Половині третьої – виходить на оптимальний рівень, а в другій половині третьої чверті і в четвертій – знижується.

Цю динаміку працездатності протягом дня, тижня, навчального року слід враховувати при складанні розкладу уроків, адже збереження працездатності учнів багато в чому залежить від правильно складеного розкладу. Дослідженнями встановлено, що на першому уроці працездатність дітей невелика. Це час входження в ритм навчального дня. На другому уроці працездатність зростає і знов починає спадати наприкінці третього уроку. Тому найважчі уроки, такі, наприклад, як математика, письмо раціонально проводити на другій годині навчання. Третю і четверту годину доцільно відводити для уроків фізкультури, праці, співів. Не дозволяється включати врозклад здвоєні уроки (крім старших класів). Хоча останніми дослідженнями встановлено, що рівень працездатності на різних (1, 2, 3, і т.д.) уроках в учнів молодших, середніх і старших класів неоднаковий. Так, найбільш висока працездатність в учнів молодших класів на 1-2 уроках, а в учнів середніх і старших класів – на 2-3 уроках. Тому саме ці уроки треба відводити для занять з предметів, що вимагають від учнів напруженої уваги. В ці ж години доцільно проводити і контрольні роботи. Найбільш стійка працездатність на протязі навчального дня спостерігалась в учнів початкових класів при проведенні уроків математики, читання і письма (мови) на перших трьох годинах занять у такій послідовності: письмо, читання, математика або математика, читання, письмо (мова). В дні проведення уроків природознавства його потрібно ставити в розклад третьою годиною. Для важких предметів (мова, математика) треба відводити перші і другі уроки. Предметам, в яких переважає руховий компонент (фізвиховання, музичні заняття, ритміка) відводять треті уроки. На четвертому уроці слід планувати такі види роботи, як образотворче мистецтво, праця, ознайомлення з навколишнім світом.

В понеділок доцільно починати навчальний день із занять фізкультурою, пам’ятаючи про низьку працездатність в цей день і затяжний період входження в роботу. Кількість навчальних годин на тиждень для учнів 1-3 класів не повинна перевищувати 24 години. Однак, для першокласника і таке навантаження непосильне. Гігієнічно правильно скоротити тривалість уроку в першому класі до 35хв.

З’ясовано, що в зв’язку з притаманним дітям слабким розвитком концентрації і процесів збудження і гальмування вони можуть бути уважними протягом такого часу: 5-7 річні – 15хв., 8-10 річні – 20хв., 11-12 річні – 25хв. Тому на роботу, що потребує розумового напруження, вчитель має витрачати ту кількість часу, яка під силу дітям цього віку. Навчальні навантаження разом із виконанням домашніх завдань не можуть тривати для дитини семирічного віку довше, ніж 5, 5 годин, а для десятирічного віку – 6, 5 годин на день.

Між уроками роблять перерви, щоб зберегти високий рівень працездатності протягом усього навчального дня. У школах тривалість перерв після першого і третього уроків встановлено в 10хв., після другого – 20хв.

Досить довгі перерви між уроками необхідні для того, щоб запобігти втомі дітей, погодувати їх і провітрити класи.

Для збереження працездатності учня велике значення має й правильно організоване проведення перерв. Не рекомендується під час перерв влаштовувати шумні ігри, читати художню літературу, повторювати уроки, грати в шахи, шашки тощо. Проте не слід і тиснути на дітей – треба дозволяти їм використовувати час, відведений для перерви, на свій розсуд.

5.3.5. Шкільна зрілість та її критерії.

На час вступу до школи дитина вже, як правило, і фізично і психологічно готова до навчання, до нового важливого періоду свого життя, до виконання різноманітних вимог, які ставить перед нею школа.

Психологічна готовність розглядається і з об’єктивного, і з суб’єктивного боку. Дитина психологічно готова до шкільного навчання, насамперед, об’єктивно, тобто на цей час вона має необхідний для початку навчання рівень психічного розвитку. Їй властиві гострота і свіжість сприйняття, цікавість, яскравість уяви. Дитина вже має деякий досвід оперування своєю увагою. Пам’ять її також досить розвинута. Відносно добре розвинута у семирічної дитини наочно образна пам’ять, але є вже всі передумови для розвитку і словесно-логічної пам’яті. Ефективність запам’ятовування нею різних об’єктів починає тісно пов’язуватися з їх розумінням. Мова дитини на час вступу до школи вже досить розвинута, щоб починати її систематично й планомірно навчати. Дитина цього віку здатна до елементарних розумових операцій – порівняння, узагальнення, умовиводу. На цей час сформовані й елементарні прояви особистості – діти на час вступу до школи вже можуть проявляти певну наполегливість, ставити перед собою більш віддалені цілі і досягати їх, роблять перші спроби оцінювати вчинки з позицій їх суспільної значимості. Дітям властиві перші прояви почуття обов’язку й відповідальності. Все це є важливою умовою готовності до шкільного навчання.

Слід підкреслити й іншу сторону – суб’єктивну психологічну готовність. Семирічній дитині, як правило, притаманне бажання і прагнення вчитися в школі. Сумніву в тім, що треба вчитися, в неї немає. Зрозуміло, й тут дуже великі індивідуальні відмінності. Одні діти так і рвуться до школи, інші йдуть до школи охоче, але стримано і насторожено. А бувають випадки і небажання йти до школи. Тут нерідко діють побоювання, зумовлені непродуманими погрозами й попередженнями старших, і «передача досвіду» від більш старших до молодших.

Рівень шкільної зрілості визначають за допомогою спеціальних тестових завдань (Психологія. Тест Карпа - Кірасокі). Наприклад, тест Керна – Ірасека.