Типологія аварій на хімічно-небезпечних об'єктах.

Основні причини аварій на хімічно-небезпечних об'єктах такі [36]:

· організаційні помилки людей;

· несправність в системі контролю і забезпечення безпеки ви­робництва;

· поломки вузлів, устаткування, трубопроводів, ємкостей або окремих деталей;

· пошкодження у системі запуску і зупинки технологічного процесу, що може призвести до виникнення вибухонебезпечної обстановки;

· несправності у системі контролю параметрів технологічних процесів;

· акти диверсій, обману або саботажу виробничого персоналу або сторонніх осіб;

· дія сил природи і техногенних систем на обладнання.

Значні аварії можуть виникнути при витіканні (викиданні) великої кількості хімічно небезпечних речовин. Це може статися за таких обставин:

· при втраті енергії, відмові в роботі машин і механізмів;

· витікання хімічно небезпечних речовин із труб;

· використання непридатних матеріалів;

· виникнення екзотермічних реакцій через вихід з ладу системи безпеки й контролю;

· розриву шлангових з'єднань у системі розвантажування;

· полімеризації хімічно небезпечних речовин у резервуарах для їх зберігання.

Факторами ураження при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах є хімічне ураження людей, сільськогосподарських тварин, зараження місцевості, ґрунту, води, урожаю, продуктів харчування, кормів і повітря.

Основні вимоги щодо розташування хімічно-небезпечних об'єктів повинні плануватися та здійснюватися відповідно до «Будівельних норм і правил»(Строительные нормы и правила СНиП 2.01.51-90), затверджені спільною постановою Держбуду у СРСР 26 квітня 1990р., які зберігають свою чинність на всій території України.

До хімічно небезпечних об'єктів (підприємств) належать:

1. заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки та агрегати, які виробляють або використовують СДЯР;

2. заводи (або їхні комплекси) з переробки нафтопродуктів;

3. виробництва інших галузей промисловості, які використовують СДЯР;

4. підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції й очисні споруди, які використовують хлор або аміак;

5. залізничні станції та порти, де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали та склади на кінцевих пунктах переміщення СДЯР;

6. транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові та морські танкери, що перевозять хімічні продукти;

7. склади і бази, на яких містяться запаси речовин для дезінфекції, дератизації сховищ для зерна і продуктів його переробки;

8. склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства.