Торговельних суперечок

9.1. Методичні поради до вивчення теми

Процедури врегулювання міжнародних комерційних спорів (МКС)

• Судова — національна; зарубіжна; міжнародна; паралельна.

• Позасудова — погодження; арбітраж.

Процедура погодження — врегулювання спорів дружнім шля­хом через активну співдію третьої сторони (посередника).

Арбітраж — врегулювання спорів шляхом прийняття рішен­ня суддями.

Переваги арбітражу

• Самостійний вибір суддів

• Завершеність справи

• Процедура «закритих дверей»

• Економія часу

• Забезпечення міжнародними конвенціями визнання та вико­нання зарубіжних арбітражних рішень.

Національні закони з арбітражу мають достатньо суттєвих відмінностей. У зв'язку з цим здійснювалося чимало спроб роз­робити міжнародну процедуру, яка б користувалась широким ви­знанням. На сьогодні є ряд арбітражних інституцій.

Міжнародний арбітраж

1.ЮНСІТРАЛ

• Арбітражний суд МТП

• Лондонський міжнародний третейський суд

• Американський арбітраж

• Європейський арбітраж

• Арбітраж колишніх соціалістичних країн

• Міжнародний центр урегулювання інвестиційних спорів

Комісія ООН з питань права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) не є міжнародним арбітражним центром, але за її ініціативи проводився рйд заходів з уніфікації права міжнародно­го арбітражу.

2. Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ.

Прийнятий та рекомендований до використання у 1976 р.

• У жодній країні не має сили закону, але може бути прийня­тим сторонами контракту.

• Багато арбітражних центрів допускають переважне викорис­тання його сторонами контракту або ж звернення до нього для уникнення недоліків власних регламентів.

• Типова обмовка: «Будь-який спір, суперечка чи вимога, що виникають з даного контракту або ж стосуються його, порушення контракту, припинення та недійсності, повинен розглядатися в арбітражі відповідно до чинного на сьогоднішній день Арбітраж­ного регламенту ЮНСІТРАЛ».

Якщо компетентний орган не призначено або він відмовляєть­ся діяти та не призначає арбітра протягом 60 днів після отриман­ня прохання про це, будь-яка із сторін має право просити Гене­рального секретаря Постійного третейського суду в Гаазі призначити компетентний орган, якщо не домовились про місце, визначене арбітражем.

3. Регламент погодження ЮНСІТРАЛ.

• Прийнятий у 1980 р.

• Застосовується тільки у разі прийняття його сторонами.

• Типова обмовка: «У випадку виникнення з даного контракту або у зв'язку з ним суперечки сторони забажають врегулювати даний спір за допомогою процедури погодження, така процедура може здійснюватись відповідно до чинного Регламенту пого­дження ЮНСІТРАЛ».

4. Типовий закон про міжнародний комерційний арбітраж ЮНСІТРАЛ.

• Прийнято у 1985 р.

• Не має прямої юридичної дії в національній юрисдикції.

• Ідея полягає в тому, що країни світу прийматимуть свої наці­ональні закони на основі типового закону і таким чином можна досягти однорідності арбітражної процедури в національних за­конодавствах.

Арбітражний суд МТП — неурядова організація, створена Міжнародною торговою палатою, що займається арбітражним врегулюванням міжнародних комерційних спорів. Штаб-квар­тира МТП знаходиться у Парижі.

1. Арбітражний регламент.

• Діє з 1 червня 1975 року з додатками та змінами, що набули чинності з 1 січня 1988 року.

• Арбітраж відкритий як для членів палати, так і для країн, що не є членами палати.

• В змозі охопити всі аспекти арбітражного розгляду.

• Типова обмовка: «Всі спори, що виникають у зв'язку з да­ним контрактом, повинні розглядатися згідно з Арбітражним ре­гламентом та регламентом погодження МТП одним або кількома арбітрами відповідно до вказаного регламенту». (Вибір сторона­ми права, місця та мови арбітражного розгляду арбітражним рег­ламентом МТП не обмежений.)

