Тема: Міжнародна економічна інтеграція.

1. Передумови та цілі інтеграції.

2. Етапи інтеграції.

1. Розвиток інтеграційних процесів став закономірним результатом зростання міжнародного руху товарів і факторів їх виробництва, що потребувало створення більш надійних виробничо-збутових зв’язків між країнами та усунення численних перепон на шляху міжнародної торгівлі і пересування факторів виробництва. Це виявилося можливим зробити лише в рамках міждержавних інтеграційних об’єднань.

Міжнародна торгівля після 2-ої світової війни стала все більше доповнюватися різними формами міжнародного руху факторів виробництва. Закономірним результатом розвитку міжнародної торгівлі товарами і послугами та міжнародного руху факторів виробництва стала економічна інтеграція.

Економічна інтеграція – процес економічної взаємодії країн, що веде до зближення господарських механізмів, яке приймає форму міждержавних угод і узгоджено регулюється міждержавними органами.

Інтеграційні процеси ведуть до розвитку економічного регіоналізму (в межах інтеграційного об’єднання створюються більш сприятливі умови для торгівлі, а в ряді випадків і для міжрегіонального переміщення факторів виробництва, ніж в інших країнах). Поки не погіршує умови торгівлі з іншим світом, вважається позитивним фактором розвитку міжнародної економіки.

Передумови інтеграції.

1) близькість рівнів економічного розвитку і ступеню ринкової зрілості країн, що інтегруються. Як правило, інтеграційні процеси йдуть найбільш активно між державами, які знаходяться на приблизно однаковому рівні економічного розвитку. Спроби об’єднань інтеграційного зразку між промислово розвинутими країнами та країнами, що розвиваються, хоч і мають місце, але знаходяться на початкових етапах становлення. У цьому випадку внаслідок первісної несумісності господарських механізмів вони починаються з угод про спеціальне партнерство, торгових преференцій, строк дії яких розтягується на багато років до тих пір, поки в менш розвинутій країні не будуть створені ринкові механізми, схожі за ступенем зрілості з механізмами більш розвинутих країн;

2) географічна близькість країн, що інтегруються, наявність в більшості випадків спільного кордону та економічних зв’язків, що історично склалися. Більшість інтеграційних об’єднань світу починалися з декількох сусідніх країн. До первісної групи країн (ядра) підключалися інші сусідні держави;

3) спільність економічних та інших проблем, які стоять перед країнами в галузі розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва. Економічна інтеграція покликана вирішити набір конкретних проблем, які стоять перед країнами, що інтегруються;

4) демонстраційний ефект. Позитивні зрушення (прискорення темпів економічного зростання, зменшення темпів інфляції, зростання зайнятості) в країнах, що створили інтеграційне об’єднання, зазвичай психологічно впливає на інші країни, які бажають також приєднатися до цього угруповання, навіть не маючи для цього макроекономічних передумов;

5) “ефект доміно”. Більшість країн певного регіону стали членами інтеграційного об’єднання Þ переорієнтація економічних зв’язків країн, що входять до нього, одна на одну Þ проблеми для країн-нечленів Þ останні зацікавлюються інтеграцією просто внаслідок побоювання залишитися за її межами. (Більшість латиноамериканських країн уклали угоди про торгівлю з Мексикою після її входження до НАФТА).