Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Повітряні і танкові бої






Відзначилися своїм героїзмом й українські льотчики П.Бринько, Д.Кокорєв. У повітряному бою в районі м. Замброва (Західна Україна) у молодшого лейтенант Дмитра Кокорєва відмовили кулемети. І він пішов на таран «Мессершмідта-110», збивши німця гвинтом свого літака. Але повертаючись попав під вогонь німецьких зеніток і загинув. Усього він збив 5 ворожих літаків, за що нагороджений Орденом Червоного Прапора.

П’ять днів і п’ять ночей точилися бої на лінії Луцьк-Броди-Рівне-Дубно. Це була перша крупна танкова битва початку війни. У ній брало участь близько 2000 танків. Німецьким танкам генерала Клейста протистояли

механізовані корпуси генерала Кирпоноса. Радянські частини змогли затримати танкові групи фашистів і дали змогу відійти військам Південно-Західного фронту на запасні позиції. Під час одного з боїв екіпаж лейтенанта А.Ситника, після закінчення снарядів, пішов на таран, знищивши декілька німецьких танків.

Водночас перші дні війни показали й окремі вади радянських танків Т-25 і БТ-7. Ця модель, що мала лише протикульну броню, вже застаріла, вимагала термінової реконструкції. Як згадує полковник Ю.Бородін, танки швидко виходили з ладу й танкісти були змушені діяти як піхотинці. Героями боїв також стали В.Данін, Д.Куліш, С.Денисов, В.Воронін. І все ж, незважаючи на мужній, відчайдушний опір, противник в перші дні війни зміг прорватися в глиб української території на 30-50 кілометрів. Зіграли свою роль розгубленість, плутанина, відсутність зв’язку, панічні настрої, раптові оточення тощо.

 

 

4. Проведені заходи змогли забезпечити мобілізацію усіх сил українського народу задля відсічі загарбникам. Звичайно не все проходило вдало. Під час спішної евакуації був і хаос, метушня. Не все вдалося вивезти, частину довелося знищити, дещо дісталося і ворогу. Але подібної евакуації не здійснила жодна країна світу. Це був подвиг радянських людей.
Трудове подвижництво трудящих мас проявилося у виробничо­му змаганні, яке розгорнулось в усіх галузях народного госпо­дарства, на всіх підприємствах. Мільйони трудівників тилу економи­ли час при виконанні фронтових замовлень, заощаджували паливо, сировину, брали зобов'язання випускати протягом зміни продукцію понад план, змагалися за звання «кращий сталевар», «кращий вибійник», «кращий токар», обслуговували по кілька верстатів. У трудових змаганнях брали широку участь і евакуйовані з Ук­раїни робітники. Висловлюючи їх спільну думку, знатний бурильник з Криворіжжя О. І. Семиволос говорив: «На далекому Уралі, ми, криворіжці, з надією і хвилюванням стежимо за перемогами Черво­ної Армії, яка п'ядь з п'яддю визволяє рідну українську землю…». Зокрема бригада українського сталевара В. М. Амосова на Златоустівському металургійному заводі, ставши ініціатором швид­кісного сталеваріння, за роки війни дала танковій промисловості понад 35 тис. т сталі. 40 тисяч шахтарів Донбасу влилися в шахтарські колективи на сході СРСР. М.Ізотов очолив трест «Челябвугілля», а Герой Соціалістичної праці О.Стаханов – шахту №31 тресту «Карагандавугілля». Працювали у надзвичайно тяжких умовах: робочий день тривав 12 годин на добу, профспілкові відпустки були фактично відмінені. Вихідні дні випадали рідко. Жити евакуйованим доводи­лося на квартирах у місцевих жителів. Продовольче постачання, що здійснювалося за картковою системою, було незначним. Дещо в кра­щому становищі були металурги і шахтарі. Але робітники та служ­бовці, а разом з ними і мільйони в'язнів таборів ГУЛАГу, серед яких було багато українців, усі сили віддавали виконанню головного завдання — збільшенню випуску оборонної продукції.