2. Процедура погодження.

• Створена Адміністративна комісія з процедури погодження.

• Комітет погодження складом з 3 осіб формується Головою МТП по кожній справі.

• 3 проханням про процедуру погодження можна звернутися або через свій національний комітет або ж безпосередньо у штаб-квартиру МТП.

• Якщо процедура погодження не закінчилось успішно, спір передається до арбітражу.

3. Інші заходи з урегулювання спорів у рамках МТП.

Міжнародний морський арбітражний комітет:

• заснований МТП і міжнародним морським комітетом;

• застосовує арбітражний регламент МТП та Міжнародного морського комітету, виданого у березні 1979 р.

Постійний комітет з урегулювання договірних відносин:

• заснований МТП;

• регулює спори сфери будівництва промислових об'єктів за кордоном;

• керується правилами адаптації договорів, виданими у 1978 р.

Міжнародний центр технічної експертизи:

• заснований МТП у грудні 1976 p.;

• регулює довгострокові контракти сфери будівництва проми­слових об'єктів і споруд (технічний характер суперечок).

Регламент спрощеної процедури арбітражного розгляду (Тимчасовий варіант 1989 p.):

• актуальний при виконанні довгострокових договорів підряду на будівництві об'єктів, де є необхідність вирішення питань на місці;

• арбітр призначається за згодою сторін, за відсутності та­кої — головою арбітражного суду МТП;

• арбітр-рефері повинен запропонувати сторонам швидке рі­шення у випадках, що потребують негайного врегулювання без збитку для вирішального врегулювання спору арбітражем чи судом.

• Комітет МТП по зв'язках з торговими палатами колишніх соціалістичних країн;

• діє положення про комітет з квітня 1975 p.;

• діє комітет «Схід — Захід».

Лондонський міжнародний третейський суд — тристороння організація, заснована Лондонською торговою палатою, Корпо­рацією міста Лондона, Інститутом арбітрів. Управляється Інсти­тутом арбітрів. Місцезнаходження — Міжнародний арбітражний центр у Лондоні.

1. Регламент Лондонського міжнародного третейського суду.

• Діє з 1985 р. (Відомий як «Регламент ЛСМА»).

• Наявність списків арбітрів.

• Передбачена шкала арбітражних зборів.

• Типова обмовка: «Будь-яка суперечка, що виникла з даного контракту або у зв'язку з ним, в тому числі будь-яке питання що­до його існування, дійсності чи припинення, повинна передава­тися на розгляд та кінцеве вирішення в арбітраж згідно з Регла­ментом Лондонського міжнародного третейського суду».

Американський арбітраж.

Регулюється:

• Законом про арбітраж США (1925 p., з наступними змінами та доповненнями);

• Єдиним арбітражним законом (прийнятий у 46 штатах). Основна арбітражна організація — Американська арбітражна асоціація (АЛЛ).

• Діє Регламент комерційного арбітражу зі змінами від 1 квітні 1985р.

• Діють Додаткові процедури міжнародного комерційного ар­бітражу.

• Опублікувала окремі правила про процедуру розгляду справ відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ.

• Наявний список арбітрів.

• Типова обмовка: «Будь-яка суперечка чи вимога, що виник­ли з даного контракту чи зв'язані з ним чи з його порушенням, будуть врегульовані шляхом арбітражу відповідно до Регламенту комерційного арбітражу ААА: рішення, винесене арбітром, може бути передане в будь-який суд, що має відповідну юрисдикцію».

Міжнародний центр урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС) не виступає в ролі арбітра, але веде списки спеціалістів та надає необхідні засоби для ведення процедури врегулювання спорів.

• Регулюється Конвенцією про розгляд інвестиційних спорів між державами та підданими інших держав (1965 p., Вашингтон).

• Ратифікована 164 країнами.

• Спонсор Конвенції — Міжнародний банк реконструкції та розвитку.

