Приклади.

І. А дає В сорок вісім годин для акцепта його оферти. Коли В незадовго до закінчення цього строку приймає рішення про акцепт, він не в змозі зробити це: настають вихідні, факсовий апарат в бюро А відключено, відсутній також телефонний автовідповідач, який міг би записати повідомлення. Якщо в понеділок А відмовляється від акцепту В, то він вступає в протиріччя з добросовісністю, оскільки, встановлюючи строк акцепту, А повинен був забезпечити отримання повідомлення в його бюро протягом усього 48-годинного періоду.

2. Контракт на поставку і встановлення спеціальної виробничої місії включає пункт, відповідно до якого продавець А зобов'язаний повідомити покупцеві В про будь-які технологічні вдосконалення, введені А на цій лінії. Через рік В дізнається про вдосконалення, про яке він не був поінформований. А не може бути звільнений від від­повідальності через те, що виготовлення даного типу виробничі ліній не є більше його відповідальністю, а передане С, що є філією А, повністю належить останній. Спроба А відмовитися від своїх контрактних обов'язків стосовно до В, посилаючись на те, що С єсамостійним суб'єктом, створеним спеціально для виробництва таких виробничих ліній, суперечитиме принципу добросовісності

5.2. Термінологічний словник

Міжнародна комерційна операція (МКО) — це дії, спря­мовані на організацію, проведення і регулювання процесу об­міну товарами, послугами і результатами творчої діяльності між двома або кількома контрагентами різної національної на­лежності.

Об'єкти МКО — процеси обміну товарами, послугами і результатами творчої діяльності. Вони визначають види МКО, які залежать від критерію систематизації.

Суб'єкти МКО — це учасники, тобто сторони, які перебува­ють у договірних відносинах з купівлі-продажу товарів, послуг і результатів творчої діяльності і мають право здійснення комер­ційної діяльності.

Міжнародний комерційний контракт (МКК) — це правова форма, що відображає МКО; договір (угода, пакт, конвенція) між двома або кількома контрагентами, які зна­ходяться в різних країнах, про обмін товарами, послугами та результатами творчої діяльності.

Міжнародний комерційний контракт — узгодження волі, досягнуте в ході переговорів контрагентами МКО основні умови взаємних обов'язків.

5.3. Інформаційні джерела

1. Міжнародна торгівля: Навч. посібник/ А.П.Румянцев, А.I.Башинська, I.М.Корнiлова. Ю.О.Коваленко. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. – С.301-320.

2. Міжнародна торгівля: Навч. посібник/ I.I.Дахно. - 2-ге вид., доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. – С.242-249.

3. Міжнародна торгівля: Навч.посiбник/ Т.М.Циганкова, Л.П.Петрашко, Т.В.Кальченко. - К.: КНЕУ, 2001. – С.361-369, 402-419.

Тема 6. Структура і зміст міжнародного комерційного контракту

6.1. Методичні поради до вивчення теми

У цілому міжнародний комерційний контракт (МКК) звичайно складається з семи частин, які поєднують відповідні умови контракту і розміщені у певній логічній послідовності.

1. Назва контракту (контракт купівлі-продажу, комісії, орен­ди тощо). Відсутність назви МКК ускладнює розуміння того, про які правовідносини йдеться. Останнє може викликати роздрату­вання у тих, хто читає контракт, що небажано, якщо у ролі чита­чів виступають арбітр або податковий інспектор.

2. Номер контракту. На практиці контракту присвоюється номер у відповідності з правилами діловодства, які діють у ком­панії, що готує проект контракту. В міжнародній практиці зустрі­чаються різні варіанти нумерації контрактів. У них можуть вклю­чатися як цифрові, так і буквені компоненти.

3. Дата підписання контракту. Відсутність дати підписання МКК неприпустима, оскільки з нею пов'язані правильне визна­чення моменту укладання контракту, встановлення завершення строку дії, а отже і тих юридичних наслідків, які з цим пов'язані.

У разі підписання МКК відсутніми сторонами (в різний час), контракт вважається укладеним з моменту підписання його ос­танньою стороною.

4. Місце підписання контракту. Згідно з чинним законо­давством України місцем складання контракту визначаються:

а) дієздатність і правоздатність осіб, які укладають контракт;

б) форма контракту;

в) зобов'язання, що виникають з контракту (виняток— сто­рони передбачили в контракті інше положення).

