Тема: Міжнародний валютний ринок.

1. Валюта та вихідні її поняття.

2. Поняття міжнародних валютних відносин та сутність міжнародного валютного ринку.

3. Моделі валютного ринку.

4. Вплив девальвації на стан валютного ринку.

5. Вплив девальвації на чистий експорт.

1. Основою національної валютної системи є національна валюта – законний платіжний засіб на території країн, що її випустили.

Гроші, що використовуються в МЕВ, стають валютою.

Валюта поділяється на такі категорії:

1) національна;

2) іноземна – платіжний засіб інших держав, що використовується на території даної країни. Є об’єктом купівлі-продажу на валютному ринку, використовується в міжнародних розрахунках, зберігається на рахунках в банках, але не є законним платіжним засобом на території даної держави.

3) резервна – валюта(и), в якій(их) країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для проведення валютних інтервенцій з метою регулювання обмінного курсу валюти країни, покриття від’ємного сальдо платіжного балансу. Основними резервними валютами на сьогодні є долар США, євро, японська ієна, фунт стерлінгів;

Передумови набуття статусу резервної валюти: панівні позиції країни у світовому виробництві, експорті товарів і капіталів, у золотовалютних резервах; розвинута мережа кредитно-банківських установ; ємний ринок позичкових капіталів, лібералізація валютних операцій, вільна конвертованість валюти.

Переваги резервної валюти для країни-емітента: можливість покривати дефіцит платіжного балансу національною валютою; сприяння укріпленню позицій національних експортерів на світовому ринку.

Зобов’язання для країни, валюта якої є резервною: підтримка відносної стабільності цієї валюти, неможливість проведення девальвації, введення валютних і торгових обмежень.

4) тверда – валюта, що характеризується стабільним обмінним курсом, зміни якого відповідають основним макроекономічним закономірностям.

Конвертованість валюти – здатність резидентів та нерезидентів вільно обмінювати національну валюту на іноземну.

Розрізняють:

· вільну конвертованість означає, що валюта без обмежень обмінюються на будь-які іноземні валюти.

· часткова конвертованість означає існування в країні валютних обмежень;

· неконвертованість означає існування в країні заборони обміну валют для резидентів і нерезидентів;

· внутрішня конвертованість – право резидентів купувати, тримати та проводити операції з іноземною валютою в межах країни. Стосується угод між резидентами в межах своєї країни і означає, наприклад, право українця обміняти гривні на долари, покласти їх на валютний рахунок в банку;

· зовнішня конвертованість – право резидентів здійснювати операції з іноземною валютою з нерезидентами.

Валютне котирування – встановлення валютного курсу на основі обраних ринкових механізмів.

Виділяють:

· пряме котирування (за 1-цю приймається іноземна валюта – 5, 32 грн. за 1 дол.)

· зворотне (за одиницю приймається національна грошова одиниця (наприклад, фунт стерлінгів)). Значення зворотного котирування: можливість порівняння курсу національної валюти на різних валютних ринках.

· кросс-котирування – визначення курсів двох валют один до одного через курс кожної з них по відношенню до третьої валюти, зазвичай долара США. Основні котирування встановлюються на міжбанківському валютному ринку.

Коли використовується термін “валютний курс”, як правило, мається на увазі номінальний обмінний курс. Номінальний валютний (обмінний) курс – це відносна ціна валют двох країн, або ціна одиниці валюти однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої.

Знецінення (девальвація) національної валюти – зростання ціни одиниці іноземної валюти в національних грошових одиницях в умовах плаваючих (фіксованих) валютних курсів. Навпаки, подорожчання (ревальвація) – зменшення ціни.

2. Міжнародні валютні відносини – сукупність економічних відносин, що складаються при функціонуванні валюти у світовому господарстві і обслуговують взаємний обмін результатами діяльності національних економік.

Міжнародні валютні відносини опосередкують міжнародні економічні відносини (МЕВ), які відносяться до сфери виробництва. Існує прямий та зворотний зв’язок між валютними відносинами та виробництвом. З одного боку, міжнародні валютні відносини обслуговують міжнародний обмін товарами, послугами, капіталами. Але, хоча валютні відносини є похідними по відношенню до виробництва, вони мають відносну самостійність і зворотно впливають на нього. В сучасному світі більшість валютних операцій пов’язана не з обслуговуванням міжнародної торгівлі та міжнародного руху факторів виробництва, основною метою їх проведення є отримання спекулятивного прибутку. Неочікувані припливи або відпливи такого спекулятивного капіталу можуть завдавати суттєвої шкоди національним економікам.

З розвитком міжнародного обміну товарами, послугами, капіталом, робочою силою розвивається і міжнародний валютний ринок. Імпортери потребують іноземну валюту, щоб оплатити свої покупки. Експортери, отримавши валютну виручку в іноземній валюті, продають її в обмін на національну. Інвестори, вкладаючи капітал в економіку певної країни, потребують її валюту.

Валютний ринок – сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу валют різних країн;

– місце, де укладаються валютні угоди, тобто відбувається обмін однієї валюти на іншу за певним номінальним валютним курсом.

Особливості світового валютного ринку: 1) національні валютні ринки є інтегрованою складовою частиною світового; 2) цілодобове функціонування (це можливо за допомогою сучасних засобів телекомунікації); 3) значний обсяг операцій; 4) суб’єкти з високим рейтингом; 5) операції здійснюються лише з провідними світовими валютами.

Учасники валютного ринку: центральні та комерційні банки, валютні біржі, брокерські фірми, міжнародні корпорації. Основні: комерційні банки (обслуговують і фірми (експортерів, імпортерів), і приватних осіб (туристи, іноземні перекази, приватні інвестиції)).

Функції валютного ринку: 1) забезпечення валютно-кредитного та розрахункового обслуговування експортно-імпортних операцій, а також валютних операцій, пов’язаних з інвестуванням капіталу за межі національної економіки;

2) надання можливостей хеджування (страхування валютних ризиків), тобто це компенсаційні дії, до яких вдається покупець або продавець на валютному ринку, щоб вберегти свій дохід в майбутньому від зміни валютного курсу. Наприклад, український імпортер, якому необхідні долари, щоб оплатити імпортні поставки через 3 міс., з метою застрахувати себе від валютного ризику в майбутньому, може перевести гривні в долари за сьогоднішнім курсом і покласти долари на депозит на 3 міс., щоб заробити процент. Тим самим імпортер ніби страхує себе від ризику підвищення курсу долара через 3 міс., що призвело б до того, що йому доведеться платити більше за ту ж кількість валюти.

3) здійснення валютних спекуляцій.

Види валютних операцій:

1) угоди спот або негайної поставки (протягом 2 днів);

2) строкові операції:

a. форвардні;

b. ф’ючерсні;

c. опціонні;

3) валютні свопи.