• Головний офіс у Вашингтоні.

• Способи врегулювання — примирення та арбітраж.

• Ініціатива — держави або інвестора.

• Діє чотири Переліки правил:

— адміністративно-фінансовий регламент;

— інституційний регламент;

— арбітражний регламент;

— регламент примирення.

Держави-учасниці повинні визнавати юридичну силу арбітра­жних рішень і вживати заходів для примусового їх виконання.

Європейський арбітраж.

Регламентується Конвенцією про зовнішньоторговельний ар­бітраж

• Підписана 21 квітня 1961 р. в Женеві.

• Ратифікована Україною.

• Діє під егідою Європейської економічної комісії ООН.

• Створений Спеціальний комітет (3 члени; 1— назначається МТП, а 2 — державами в яких не має національних комітетів МТП).

• Голова Комітету призначається однією з груп країн в поряд­ку ротації кожних 2 роки. Голова, в свою чергу, призначає арбіт­рів та вирішує процедурні питання.

• Діє Арбітражний регламент Європейської економічної комі­сії ООН від 20 січня 1966 р.

Арбітраж колишніх соціалістичних країн.

Діють Арбітражні суди при торгово-промислових палатах (ТПП) зі своїми регламентами.

Судова процедура міжнародних комерційних спорів. Якщо в експортера виникає необхідність звернутися до судової проце­дури проти клієнта за кордоном, він повинен здійснити складний вибір. Першим його наміром буде розпочати справу в країні бор­жника та отримати судове рішення, яке він може застосувати до майна боржника, що знаходиться в цій країні — національна або зарубіжна судова процедура. Можлива ситуація, коли кілька на­ціональних судів відповідно до правил судової процедури воло­діють юрисдикцією по одній і тій же справі. В таких випадках позивач має право вибирати місце судового розгляду, яке дає йо­му найбільші переваги. Коли ж позивач на законних засадах (від­повідно до правил зарубіжних судів) розпочинає судовий процес у двох судах (паралельно), відповідач має право просити надання йому двох видів судового захисту або ж видання судової заборо­ни стосовно продовження розгляду в одному із судів.

Процедура врегулювання спорів ГАТТ

ГАТТ — багатосторонній договір, що встановлює загальні правила здійснення міжнародних торгових відносин, прийнятий 154 країнами.

Процедура врегулювання спорів.

• Повідомлення

• Консультації

• Арбітраж

• Наради експертів та робочі групи

• Доповідь

• Виконання рекомендацій і постанов

Виконання рішень. Якщо негайне виконання неможливе, на­дається «розумний строк» (не більше ніж 6 місяців).

Діє механізм нагляду за виконанням. Якщо рішення не виконує­ться, право надається стороні, що зазнала збитків, зупинити засто­сування стосовно порушника пільг та інших зобов'язань по ГАТТ.

Шляхи виконання арбітражних рішень.

1. Добросовісне дотримання сторонами.

2. Примусове виконання:

• в тому ж порядку, що й судове рішення (відмінність полягає в тому, що спочатку необхідно отримати дозвіл суду на виконан­ня арбітражного рішення);

• виконання згідно з Женевським протоколом і Конвенцією: Протокол про арбітражні обмовки 1923 p.;

Конвенція про виконання іноземних арбітражних рішень 1927 р.

• виконання відповідно до Нью-Йоркської конвенції. Конвенція про визнання та приведення до виконання інозем­них арбітражних рішень 1958 р.

• виконання за відсутності міжнародного регулювання: Закон про відправлення правосуддя 1920 р.

Закон про іноземні судові рішення 1933 р.

Виконання судових рішень.

1. Виконання судового рішення в країні його прийняття.

2. Виконання судового рішення за межами компетенції суду, який його прийняв:

• порушення нової справи на основі прийнятого рішення в країні, в якій необхідно виконати рішення;

• реєстрація судового рішення в інших країнах, а потім його виконання начебто воно було прийнято в цій країні.

План практичного заняття