Інституціональні матриці за С.Г. Кирдіною

Комплекс взаємозалежних елементів інституціональних структур, властивих Західній, чуттєвій, некомунальній та Східній, ідеаціональній, комунальній формують відповідні інституціональні матриці. Перша складає основу адміністративно керованої, а друга – ринкової економіки.

Характеристики природно-технологічного середовища сприяють розвиткові колективної або індивідуальної господарської діяльності. Результатом є формування ідеологій коммунальності або некоммунальності, субсидіарності.

Інститути комунітарної ідеології засновуються на колективізмі, егалітаризмі, пріоритетові зовнішніх норм, уявлень про порядок. Відповідно формуються інститути унітарного ринкового устрою: адміністративний розподіл, призначення, загальні збори й одноголосність, ієрархічне управління, рішення спірних питань довіряється відповідній інстанції. Економіка набуває редистрибутивний характер. Її основними характеристиками є суспільна власність на засоби виробництва, службова праця, координація з центра, перерозподіл, пропорційність.

Ідеологія субсидіарності, некоммунальності ґрунтується на індивідуалізмі, суспільній стратифікації, особистій і економічній свободі. Відповідно, у політичній системі формуються інститути федералізму, виборності, багатопартійності і демократичної більшості, самоврядування. Спірні питання вирішуються в судовому порядку. На рівні економіки ідеологія субсидіарності знаходить своє втілення в інститутах приватної власності, найманої праці, конкуренції, обміні через купівлю-продаж, прибутку.

Модель інституціональних матриць дозволяє скласти системне уявлення про найбільш загальні характеристики ідеологічного, політичного, правового та економічного середовища. Безумовно, в сучасному світовому господарстві важко знайти економіку, в якій запропоновані інституційні матриці існували б у чистому вигляді. Вони переплітаються між собою. Різномаїття варіантів поєднання елементів протилежних інституційних матриць зумовлює існування значної кількості моделей економічних систем. Зв’язок між ними та культурними цінностями можна простежити на прикладі результатів дослідження особливостей господарських культур Г. Хофстеда.

Національні культури порівнюються за ступенем індивідуалізму, дистанції стосовно влади (параметр, що співвідноситься з поняттями демократизм – авторитаризм), запобігання невизначеності (характеристика, близька поняттю традиціоналізм), мускулинності або жіночності. Методика дозволяє виявити ступінь схильності національної культури до ринкової системи господарювання, модель організації економічного життя, до якого вона тяжіє.

Соціально-економічна модель - це комплекс інститутів, що визначають характер соціальної та господарської системи в конкретних умовах розвитку даної країни або регіону, механізми, що забезпечують дієздатність інститутів, єдність правил, норм і звичаїв господарювання, форм і механізмів взаємодії суб'єктів господарського життя, регулювання господарського порядку та господарчих процесів із боку держави. Модель – умовне визначення сукупності найважливіших принципів, інститутів, форм і механізмів господарювання. Поверхневий рівень соціально-економічної моделі складають правові та організаційні інститути. Він базується на національній культурі господарювання.

В табл. 2.3. подано результати дослідження Г. Хофстедом господарських культур країни світу. Країни згруповані нами у відповідності з соціально економічними моделями, до яких переважно наближена національна культура.

Акцент зроблено на англосаксонській ліберальній моделі (протестантський капіталізм), узагальненій західноєвропейській соціал-демократичній (континентальній) моделі (католико-протестантський капіталізм), далекосхідній патріархально-корпоративній моделі (конфуціанський капіталізм). Безумовно, у межах кожної з узагальнених моделей можна виділити суттєві відмінності між окремими країнами та групами країн (Рис. 2.3).

Так, континентальна модель включає шведську «державу загального добробуту», німецьке соціальне ринкове господарство, французький дирижизм, італійський кооперативізм. Суттєві відмінності існують між соціально- економічними моделями країн Південно-Східної Азії. Більш детально зв'язок природно-кліматичних, соціокультурних, ідеологічних та правових чинників із світовими системами господарювання буде розглянуто у наступному питанні.

Таблиця 2.3