5. Повна назва партнерів, під якою вони зареєстровані в реєс­трі державного обліку.

6. Назва сторони за контрактом (наприклад, «продавець», „покупець”, «агент», «постачальник» тощо). Це необхідно для того, щоб у тексті контракту кожний раз не повторювати повніс­тю назву компаній партнерів.

7. Докладна назва посади, прізвище, ім'я, по батькові особи, що підписує контракт, а також назва документів, які засвідчують повноваження вказаної особи щодо підписання контракту.

Предмет контракту та його характеристика. Предметами МКК можуть бути купівля-продаж товарів (готова продукція, на­півфабрикати), послуг (консультативний, технологічний, будівельний інжиніринг; оренда, аудит, перевезення, транспортно-експедиційний, збереження, страхування, фінансування, посередництво тощо), результатів творчої діяльності (просте та виключне ліцензування, торгівля ноу-хау, торгівля об'єктами авторського права). Незалежно від предмета контракту наводиться і його характеристика.

Розглянемо викладене на прикладі товару. У відповідній час­тині МКК встановлюється точна назва товару, яка найбільш вживана на території, куди продається товар, характеристика, модель, сорт і т. д. (за митною класифікацією країни призначення). За основу національних зовнішньоторговельних класифікації більшістю країн світу прийнято стандарт міжнародної класифікації ООН (КМТК). Товари в ній поділяються на розділи, групи та підгрупи за ступенем обробки продуктів. З 1 січня 1988 р. була чинності Гармонізована система опису товарів і послуг (СТС), яка базується на Брюссельській митній номенклатурі і зовнішньоторговельному митному класифікаторі ООН (СМТК) з урахуванням 12 інших міжнародних і національних класифікаційних систем. Якщо товар потребує детальнішої характеристик або асортимент товару достатньо широкий за назвами і кількості то все це вказується в специфікації товару. Крім назви, необхідно зазначити також кількість товару, визначити його якість та ціну.

Права та обов'язки сторін. Ця частина МКК об'єднує умови:

1) обов'язки та права першої сторони за контрактом;

2) обов'язки та права другої сторони за контрактом;

3) строк виконання зобов'язань сторонами;

4) місце виконання зобов'язань кожного з партнерів;

5) спосіб виконання зобов'язань контрагентами (порядок, послідовність їх дій і строки).

Конкретний зміст цих умов залежить від виду контра» конкретної ситуації його укладання.

Додаткові умови контракту. Вказані нижче умови необов'язково передбачити в контракті, проте їх наявність cуттєво впливає на права та обов'язки сторін, а також на порядок їх виконання.

1. Строк дії контракту. Його необхідно вказати навіть коли обумовлені строки виконання зобов'язань сторонами, пояснюється тим, що потрібно знати, коли контракт припиняється і можна буде пред'явити відповідні вимоги і претензії до контрагента за відмову від виконання контракту.

2. Відповідальність сторін. У цій частині МКК визначає різного роду санкції у вигляді неустойки, що сплачуються стороною, яка не виконала своїх зобов'язань стосовно передбачених контрактом умов. Як правило, спеціалісти пропонують проти кожного обов'язку партнерів передбачити певну відповідальність, в основному, штрафну неустойку.

Значення вказаних вище умов контракту полягає в тому, що вони забезпечують виконання обов'язків сторонами на випадок порушення ними умов контракту.

3. Способи забезпечення зобов'язань — це ефективні додатко­ві заходи майнового впливу на контрагента. Українському зако­нодавству відомі чотири основні способи забезпечення зобов'я­зань, а саме і неустойка, застава, поручительство (гарантія), за­вдаток. Детально вони розглядатимуться далі.

4. Підстави дострокового розірвання контракту в односто­ронньому порядку і порядок дій сторін при односторонньому ро­зірванні контракту.

5. Умови про конфіденційність інформації по МКК. В основ­ному такі умови включаються в МКК купівлі-продажу результа­тів творчої діяльності, а саме ліцензій, ноу-хау і т. ін. Певні умо­ви для таких контрактів не підлягають розголосу сторонами і вважаються конфіденційними.

