Київське підпілля

Нацисти проявляли нечувану жорстокість відносно жителів Києва. Вони підривали будинки, знищили Успенський Собор, калічили робітників за нескореність, розстріляли у Бабиному 100 тисяч чоловік.

Для боротьби з нацистськими окупантами у Києві було утворено підпільний обком, під керівництвом двічі Героя Радянського Союзу Олексія Олексійовича Федорова(1901-1989). О.Федоров народився у 1901 році в Катеринославі. З дитинства служив наймитом, воював в Червоній Армії під час громадянської війни, згодом – один з партійних керівників на Чернігівщині.

Підпільники здійснювали теракти проти гітлерівських офіцерів, проводили диверсії, саботаж, визволяли полонених, захоплювали ворожі документи. У кінці 1941 року Федоров створив на Чернігівщині партизанський загін.

З 1942 року Київський підпільний обком очолив Іван Васильович Сергієнко. Обком проводив розвідувально-диверсійну роботу і готував збройне повстання. Крім нього у Києві діяли підпільні організації «Смерть німецьким окупантам», «Арсеналець», «Київський робітник», розвідувально-диверсійна група І.Кудрі, група В.Кудряшова, інші(усього 693 патріоти). Гестапівцям, з допомогою свого інформатора вдалося вийти на слід керівника підпільної групи Володимира Кудряшова. Під час арешту на дніпровському мосту він відстрілювався, але був схоплений. Під час допитів нацисти не щадили командира – усе тіло Кудряшова було понівечено гумовими палицями, посічене нагайками. Але він не сказав ні слова. Перед стратою Кудряшову вдалося передати листа батькові, при допомозі хлопчика-підлітка. Дівчина-підпільниця передала його через лінію фронту до КП(б)У. Ось цей лист:

Посмертно В Кудряшову було присвоєно звання Героя. Професор Петро Михайлович Буйко у 1942 році працював лікарем Фастівської лікарні, залишаючись бійцем підпільної групи. Таємно лікував партизан і підпільників, рятував багатьох простих людей від відправки у Німеччину, примусових робіт, видаючи їх за хворих. У липні 1943 року, під загрозою викриття і арешту- пішов у партизанський загін. Під час німецької облави був схоплений. Фашисти по звірячому били професора, намагаючись дізнатися, де партизани, а потім спалили живцем. Його іменем названа вулиця у Києві. Активні дії підпільників продовжувалися. У січні 1943 року гестапо заарештувало І.Сергінка, а згодом активних діячів підпілля – О.Пироговського, К.Івкіна. І все ж до визволення Києва радянськими військами київські підпільники знищили сотні гітлерівців, здійснили 19 аварій німецьких потягів, знищили 500 автомашин, 18 військових складів, звільнили тисячі військовополонених та остарбайтерів(багато з них пішли в ліс до партизан, вступили до Червоної Армії).

«Партизанська іскра»В.Моргуненка

Вчитель з Миколаївщини Володимир Степанович Моргуненко залишився на Україні для організації підпільної боротьби з фашистами. Задля прикриття своєї таємної діяльності, він вдавав з себе людину, лояльну до гітлерівського режиму. Попрохав окупаційні власті призначити його директором середньої школи с.Кримки на Миколаївщині. З місцевих патріотів, учнів-комсомольців у 1941 році він організував підпільну організацію «Партизанська іскра», щодіяла на Миколаївщині. Підпільники здійснювали агітаційну роботу серед населення, та диверсії проти ворога, в яких В.Моргуненко брав особисту участь. У лютому 1943 року фашисти заарештували декілька десятків комсомольців-підпільників, зв’язкових. Був схоплений і їх учитель. На допитах В.Моргуненко не сказав ні слова. На бланку протоколу допиту він власноручно написав:

28 лютого 1943 року В.Моргуненко і більшість членів «Партизанської іскри» були розстріляні.

Подвиг «Молодої гвардії»

Антифашистська організація «Молода гвардія» (110 бійців) виникла у липні 1942 року у м. Краснодоні Ворошиловградської(Луганської) області, після окупації міста німцями. Більшість молодих людей, як правило, учорашніх школярів, були комсомольцями. Командиром молодогвардійців став Іван Васильович Туркенич(1920-1944), а комісаром - Віктор Йосипович Третякевич(1924-1943). Велику роль у діяльності організації зіграли сміливі і відчайдушні молоді люди: Сергій Тюленин (керівник бойової групи), Олег Кошовий (комісар безпеки), Іван Земнухов (начальник штабу), Люба Шевцова, Уляна Громова (члени штабу), інші. Організація займалася шкідництвом, здійснювала диверсії у електромеханічних майстернях, підірвала німецький штаб, виготувала і розповсюдила більше 5 тисяч листівок. Герої влаштували підпал будівлі біржі праці, знищивши списки тих, кого готували до вивозу до Німеччини, тим самим врятували більше 2000 чоловік від угону до Німеччини. Вони готували повстання. Але 1 січня 1943 року, після сміливого нападу на німецькі автомашини, були схоплені Віктор Третякевич і Євген Мошков. Згодом, зрадник Г.Почепцов видав поліції інших молодогвардійців. Їх люто допитували, мучили, а згодом, у кінці січня 1943 року, частину розстріляли, а частину – скинули у глибоку шахту.

Герої трохи не дожили до визволення(місто визволили радянські війська у лютому 1943 року). Подвигам молодогвардійців присвячений роман О.Фадєєва «Молода гвардія».

Адвоката з міста Ніжина Якова Петровича Батюка(1918-1943) німці називали «сліпим диверсантом». Дійсно, Яків в дитинстві втратив зір, але це не завадило йому добре вчитися, отримати юридичну освіту. У 1941 році він просився на фронт, але сліпого чоловіка не брали. Через райком комсомола Яків Батюк отримав згоду на організацію підпілля у Ніжині. У підпільну групу ввійшло 60 чоловік місцевих жителів, нелегалів, військовополонених. Офіційно, Я.Батюк працював директором артілі по виробництву канатів. З допомогою батька, Петра Батюка, зняв будинок на окраїні міста, який став явочною квартирою. Підпільники здійснили декілька диверсій. Яків Батюк організував страйк робітників на підприємстві проти окупаційних властей, і німці його позбавили посади. Надалі, Я.Батюк роздобув друкарську машинку, з допомогою сестри Євгенії виготовляв листівки. Він надавав правдиві свідчення Інформбюро про становище на фронтах, описував злочини, звірства фашистів. Йому вдалося налагодити зв'язок з партизанським загоном Стратилата. З допомогою членів організації – завптекою О. Богдана, лікарів В.Смолянчук, А.Афоніна підпільники здобували ліки, які передавали партизанам. Підпільникам вдалося також здобути 150 гвинтівок, тисячі патронів, гранат, навіть декілька авіабомб, які були передані партизанам у ліс. Підпільники здійснили декілька диверсій: пустили під укіс вантажний поїзд, зруйнували телефонно-телеграфну лінію Ніжин-Бахмач. Через свого агента гестапо вийшло на слід відважних підпільників. Було заарештовано 26 бійців, інші встигли перейти до партизан у ліс. Після десятиденних тортурів у тюрмі, не зламавши бойових дух бійців, окупанти в ніч на 7 вересня 1943 року розстріляли їх. А вже через вісім днів ніжинці вітали своїх визволителів.