Люди з І групою крові називаються універсальними донорами.

Кров донорів II групи можна переливати реципієнтами тільки. ІІ і IV груп. Кров донорів Ш групи можна переливати реципієнтам Ш і IV груп.

Кров донорів IV групи можна переливати тільки реципієнтам з кров'ю тієї ж групи.

У крові в них міститься в повному комплекті склеюванні речовини зате зовсім немає склеюючих речовин а і в. Людей з IV групою крові називають універсальними реципієнтами.

Встановлено, що найбільше людей з І групою крові (49 %), менше - з II (30%), ще менше - з Ш 05%) і зовсім мало з IV (6%). Група крові не змінюється протягом життя людини. Групова належність є біологічним чинником, який не залежить від раси й національності.

Однак навіть в тому разі, коли враховано сумісність груп, переливання не завжди закінчується вдало. Іноді виникали настільки тяжкі ускладнення, що повторні переливання крові тієї ж групи закінчувалися смертю. Довгий час учені не могли знайти причини цього явища.

У 1940 р. Ландштейнер і Віннер в еритроцитах крові людини виявили білок аглютиноген, споріднений з аглютиногеном еритроцитів мавпи макаки -резуса. Цей білок було названо резус - фактором. Виявилося, що 85% людей земної кулі мають цей білок. Їх називають резус - позитивними людьми. У 15% людей у крові немає цього білка. Їх називають резус - негативними людьми.

Якщо резус-негативній людині перелити резус-позитивну кров, то навіть при умові сумісності крові за групами в крові резус - негативної людини утворюватимуться антитіла проти стороннього білка, яким у цьому разі буде кров резус - позитивної людини. Якщо немає можливості визначити кров за резус - належністю, то реципієнтові вливають кров тільки резус - негативного донора.

6.1.3. Регуляція кровотворення.

Відносна сталість складу крові у судинах і оптимальне кровопостачання органів залежно від функціонального стану їх здійснюється внаслідок взаємодії трьох процесів: перерозподілу крові між органами, кровотворення і кроворуйнування.

За добу гине 200 - 250 мдрд. еритроцитів і така ж кількість утворюється. Процес утворення і розвитку клітин крові називають кровотворенням, або гемопоезом. Виділяють еритропоез -утворення еритроцитів, лейкопоез - утворення лейкоцитів і тромбопоез - утворення тромбоцитів. Ці процеси регулюються нервовою та ендокринною системою.

Головним органом гемопоезу є кістковий мозок. Руйнування клітин крові відбувається безперервно. Регулюються система крові нервово -гуморальними механізмами. Імпульси симпатичної частини автономної нервової системи стимулюють вихід крові з кров'яних деко, посилюють еритропоез, а імпульси парасимпатичної частини гальмують еритропоез. перерозподіляють лейкоцити. До хімічних факторів регуляції відносять еритро - і лейкопоетини, хімічна структура яких ще не з’ясована.

Значним стимулятором еритропоезу є гіпоксія (недостача кисню).

6.1.4. Вікові особливості системи крові.

У дорослої людини кров становить близько 1/16 (6 - 7 %) ваги тіла. У дітей крові відносно більше, ніж у дорослих. Вага всієї крові в організмі по відношенню до ваги тіла становить у %:

- у новонародженої дитини - 15:

- у однорічної дитини -11;

- у 5 - 6 - річної дитини - 10;

- у підлітка 14 років - 9;

- у дорослої людини - 6-7.

На 1 кг ваги тіла у новонародженої дитини - 150 мл. крові, у дітей 6 - 10 років

- 70 мл., у дорослих - 60 мл.

У хлопчиків крові трохи більше, ніж у дівчаток. Відносна кількість крові

зв'язана з рівнем обміну речовин.

Кількість лейкоцитів у крові зменшується з віком дитини. У новонародженої

дитини їх 10 - 30 тис. в 1 мм³, а 5 - 6 - річної – 8 - 9 тис. У дітей молодшого

шкільного віку кількість лейкоцитів в крові приблизно така сама, як і в дорослої людини. Проте фізіологічне значення мас не тільки загальна кількість лейкоцитів, але й процентне співвідношення між різними їх формами.