Провідна система серця.

1- пазушно-передсердний вузол (Кейт – Флека); 2- передсердно-шлуночковий вузол (Ашоф-Тавара); 3- передсердно-шлуночковий пучок (пучок Гісса);

4- ніжки передсердно-шлуночкового пучка; 5- провідні волокна Пуркін’є;

6- верхня порожниста вена;

7- передсердно-шлуночкові клапани;

8- нижня порожниста вена; 9- отвір вінцевого синуса.

6.2.3. Рух крові по судинах. Пульс. Тиск крові.

Рух крові здійснюється за законами гідродинаміки, зміненими у відповідності з фізичними особливостями серця і судин. Умовою кровообігу є різниця тиску, яка проштовхує кров по судинах і повертає її до серця. Рухові крові протидіє опір, що виникає внаслідок тертя її клітин об стінки судин. Його називають гідродинамічним. Він знаходиться в прямій залежності від площі внутрішньої поверхні стінки судини. Чим тонша судина, тим більший опір кровоточу. Таким чином, рух крові, або гемодинаміка, залежить від тиску, опору та об'єму крові, що проходить через кровоносну судину за одиницю часу.

Відомо, що кров'яний тиск у різних судинах не однаковий; найвищий він у аорті, а в міру віддалення від лівого шлуночка поступово зменшується, спускаючись до нуля і навіть нижче у порожнистих венах. Різниця тиску крові у різних частинах судинної системи є основною причиною руху крові по судинах.

У венах, які розташовані, нижче від серця, рух крові утруднений, бо їй доводиться підніматись проти сили власної ваги. Рухові крові по цих венах сприяють додаткові фактори: скорочення скелетних м'язів, які стискують розміщені в них вени; скорочення діафрагми, яка стискує черевні нутрощі та їх вени; негативний тиск у грудній порожнині, який зменшуючись при кожному вдихові, присмоктує кров до серця. Кров нагнітається в аорту періодично під час систоли лівого шлуночка, але тече по судинах безперервним струмком. Це пояснюється тим, що кожна порція крові, викинута лівим шлуночком в аорту, розтягує її стінки; в період діастоли серця розтягнуті стінки внаслідок своєї пружності тиснуть на кров, штовхаючи її далі вперед.

У різних частинах кровоносної системи кров тече з різною швидкістю. Найшвидше вона тече в аорті (до 50 см/сек., а в капілярах - до 0, 5 мм/сек.. В середніх венах швидкість її збільшується до 6 - 14 см/сек., а в порожнистих венах - до 20 см/сек..

Швидкість руху крові, як і інших рідин. - величина, обернено пропорційна до площі перерізу русла. Якщо ж порівняти окремо взяті суми поперечних перерізів усіх артерій, вен і капілярів тіла, то виявиться, що русло вен у двічі, а русло капілярів у сотні разів ширше, ніж русло артерій. Цим і пояснюється різна швидкість течії крові в артеріях, венах і капілярах. Сповільнена течія крові в капілярах має велике значення для обмінугазами поживними речовинами та продуктами розпаду між кров'ю і тканинами.

Кров тече по різних кровоносних суди­нах з різною швидкістю. Швидкість її руху по судинах залежить від загальної ширини кров'яного русла. Там, де воно вужче, швидкість крові більша, а в найширших його місцях вона стає найменшою.

Щоб зрозуміти це, пригадаймо, як змінюється швидкість течії річки, залежно від ширини її русла. Попадаючи у вузьку лощовину, вода в річці біжить швидко, а розливаючись на рівнині, тече по­вільно. Уявімо собі, що річка 40 м завширшки поділилась, не змі­нюючи глибини, на два рукави, по 20 м завширшки кожний. Тоді швидкість течії в них залишиться така сама, як і в річці до її роз­галуження. Це і зрозуміло: сума перерізів обох проток лишається рівною перерізові річки до її поділу на рукави.

Розглянемо ще такий випадок (мал.І). Річка 40 м завширшки розгалужується на чотири рукави тієї самої глибини, по 20 м завширшки. Тоді загальна їх ширина дорівнюватиме 80 м, а значить, переріз стане удвоє більший, ніж до розгалуження. Тому швид­кість течії в рукавах сповільниться вдвоє, хоч кожний з них окремо вужчий за річку.

Тепер неважко зрозуміти, як змінюється швидкість руху крові в кров'яному руслі (мал.II). В аорті (1) вона найбільша — при­близно 0, 5 м на секунду. Артерії поступово розгалужуються, і, хоч просвіти кожної з них стають дедалі вужчі, кількість їх так зростає, що загальна ширина кров'яного русла значно збільшує­ться (2).

Капілярна сітка в нашому тілі настільки розгалужена, що ширина всіх цих щонайтонших судин разом у 500 раз перевищує просвіт аорти (3). Ось чому швидкість руху крові в капілярах дуже мала. Вона дорівнює приблизно 0, 5—1, 2 мм на секунду. Завдяки цьому кров встигає віддавати клітинам тіла кисень і по­живні речовини, а також насичуватися продуктами життєдіяль­ності клітин.

Капіляри збираються у вени, і загальна ширина кров'яного русла поступово зменшується (4). Тому рух крові у венах в міру наближення до серця стає дедалі швидшим. Просвіти кожної з двох порожнистих вен щодо величини близькі до просвіту аорти (5). Отже, швидкість течії крові в них вдвоє менша, ніж в аорті. Ось чому за одиницю часу до серця по обох порожнистих венах притікає стільки ж крові, скільки викидає воно в аорту.