Тема: Валютні курси.

1. Взаємозв’язок номінального та реального валютних курсів.

2. Поняття паритету купівельної спроможності (ПКС). Теорії абсолютного та відносного ПКС.

3. Економічна політика та реальний валютний курс.

1. Найчастіше, коли використовують поняття “валютний курс”, йдеться про номінальний валютний курс – співвідношення вартості однієї валюти до іншої.

Реальний валютний курс – номінальний валютний курс, перерахований з врахуванням зміни рівня цін у своїй країні та тій, до валюти якої котирується національна валюта.

де е – номінальний обмінний курс іноземної валюти (1$ = 5, 33 грн.), Р* – рівень цін за кордоном (в іноземній валюті), Р – рівень внутрішніх цін (в національній валюті).

Приклад. Візьмемо ціни 2-х споживчих кошиків (наборів товарів та послуг, що купуються типовим американцем та українцем). Вартість кошику американця – 100 дол., українця – 500 грн. При номінальному валютному курсі: 1$ = 5 грн., споживчий кошик в США коштує 500 грн. (5 грн./$ х 100$). Отже, реальний валютний курс:

R = 1 кошик американця = = 1 кошик українця

Зростання цього показника – це реальне знецінення гривні по відношенню до долара. Можливі причини такої зміни реального валютного курсу:

- номінальне знецінення гривні (подорожчання долара);

- зростання ціни споживчого кошику в США;

- зменшення ціни споживчого кошику в Україні.

Знецінення гривні Þ курс долара ­ з 5 до 6 грн. за 1 долар; ціна американського кошику, виражена в грн. ­. При курсі 1 дол. = 6 грн. реальний валютний курс складе:

R = 1 кошик американця = = 1, 2 кошика українця

Реальне знецінення в даному випадку – це падіння купівельної спроможності гривні в США порівняно з її купівельною спроможністю в Україні.

Зменшення даного показника (внаслідок подорожчання гривні, зменшення ціни споживчого кошику в США або зростання ціни споживчого кошику в Україні) – реальне подорожчання гривні відносно долара.

Реальний валютний курс оцінює конкурентоздатність країни на світовому ринку товарів та послуг. R ↑ (реальне знецінення національної валюти) Þ вітчизняні товари і послуги, вартість яких перерахована в іноземну валюту, дешевшають для іноземців Þ попит на вітчизняні товари ↑ Þ їх конкурентоспроможність ↑. І навпаки, якщо R ↓ (реальне подорожчання національної валюти) Þ товари і послуги даної країни відносно дорожчають Þ країна втрачає конкурентоздатність.

2. Купівельна спроможність долара, що обмінюється на національну валюту будь-якої країни за певним валютним курсом, є тим вищою, чим меншим є рівень доходів населення в цій країні.

Паритет купівельної спроможності ґрунтується на законі єдиної ціни – в умовах досконалої конкуренції в перерахунку на одну валюту один і той же товар в різних країнах повинен мати однакову ціну. Закон виражається формулою:

P_dⁱ = E_d/f x P_fⁱ, [1]

де P_dⁱ – ціна і-го товару в межах країни (в національній валюті), P_fⁱ – ціна цього ж товару за кордоном (в іноземній валюті), E_d/f – курс іноземної валюти (кількість національної валюти за одиницю іноземної) в даній країні.

З рівняння [1] курс іноземної валюти:

Закон єдиної ціни може бути використаним і для міжнародних ринків, де обертається багато товарів.

Закон паритету купівельної спроможності – у довгостроковому періоді ціни на товари, призначені для міжнародного обміну, перераховані в одну валюту, очищені від податків і митних тарифів, мають бути однаковими.

Паритет купівельної спроможності (ПКС) – рівність купівельної спроможності різних валют при незмінному рівні цін в кожній з країн.