6. Порядок розв'язання спорів між сторонами по контракту. У цій частині контракту вказується право, яким регулюється да­ний контракт.

Інші умови контракту.

1. Переддоговірна робота та її результати після підписання контракту. Даний пункт містить положення, які визначають, що після підписання даного контракту всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри втра­чають силу.

2. Умови про узгодження зв'язку між сторонами. Тут передба­чаються способи зв'язку між партнерами (телефон, факс, телекс, те­леграф, телетайп із зазначенням їх номерів). У даному пункті мо­жуть бути вказані особи (персонально або із зазначенням посад), які вповноважені надавати інформацію та вирішувати питання щодо виконання контракту.

3. Реквізити сторін:

а) поштові реквізити,

б) адреси підприємств партнерів,

в) банківські реквізити (номер розрахункового рахунку, уста­нова банку, код банку, дані розрахунково-касового центру, кореспондентський рахунок банку),

г) відвантажувальні реквізити (для залізничних відправлень, для контейнерів, для дрібних відправлень).

Дуже часто контрагенти беруть на себе зобов'язання негайно повідомляти один одного у разі змін своїх реквізитів.

4. Кількість примірників контракту.

5. Порядок виправлень за текстом контракту. Дана умова передбачається у тому разі, коли контракт підписується одним із контрагентів і передається іншому для подальшого підписання. За цих умов недобросовісний партнер може в односторонньому порядку виправити певні пункти контракту як у своєму, так і в чужому примірнику. Спеціалісти рекомендують вводити в контракт таку умову: «Всі виправлення за текстом даного контракту і мають юридичну силу лише в тому разі, коли вони посвідчені підписами сторін в кожному окремому випадку».

Юридичні адреси сторін. МКК повинен бути підписаним повноважною особою або її представником власноручно. Після підписів контрагентів вказуються їх повні юридичні адреси та проставляються печатки.

Додатки. Додатки уточнюють взаємні права та обов'язки сторін. Спеціальні умови МКК, зокрема обґрунтування ціни, технічні умови, умови випробувань устаткування, специфікації товарів, порядок внесення змін і доповнень до контракту та ряд інших можуть бути включені в текст контракту, а також оформлені в вигляді додатків до контракту, які є його невід'ємною частиною.

Умови контракту — узгоджені сторонами і зафіксовані в документі статті, які відображають взаємні права обов'язки контрагентів.

Сторони МКК самостійно обирають той чи інший зміст статей, керуючись ситуацією на ринку, торговими звичаями або необхідністю. Крім того, деякі умови контракту можуть визначав ся міжнародними та іншими угодами, загальними умова торгівлі, на які в тексті контракту наводиться зноска.

Істотні умови МКК — це ті статті, у разі виконання яких од­ним з партнерів інша сторона може відмовитися від прийняття товару, оскаржити контракт і вимагати повернення збитків.

Неістотні умови МКК — це ті статті, у разі порушення яких інша сторона не має права відмовитися від прийняття товару і розірвати контракт, а може тільки вимагати виконання зобов'язань і покриття збитків.

Поняття істотних і неістотних умов МКК залежить від конк­ретної МКО. Зазвичай до істотних умов належать: предмет, кіль­кість, якість, ціна і строк виконання. У міжнародній практиці діє звичай, згідно з яким сторони МКО повинні домовитися про зви­чайний мінімум умов контракту, щоб він вважався дійсним. Як правило, це предмет контракту, ціна, строк використання.

При постійному здійсненні МКО компанії деталізують і харак­теризують контрактні умови для найпоширеніших видів операцій.

Індивідуальні умови контракту характерні для окремої конк­ретної МКО. До них належать: реквізити продавця і покупця, предмет контракту, ціна і загальна сума, строк поставки.

Загальні умови контракту проходять через усі контракти по однорідних операціях і відображають практику компаній при торгівлі тим чи іншим товаром.