Подоланню труднощів і створенню необхідних умов для роботи сприяло те, що українських трудящих з теплом і розумінням зустрі­ли жителі інших союзних республік, які близько до серця сприйня­ли всі поневіряння, що випали на долю багатостраждального народу України. Саме завдяки цьому змогли продуктивно працювати у тилу евакуйовані з УРСР сільгоспартілі та МТС. Деякі з них стали школою умілого господарювання і передового досвіду для

Захід Результат
1.Мобілізація З червня по серпень 1941 р. в регулярну армію мобілізовано 2, 5 млн. громадян України. В Народне ополчення набрано 1млн. 300тис.чол віком від 16 до 60 років. Понад 2 млн. працювали на на будівництві оборонних фортифікаційних споруд, ритті окопів.
2.Перебудова народного господарства на воєнний лад Машинобудівні заводи Києва, Харкова, Запоріжжя, Одеси, Дніпропетровська перейшли на випуск танків, літаків, гармат, снарядів, мін, зброї, амуніції тощо. Вводиться ненормований робочий день, відпустки тимчасово були відмінені
3. Забезпечення армії харчами На 10 жовтня 1941 року заготовлено 143 млн. пудів хліба
4. Евакуація Комісія з евакуації(керівник Д.Жила) змогла евакуювати з України на Схід СРСР 550 підприємств, велику кількість техніки, матеріальних і художніх цінностей, наукові, навчальні заклади АН УРСР, театри, кіностудії; евакуювало 3, 5 млн. цивільного населення

місцевих аграріїв. Справжньою дослідною ділянкою казахського колгоспу стала бригада механізаторів на чолі з відомою українською тракто­ристкою П. М. Ангеліною. Вона навчала казахських дівчат тракторним справам. Невдовзі у республіці було створено до 200 жіночих тракторних бригад з 11 тисяч трактористок.Хоч у зв'язку з окупацією західних районів посівні площі значно скоротилися, завдяки терміновому освоєнню перелогових земель на сході та інтенсифікації праці селян в умовах тривалої і виснажливої війни ні масових голодувань, ні епідемій допущено не було.

В історії української інтелігенції назавжди залишиться праця у східних районах країни наукових та вузівських колективів, теат­рів, кіностудій, музеїв, творчих спілок України. Вчені, які працюва­ли у складі Академії наук республіки, численних вузах у тилу, внесли чималий вклад у зміцнення боєздатності Червоної Ар­мії. Швидкісне автоматичне зварювання уперше впровадив на танкових заводах колектив Інституту електрозварювання АН УРСР на чолі з академіком АН УРСР Є. О. Патоном. Завдяки цьому значно зріс випуск найкращих у той час в світі танків Т-34 і КВ, інших видів зброї. Багато тисяч поранених воїнів були повернуті у лави діючої армії завдяки плідній діяльності колективів медиків на чолі і видатними ученими України о. о. Богомольцем, м. д. Стражеском, В. П. Філатовим.

 

5. Розчленування України

 

Захопивши УРСР, окупанти ліквідували українську державність, знищили цілісність її території, поділивши її землі на 4 частини(див. таблицю):

 

Північна Буковина, Ізмаїльщина, Одещина, землі між Бугом і Дністром Об’єднані у Трансністрію і передані Румунії
Західноукраїнські землі: Львівська, Дрогобицька Станіславська, Тернопільська області Об’єднані в дистрикт(округ) «Галичина» і приєднані до Польської німецької колонії
Східноукраїнські землі: Чернігівщина, Сумщина, Харківщина, Донбас Підпорядковувалися німецькому воєнному командуванню, як прифронтові області
Основна територія УРСР Перетворювалася у рейхкомісаріат «Україна», з цетром у м.Рівне(на чолі рейхкомісар Еріх Кох)

 

Рейхкомісаріат «Україна» було поділено на 6 округів з центрами у Дніпропетровську, Мелітополі, Миколаєві, Києві, Житомирі, Рівному. Закарпаття продовжувало залишатися у складі Угорщини.