Купівельна спроможність національної валюти країни залежить від рівня її внутрішніх цін. Якщо рівень внутрішніх цін ­, купівельна спроможність національної валюти буде ¯; це має привести до пропорційного зменшення курсу національної валюти (зростання курсу іноземної). Якщо рівень внутрішніх цін ↓, купівельна спроможність національної валюти ­ Þ пропорційно подорожчає національна валюта.

Теорія абсолютного ПКС – обмінний курс між валютами двох країн дорівнює співвідношенню рівнів цін в цих країнах.

де е – курс іноземної валюти, Р – рівень внутрішніх цін, Р* – рівень цін за кордоном.

Таке визначення валютного курсу є більш досконалим порівняно із законом єдиної ціни, бо останній для визначення валютного курсу використовує ціну лише одного товару в різних країнах, а теорія абсолютного ПКС – співвідношення рівня цін на всі товари в цих країнах. Але і тут є певна проблема: як виміряти загальний рівень цін у вітчизні і за кордоном? Найбільш розповсюджений (але не бездоганний) спосіб – складання однакових кошиків гомогенних (однорідних) товарів, що споживаються населенням обох країн.

Здобуток теорії абсолютного ПКС: досягненню стабільності курсу національної валюти сприяє зменшення темпів внутрішньої інфляції, що в свою чергу зміцнює купівельну спроможність національної валюти.

Але в чистому вигляді ця теорія є непридатною через її недоліки:

- важко скласти кошики з абсолютно однакових товарів, що продаються в різних країнах;

- з плином часу склад кошиків також може змінюватися;

- існує велика кількість товарів, що не торгуються на світовому ринку, але ціна яких впливає на рівень внутрішніх цін;

- транспортні витрати та торговельні обмеження роблять конкуренцію на світовому ринку недосконалою і також заважають вирівнюванню цін;

- державні валютні обмеження можуть сильно викривляти валютний курс.

Більше практичне значення теорія ПКС має у своєму відносному виразі.

Теорія відносного ПКС – зміна обмінного курсу між валютами двох країн є пропорційною відносній зміні рівня цін у цих країнах. Іншими словами, номінальний валютний курс завжди змінюється настільки, щоб компенсувати різницю в динаміці рівня цін в різних країнах. Якщо темпи інфляції в даній країні перевищують темпи інфляції за кордоном, то, за інших рівних умов, національна валюта матиме тенденцію до знецінення.

Приклад. Рівень інфляції в ЄС – 2% на рік, у США – 5%. Згідно теорії ПКС відбудеться 3% знецінення долара стосовно євро. 3% знецінення долара нівелює 3% перевищення інфляції в США порівняно з інфляцією в ЄС. У той же час купівельна спроможність валют цих країн не зміниться.

Якщо (P_d)₀ – рівень внутрішніх цін у базовому році, (P_f)₀ – рівень цін за кордоном у базовому році, (E_d/f)₀ – валютний курс у базовому році, (E_d/f)₁ – валютний курс у поточному році, (P_d)₁ – рівень внутрішніх цін у поточному році, (P_f)₁ – рівень цін за кордоном у поточному році, то валютний курс на основі відносного ПКС виражається:

(E_d/f)₁ = (E_d/f)₀ х

Курс базового року – курс у той період часу, протягом якого він був відносно стабільним; індекси – це індекс споживчих цін, індекс оптових цін або дефлятор ВВП.

3. Наше завдання: зв’язати платіжний баланс з реальним обмінним курсом та проаналізувати вплив макроекономічної політики на валютний курс у малій відкритій економіці.

Зобразимо на одному малюнку криві, що описують рахунок поточних операцій та рахунок руху капіталу. Крива NX має позитивний нахил (пряма залежність від валютного курсу: R ↑ Þ Þ ціна вітчизняних товарів, виражена в іноземній валюті, ↓ Þ вітчизняний експорт ­ Þ NX ↑). Рахунок руху капіталу представлений лінією (S_n - I) – це вертикальна пряма.

R (Sn -I) NX(R) А R*

NX