Ці об'єкти розподілені за ступенями хімічної небезпеки.

Перший ступінь хімічної небезпеки (у зонах можливого хімічного зараження, в кожному з них мешкає більше 75 тис. осіб) — 76 об'єктів.

Другий ступінь хімічної небезпеки (у зонах можливого хімічного зараження, в кожному з них мешкає від 40 до 75 тис. осіб) — 60 об'єктів.

Третій ступінь хімічної небезпеки (у зонах можливого хімічного ураження, в кожному з об'єктів мешкає 40 тис. осіб) — 1134 одиниці

Четвертий ступінь хімічної небезпеки (зони можливого хімічного зараження, кожна не виходить за межі об'єкта) — 540 одиниць.

У зонах можливого хімічного зараження від цих об'єктів проживає близько 20 млн. осіб.

321 адміністративно-територіальна одиниця (АТО) віднесена до певного ступеня хімічної небезпеки: до першого ступеня віднесено 154 АТО (в зоні можливого хімічного ураження перебуває більше 50 % мешканців), до другого ступеня віднесено 47 АТО (де перебуває від 30 до 50 % населення), до третього ступеня — 108 АТО (від 10 до ЗО % населення).

Правилами техніки безпеки і контролю суворо регламентуються виробництво, транспортування і зберігання СДЯР. Але аварії, катастрофи, пожежі й стихійні лиха можуть призводити до руйнування виробничих споруд, складів, місткостей, трубопроводів, технологічних ліній. Тому СДЯР можуть потрапити в навколишнє середовище — на ґрунт, різноманітні об'єкти, в повітря і поширитися на населені пункти, що може призвести до масового отруєння людей і сільськогосподарських тварин. У 1998 р. було 22 аварії з викидом (і загрозою викиду) небезпечних хімічних речовин, через що загинув та постраждало 26 осіб.

Потенційно небезпечним є накопичення, зберігання і ліквідація хімічної зброї.

Побутова хімія об'єктів господарювання здавалося б повинна бути не шкідливою, але це далеко не так. Миючі засоби у вигляді порошків і паст, розчинники, емалі та фарби, мінеральні добрива-більшість з них відносяться до третього(небезпечні речовини) або другого(дуже небезпечні речовини)класів небезпечних речовин.

Проте перший клас(надзвичайно небезпечні речовини), які майже у кожного є вдома-це деякі антибіотики, хлорофос, карбофос та ін.

Щорічно у світі виробляють 5 млн. тон пестицидів(препаратів для боротьби із шкідливими комахами і бактеріями), з яких біля 1, 5 млн. тон цих токсичних речовин включалось до наземних та водних екосистем.

А лише 110 тис. тон Їх веде до глобального забруднення всіх середовищ мешкання. Дослідженнями встановлено, що основним компонентом пестицидів є ДДТ(в народі дуст), який знайдений навіть в льодах Арктики та Антарктиди, в організмах тварин, які там мешкають.