Сутність «нового порядку нацистів» На Україні було встановлено жорстокий окупаційний режим, який фашисти називали новим порядком (див. таблицю):

 

Заходи Наслідки
Зміна влади та каральні органи нового режиму
  • створення окупаційної адміністрації з числа нацистів та допоміжної адміністрації, з числа осіб, що виявили бажання співпрацювати з загарбниками. Їх називають колабораціоністами. В містах керують бургомістри(з німців), в районах –голови волосних управ, селах – старости(колабораціоністи, нерідко – з кримінальних елементів)
  • Опора на каральні органи - гестапо(державна таємна поліція), каральні загони СС(айнзацгрупи) і службу безпеки СД. З добровольців-зрадників створювалися додаткові загони поліцаїв.
  • в містах і селах було введено режим воєнного часу, комендантську годину; застосовувалися військово-польові суди;
 
Знищення та підкорення жителів України
  • утворено 180 концентраційних таборів(«таборів смерті») – місць масового ув’язнення, де було замучено, розстріляно, спалено в крематоріях, отруєно в газових печах 3, 9 млн. українського цивільного населення і 1, 5 млн. військовослужбовців. Найжахливішими концтаборами стали Янівський у Львові, та знаменита «Уманська яма».
  • Протягом 103 тижнів були масові розстріли під Києвом у «Бабиному яру». Кожен вівторок і п’ятниця вважалися «днем українця». Вже у 1941 році було розстріляно 100 тисяч мирних жителів Києва.
  • створено 50 гетто(місць насильницького утримання євреїв). Проводилася політика «Юденфрай» або «Холокост» - знищення євреїв.
  • жорстокі репресії проти сільського населення(спалено 215 сел, разом з жителями)
Пограбування України
  • пограбування музеїв, вивезення художніх цінностей(було вивезено полотна італійських, голландських, іспанських, російських та українських майстрів живопису 15-19 ст., багато з яких вважалися світовими шедеврами; ікони фрески, дзвони; підірвано Успенський Собор);
  • вивіз українського чорнозему, саженців дерев, корисних копалин (нафти, вугілля, руд), устаткування заводів і фабрик, харчів.
Національний гніт та депортація
  • нацисти принижували український народ, вважаючи людей за рабів, «істот третього ґатунку». Заборонялося користуватися кафе, ресторанами, транспортом, окремими магазинами, криницями(часто висів напис «тільки для німців»)
  • відбувався вивіз(депортація) населення до Німеччини та у інші країни на примусові, часто-каторжні роботи. Таких людей називали остарбайтерами. Було вивезено 2, 5 млн. юнаків та дівчат. Десятки тисяч їх загинуло від важких робіт, хвороб, репресій.
Економічний гніт · окупанти відновили роботу окремих підприємств, колгоспів та радгоспів. Було встановлено 12-14-годинний робочий день, при мізерній зарплаті у вигляді окупаційних марок, що майже не виплачувалася; здійснювалася примусова праця на полях під наглядом фашистів.
Політичний і духовний гніт
  • окупанти закрили школи, вузи (була й певна лібералізація у цьому питанні, але недовго); у тих школах, що працювали, навчання велося німецькою мовою, вчили лише писати, читати, рахувати до 500, пропагандувалися «твори»Гітлера, Геббельса;
  • проведено розстріли письменників, педагогів, вчених, артистів;
  • проводилася активна антирадянська пропаганда: газети, плакати були переповнені розповідями про комуністичний гніт, сталінські репресії, злочини НКВС і навпаки – вихвалялася нова влада, закликали вірно служити великому рейху, любити фюрера, обіцялася аграрна реформа, вільний розвиток української культури, (що не знаходило підтвердження у реальному житті);
  • розпалювався розбрат між українцями і росіянами, українцями і євреями, тощо.

Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал