Практичне заняття 4

Питання для обговорення

1. Тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі.

2. Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі. Їх класифікація.

3. Роль міжнародних економічних організацій в регулюванні міжнародної торгівлі.

4. Протекціонізм і лібералізація – тенденції сучасної торговельної політики.

4.3. Термінологічний словник

Обмежувальна ділова практика — це сукупність дій, заході н прийомів, що формують ринкову поведінку підприємств чи їх об’єднань з метою досягнення та утримання провідної позиції на ринку шляхом обмеження або послаблення конкурентної боротьби

Індивідуальна обмежувальна ділова практика застосовується окремими фірмами і спрямована, як правило, на збереження домінуючого положення в каналах збуту, завоювання пріоритетних позицій у постачанні сировиною, встановленні і збереженні монопольних цін.

Групова обмежувальна ділова практика передбачає досягнен­ня угоди між кількома конкурентами щодо цін, розподілу ринків політики в каналах розподілу тощо або спільні дії оперативного характеру, що проводяться окремо кожною фірмою чи в складі створених об’єднань.

Організаційною вважається обмежувальна ділова практика, застосовувана в разі створення монополістичних об’єднань типу картелей, синдикатів, концернів тощо з метою впливу на конку­рентне середовище на ринку.

Оперативна, або оперативно-господарська, обмежувальна ділова практика передбачає широкий спектр як групових, так й індивідуальних дій, що здійснюються з метою досягнення виключного ринкового положення.

4.4. Інформаційні джерела

1. Міжнародна торгівля: Навч. посібник/ А.П.Румянцев, А.I.Башинська, I.М.Корнiлова. Ю.О.Коваленко. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. – С.205-300.

2. Міжнародна торгівля: Навч. посібник/ I.I.Дахно. - 2-ге вид., доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. – С.223-241.

3. Міжнародна торгівля: Практикум/ В.I.Шпак, А.Кондорi Ромеро. - К.: " ЕксОб", 2004. – С.182-265.

4. Міжнародна торгівля: Навч.посiбник/ Т.М.Циганкова, Л.П.Петрашко, Т.В.Кальченко. - К.: КНЕУ, 2001. – С.266-360.

Змістовний модуль 2

Практичні аспекти міжнародної торгівлі

Тема 5. Система міжнародних комерційних контрактів

5.1. Методичні поради до вивчення теми

Міжнародна комерційна операція (МКО) — це дії, спря­мовані на організацію, проведення і регулювання процесу об­міну товарами, послугами і результатами творчої діяльності між двома або кількома контрагентами різної національної на­лежності.

Об'єкти МКО — процеси обміну товарами, послугами і результатами творчої діяльності. Вони визначають види МКО, які залежать від критерію систематизації. Класифіка­ція МКО по об'єктах торгівлі розглядатиметься нижче.

Суб'єкти МКО — це учасники, тобто сторони, які перебува­ють у договірних відносинах з купівлі-продажу товарів, послуг і результатів творчої діяльності і мають право здійснення комер­ційної діяльності.

Міжнародна практика проведення комерційних операцій пе­редбачає здійснення визначених видів діяльності, що складаються з етапів, на кожному з яких вирішуються конкретні завдання і виконуються формальності, пов'язані з підготовкою, оформлен­ням, пересилкою та обробкою документів, необхідних для забез­печення виконання операції.

Слід визнати, що перший (підготовчий) етап — це суто маркетингові заходи, які не є предметом даного курсу. Сам контракт (договір, угода) з'являється на другому (організаційному) етапі, де він укладається. І нарешті, на третьому (виконавчому) етапі контракт стає головним документом для завершення МКО, який регулює взаємовідносини між контрагентами. У сучасній правовій вітчизняній і зарубіжній літературі, в чинному законодавстві та на практиці існує кілька юридичних термінів для визначення поняття контракту. Так, вживаються такі І них: договір, угода, пакт, конвенція, контракт.

Міжнародний комерційний контракт (МКК) — це правова форма, що відображає МКО; договір (угода, пакт, конвенція) між двома або кількома контрагентами, які зна­ходяться в різних країнах, про обмін товарами, послугами та результатами творчої діяльності.

Міжнародний характер контракту національні законодавства, міжнародні документи визначають різними способами: від поси­віння на місце знаходження контрагента чи перебування партне­рі и у різних країнах до використання узагальнених критеріїв, та­ких як контракт, який відображає інтереси міжнародної торгівлі.

