Приклад.

А — оператор транспортного термінала, застосовує звичай порту, де він знаходиться, до В — зарубіжного перевізника. В зв'язаний цим міс­цевим звичаєм, якщо він має характер загального правила, тобто постійно застосовується стосовно всіх клієнтів, незалежно від місця їх знаходження чи національності.

2) бути достатньо відомими у відповідній сфері торгівлі;

3) бути визначеними щодо свого змісту;

4) бути розумними.

Приклад.

У торгівлі конкретним товаром діє звичай, відповідно до якого по­купець не може зважати на недоліки товару, якщо це не підтверджено міжнародне визнаним інспекційним агентством.

Коли покупець А приймає товари в порту призначення, єдине відпо­відне агентство цього порту бастує. Виклик іншого подібного агентства ч сусіднього порту призведе до великих затрат. Застосування торгового звичаю у даному разі було б нерозумним. До того ж можна зважити на недоліки, виявлені ним, навіть якщо вони не були підтверджені міжна­родне визнаним агентством.

З агальні правила застосування торгових звичаїв.

1. Сторони пов'язані будь-яким звичаєм, відносно якого вони домовились, і практикою, яку вони встановили у своїх взаємних відносинах.

2. За відсутності домовленості про інше вважається, що сто­рони мали на увазі використання в їх контракті звичаю, про який вони знали чи повинні були знати та який широковідомий у між­народній торгівлі.

План практичного заняття

Практичне заняття 5

Питання для обговорення

1. Класифікація умов міжнародного комерційного контракту.

2. Основні умови контракту.

3. Характеристика додаткових умов контракту.

6.3. Термінологічний словник

Індивідуальні умови контракту характерні для окремої конк­ретної МКО. До них належать: реквізити продавця і покупця, предмет контракту, ціна і загальна сума, строк поставки.

Загальні умови контракту проходять через усі контракти по однорідних операціях і відображають практику компаній при торгівлі тим чи іншим товаром.

Торговий звичай — це широковідомий порядок ділових від­носин визначеної сфери діяльності, який прийнятий у національ­них об'єднаннях підприємців (палатах, загальних чи спеціальних ділових об'єднаннях).

6.4. Інформаційні джерела

1. Міжнародна торгівля: Навч. посібник/ А.П.Румянцев, А.I.Башинська, I.М.Корнiлова. Ю.О.Коваленко. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. – С.321-333.

2. Міжнародна торгівля: Навч. посібник/ I.I.Дахно. - 2-ге вид., доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. – С.250-254.

3. Міжнародна торгівля: Практикум/ В.I.Шпак, А.Кондорi Ромеро. - К.: " ЕксОб", 2004. – С.267-291.

4. Міжнародна торгівля: Навч.посiбник/ Т.М.Циганкова, Л.П.Петрашко, Т.В.Кальченко. - К.: КНЕУ, 2001. – С.390-401.

Тема 7. Укладання міжнародних комерційних контрактів

7.1. Методичні поради до вивчення теми

Для виникнення юридично значимого міжнародного комерційного контракту (МКК) необхідні відповідні умови, без яких такий контракт не можна вважати дійсним. Згідно з чинним законодавством такими умовами є:

• ділова угода осіб, що беруть участь в укладенні контракту

• правоздатність і дієздатність осіб, які укладають контракт

• узгодженість волі сторін;

• предмет контракту;

• основа контракту.

Воля — це усвідомлення відповідної поведінки, яка передбачає адекватні наміри, спрямовані на досягнення певної мети.

Особливості волі:

• спосіб висловлення волі;

• свобода волі;

• серйозність;

• наявність дієздатних і правоздатних суб'єктів;

• спрямованість на досягнення можливих результатів.

Узгодженість волі — це внесення одним суб'єктом МКО пропозиції, спрямованої на встановлення, змісту або розірвання майново-правових відносин і безумовне при­йняття її іншим суб'єктом.

Слід розрізняти такі поняття, як дійсна воля і висловлена воля.

Довідково:

У різних правових системах склалось дві наукові концепції щодо волі, а саме: теорія волі та теорія висловлення. В житті ці два поняття найчастіше збігаються. Але буває і навпаки. Правові системи більшості країн віддають перевагу висловленій волі. Щоправда, вони також пере­дбачають необхідне доповнення цього пункту, згідно з якими у необ­хідних випадках враховується і внутрішній стан волі. Це має місце в си­туаціях, коли встановлюється, що невідповідність дійсної волі та її зовнішнього виявлення спричинена особливими обставинами — вадами волі.

При волевиявленні з переліченими вадами контракт може вванажатися недійсним невідповідність волевиявлення дійсній волі І» ю вади юридичне значимої волі (неповнолітні, недієздатність). Загроза — залякування іншої сторони певним злом з метою примусити її до укладання контракту.

Особливості загрози.

1. Загроза повинна бути реальною і серйозною, щоб той, кому вона адресована, не мав іншої розумної альтернативи, крім укла­дання контракту на умовах, запропонованих іншою стороною.

2. За невиправданої погрози слід розглядати два випадки: по-перше, дії неправомірні самі по собі (наприклад, фізичне насил­ля), по-друге, дії правомірні, однак мета цієї загрози неправомірна (наприклад, подання судового позову з єдиною метою примусити іншу сторону укласти контракт на запропонованих умовах).