкому вигляді використовують як робоче тіло в холодильних агрегатах. За видом ураження належить до НХР задушливої і нейротропної дії; основна ознака ураження - утруднене дихання. Звичайні фільтрувальні протигази від аміаку не захищають! Перша допомога при ураженнях аміаком: • надягти на постраждалого промисловий протигаз марки К чи М, при дуже високих концентраціях аміаку - ізолювальний протигаз; • винести із зони зараження, зняти протигаз і заражений одяг; • при ослабленні чи зупинці дихання зробити штучне дихання переважно методом " роту рот"; • дати подихати водяним паром і попити теплого молока; • при потраплянні аміаку в шлунок викликати штучне блювання; • при потраплянні аміаку в очі промити їх водою; • при великих опіках ввести знеболювальні засоби і зробити перев'язки; • забезпечити потерпілому повний спокій і тепло. Тривалість безпечного перебування людей, які знаходяться в ізольованому приміщенні визначається: де - тривалість безпечного перебування в ізольованому приміщенні за умов обмеженого вмісту кисню, год.; W - об'єм приміщення, м; - гранично допустима концентрація кисню, %; а - кількість кисню, яка споживається людиною за 1 годину, л/год.; a = 25-35 л/год N - кількість людей, що знаходяться в ізольованому приміщенні, осіб. (4.2) де - тривалість безпечного перебування в ізольованому приміщенні за умов перевищення концентрації вуглекислого газу, год.; - гранично допустима концентрація вуглекислого газу. %; m - кількість вуглекислого газу, що виділяється людиною за і годину, л/год. m = 20-30 л/год Так. при внутрішньому об'ємі населеного ізольованого об'єкта W = 10 м3, N = 5осіб тривалість їх безпечного перебування (у стані спокою) складає не більше 2-х годин. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
|