Заняття 47

тема. Допоможемо веДмежатКові

програмовий зміст: удосконалювати навички вимови звука [у], правиль- но складати речення, відповідати на запитання, складати невеликі розповіді; розвивати мовне дихання, силу голосу, зв’язне мовлення; вдосконалювати навички діалогічного мовлення; виховувати співчуття, бажання допомага- ти іншим у біді.

Словник: збагачувати словник дітей іменниками: лікар, градусник, па- личка, рецепт, ліки.

матеріал: телефон-іграшка, одяг для лікаря, інтер’єр житла ведмедів (стіл, стільці, ліжка), іграшки: ведмежа, ведмедиця; медична паличка, фо- нендоскоп, градусник, рецепт.

Хід заняття

(Дзвонить іграшковий телефон.)

В и х о в а т е л ь. Хто говорить? (Дітям.) Ведмідь.

— Ой! І почав він ревіть. (У трубку.) Почекайте, ведмедю, не ревіть! Не поспішайте і спокійно все поясніть.

— Діти, у ведмедя щось трапилося. Потрібно поспішати. На чому мож- на швидко дістатися до лісу? (Пропозиції дітей.)

— Я пропоную поїхати потягом. Сідайте швидко і рушаймо.

— Як гудить потяг? (Ту-ту.)

(Діти промовляють хором і поодинці.)

— Як він подає сигнал голосно? А тихо? (Діти відтворюють відповід- ний звук.)

— А як їдуть вагончики? (Чух-чух.)

(Діти наслідують звуки руху вагонів, чітко вимовляючи звукосполучення.)

— Ось і зупинка «Лісова».

(У групі інтер’єр будинка ведмедів: стіл, стільці, ліжка; на ліжку лежить іграш- ка-ведмежа.)

— Діти, що трапилось із ведмежатком? (Міркування дітей.)

— Я теж думаю, що воно захворіло. Як це перевірити? (Потрібно виміря- ти температуру.)

— Чим ми будемо міряти температуру? (Градусником.)

(Діти вимірюють температуру, визначають, що ведмежа захворіло.)

— Що ж нам робити? (Викликати лікаря.)

(Вихователь пропонує комусь із дітей викликати лікаря по телефону.)

— Діти, а як ви думаєте, чому захворіло ведмежа? (Міркування дітей.)

— Ведмежа говорить, що їло сніг. Чи можна так робити? Чому?

(Заходить дорослий, одягнений як лікар.)

Л і к а р. Добрий день, діти! Д і т и. Добрий день!

В и х о в а т е л ь. Діти, хто це? (Лікар.)

— А як ви здогадалися? (Він одягнений у білий халат, на голові — біла шапочка, на шапочці — червоний хрест.)

Л і к а р. Так, діти, я лікар. Що у вас трапилося?

(Діти розповідають.)

Л і к а р. Зараз ми оглянемо хворого.

В и х о в а т е л ь. Що робить лікар? (Дивиться ведмежат- кові горло.)

— За допомогою чого він дивиться? (За допомогою па- лички.)

— Що він ще робить? (Слухає.)

Л і к а р. Тепер я напишу рецепт.

В и х о в а т е л ь. Що напише лікар? (Рецепт.)

— Навіщо потрібен рецепт? (Купувати ліки.)

(Лікар віддає рецепт і прощається з дітьми.)

В и х о в а т е л ь. А ось і ведмедиця. Давайте розкажемо їй, як лікар ог- лядав ведмежа.

(2–3 дитини складають розповіді.)

В е д м е ж а. Дякую вам, малята, за допомогу.

Д і т и. Будь ласка.

В и х о в а т е л ь. Діти, що ми побажаємо ведмежаткові? (Не хворіти, одужати і прийти в гості.)

— А тепер нам час повертатися до дитячого садка.

(Діти «сідають» на потяг і «їдуть».)

підсумок

В и х о в а т е л ь. Що сьогодні трапилось?

— Як ми допомогли ведмежаткові?