Типовий контракт — це своєрідний шаблон контракту чи ряд уніфікованих умов, викладених у письмовій формі, сформованих раніше з урахуванням торгової практики чи звичаїв і прийнятих сторонами, що домовляються після то­го, як вони були узгоджені з вимогами конкретної операції. Частіше за все типові контракти використовуються при укладанні контрактів на стандартні види машин та устаткування, споживчі товари, промислову сировину на довгостроковій основі, мм масові продовольчі товари (на біржах). Це зумовлено такими причинами: 1) особливість масових товарів, зокрема їх внутрішня однорідність щодо фізико-хімічних властивостей, полегшує уні­фікацію умов контрактів щодо визначення кількості та якості товарів, способів пакування, умов страхування і т.д.; 2) великі обсяги товарів; 3) об'єднання імпортерів, як правило, у великі галузеві організації.

Форми типових контрактів.

Документ, який сторони МКО можуть використати як контракт в тому випадку, якщо вони підпишуть і заповнять ті статі, що потребують узгодження (наприклад, назва сторін, кількість, якість, ціна товару, строк і місце поставки).

Загальні умови купівлі-продажу. Це — список статей контракту, визначених з урахуванням торгової практики і, як правило, залежно від базових умов поставок, які сторони контракту можуть включати в свій контракт чи посилатися на них.

На практиці форма типового контракту складається з двох частин: узгоджуваної та уніфікованої.

Типовий контракт друкується друкарським способом і вміщує загальні умови. Індивідуальні умови вдруковуються в спеціальні графи. Якщо окремі частини уніфікованих умов не влаштовують контрагентів, вони закреслюються або ж додруковуються в резервних місцях.

Способи використання типових контрактів показані на рис.

Головні переваги використання типових контрактів полягають, по-перше, у попередній підготовці переважної частини тексту, що дозволяє ретельніше його обґрунтувати; по-друге, в скороченні часу на укладання контракту; по-третє, в можливості використання практичного досвіду торгівлі тієї чи іншої країни

Типові контракти складаються, як правило, спілками підприємців: об'єднаннями, асоціаціями, федераціями, комітетами товарних бірж, торговими палатами та ін. Практично будь-яка поважна компанія має широкий вибір типових контрактів, тобто кілька варіантів типових контрактів для кожного виду товару. Відмін­ності їх полягають у методі розрахунку ціни (СIF, FOB і т. ін.), визначенні способу поставки, встановленні головного напряму перевезення від місця походження до місця призначення, що впливає на пакування, страхування і т. д.

Так, різні форми найбільш важливих типових контрактів на поставку готових виробів розроблені торговими асоціаціями: Лондонською асоціацією какао, Ліверпульською бавовняною асо­ціацією, Міжнародною організацією шерстяного текстилю, Асо­ціацією рафінованого цукру, Торговою федерацією з пиломатері­алів Об'єднаного Королівства, Лондонською біржею металів та ін.

Велика кількість загальних умов продажу і типових форм кон­трактів розроблена робочими групами під егідою ЄЕК ООН. Типові контракти періодично переглядаються і частково змінюються. Така практика зумовлена постійними змінами співвідношення сил між експортерами та імпортерами на ринку, змінами техніко-організаційних умов торгівлі з розвитком науково-технічного прогресу (засобів перевезень, методів визначення якості і т. д.). Тобто типовий контракт відображає технікуукладання контракту і є засобом втілення в ній діючих торгових звичаїв.

Торговий звичай — це широковідомий порядок ділових від­носин визначеної сфери діяльності, який прийнятий у національ­них об'єднаннях підприємців (палатах, загальних чи спеціальних ділових об'єднаннях).

Торгові звичаї застосовуються стосовно контрагентів тоді, ко­ли сторони контракту не врегулювали конкретний випадок, який виник у ході виконання контракту, чи тоді, коли сторони поси­лаються на визначені торгові звичаї безпосередньо у контракті.

Довідково:

Торгові звичаї — правила поведінки, а не норма права. Класифікую­ться як умови контракту.

Торгові звичаї в англійському праві мають важливе значення, на­приклад щодо тлумачення таких слів і висловів, як «відвантаження», «поточні дні», обмовка «біля» та ін. Основною ознакою торгового зви­чаю в американському праві є «постійність дотримання». У французь­кому праві ознаками звичаю є одноманітність, постійність дотримання, повторювання, відома тривалість дії в числі та просторі, визначеність, допущена законодавством, несуперечність публічному порядку.

Звичаї повинні відповідати таким вимогам:

1) мати характер загального правила;