Довідково:

Міжнародним визнається контракт для партнерів, які знаходяться в різних країнах, але:

• якщо контрагенти різної національної (державної) належності знаходяться на території однієї держави (наприклад, філії компаній різних країн), контракт не визнається міжнародним;

• якщо контрагенти однієї державної належності, але знаходяться на території різних країн, то контракт визнається міжнародним;

Таке тлумачення міжнародного контракту визначене в Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 р.) та у новій Гаазькій Конвенції про право, яке застосовується в договорах міжнародної купівлі-продажу (Гаага, 1985 p.).

Поняття «комерційні контракти» повинно розумітися, по можливості, ширше з тим, щоб включити не тільки підприємницькі договори про поставки чи обмін товарами і послугами, але також інші типи економічних договорів, таких як інвестиційні, контракти про надання професійних послуг і т. д.

Усе вищезгадане визначає основні ознаки міжнародного комерційного контракту, а саме:

• контрагенти знаходяться в різних країнах;

• товар перетинає кордон, якщо це матеріальний об'єкт (виняток реекспортна операція, коли товар не завозиться в країну реекспорту);

• розрахунки в іноземній валюті (виняток— товарообміні операції);

• комерційний характер.

Згідно з теорією договору контракт — це узгодження волі двох або кількох суб'єктів з метою виникнення, зміни або зупинення відповідних обов'язкових відносин (обов'язків). Звідси - правове визначення МКК.

Міжнародний комерційний контракт — узгодження волі, досягнуте в ході переговорів контрагентами МКО основні умови взаємних обов'язків.

МКК виконує такі функції:

•юридичне закріплює відносини між партнерами, надаючи характер обов'язків, виконання яких захищене законом;

• визначає порядок, способи і послідовність здійснення партнерами;

• передбачає способи забезпечення обов'язків.

Основними принципами МКК є:

• свобода контракту;

• обов'язковість контракту;

• добросовісність і чесна ділова практика.

Свобода контракту — це основний принцип уклада контрактів, який виражається в свободі регулювання від син відповідно до законодавчих норм держави.

Цей принцип повинен виражатися в такому: вільне рішення про укладення чи неукладення МКК; вільний вибір контрагентів; вільне визначення змісту майбутнього МКК; вільне вирішення питання про спосіб і форму укладення свобода зміни контракту в цілому чи окремих його положень, право вирішувати питання про розірвання контракту.

Виняток з принципу— це ті випадки, коли розпорядженням може передбачатись обов'язковий вибір контрагентів, змісту, способу укладанні і форми МКК.

Так, щодо свободи укладання МКК з будь-яким партнером, то держава в суспільних інтересах може прийняти рішення про ви­няток деяких секторів економіки зі сфери вільної конкуренції. В таких випадках відповідні товари чи послуги можуть бути купле­ні тільки в одного постачальника, який у більшості випадків є державною організацією і може бути зобов'язаний чи незобов'язаний укладати контракт з будь-яким партнером.

Відносно вільного визначення змісту МКК, то можна відмітити імперативний характер прийнятих державою законодавчих норм (антитрестовське законодавство, валютний контроль або регулю­вання цін і т. д.). Усі вони впливають на визначення змісту МКК. Наприклад, у сфері транспорту встановлено обов'язок укладання страхового контракту як гарантії відповідальності за збитки, спри­чинені третій особі зі сторони власників особистих автомобілів.

Обов'язковість контракту. Належним чином укладений кон­тракт є обов'язковим для сторін. Це — наслідок свободи укла­дення контракту так само, як і правило, згідно з яким укладений контракт повинен виконуватися відповідно своєму змісту.

Сторони узгодили волю і розробили для себе правило, яким врегулювали конкретні взаємні відносини. При цьому відповідно до норм закону мали можливість врегулювати свої відносини за класним бажанням, виходячи зі своїх інтересів. Але цей контракт може бути змінений або розірваний згідно з його умовами або погодженням волі всіх сторін.

Добросовісність і чесна ділова практика — це обов'язок сторін протягом чинності контракту, включаючи і процес перегово­рів, діяти згідно з добросовісністю і чесною діловою практикою. Тобто сторони не можуть виключити або обмежити названий принцип у контракті. Добросовісність і чесна ділова практика не повинні застосовуватись за стандартами, які звичайно використовуються в рамках окремих правових систем. Такі внутрішні стандарти можуть братися до уваги, коли доведено, що вони є загальноприйнятими в різних правових системах.