Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Державний економіко-технологічний університет транспорту
Міністерство освіти і науки України Факультет «Економіки і менеджменту» Кафедра «Економіка та підприємництво»
Реферат на тему: Інтелектуалізація і соціалізація глобальної економічної діяльності. Людський ресурс глобальної економіки. Проблеми зайнятості та міграції.
Виконала: студентка гр..1-ЕП маг денної форми навчання Вельма О.А. Перевірив: доц. Радзієвська С.О.
Київ, 2015 План: Вступ Ключові поняття 1. Характеристика демографічних процесів у сучасному світі. 2. Посилення ролі людського ресурсу в глобальній економіці та проблема підвищення його якості (освіти, кваліфікації). 3. Інтелектуалізація праці як сучасний тренд розвитку глобальної економіки. Засоби інтелектуалізації праці і можливості кількісного її виміру. 4. Соціалізація праці як фактор підвищення її продуктивності. 5. Проблема зайнятості в глобальній економіці і вплив на неї вільного руху робочої сили й посилення трудової міграції. Висновок Використана література
Вступ Характерною рисою сучасного світу є прискорення розвитку глобалізації, зумовленого досягненнями науково-технічного прогресу, який створив технічні засоби для успішного подолання факторів часу і простору, ущільнивши світ, зробивши реальною можливість його функціонування як єдиного господарського механізму. Збільшення можливостей розв’язання світових проблем супроводжується їх загостренням: зростанням чисельності населення, вичерпанням природних ресурсів, погіршенням стану оточуючого середовища, зростаючою загрозою кліматичних змін, унеможливленням забезпечення населення продовольством, питною водою. Спостерігається зростання соціальної нерівності у світі, посилення диференціації населення за рівнем доходів, яка інтенсифікує міграційні процеси і тим самим по- роджує нові проблеми внаслідок співіснування людей, які належать до різних цивілізацій, культур і систем цінностей. Невід’ємною складовою глобалізації є утворення регіональних об’єднань, що ви- магає від України прийняти участь у цьому етапі глобалізації, ставши членом регіонального інтеграційного об’єднання з метою підвищення своєї конкурентоспро- можності і забезпечення гідного життя українському народу в умовах функціонування людства як єдиного планетарного організму. Актуальності набула проблема глобалізації, яку визначають як найновіший процес, пов’язаний з епохою інформаційної революції і революції у засобах комунікацій, як своєрідну відповідь на структурну кризу розвитку світового господарства, як вищу стадію розвитку інтернаціоналізації, внаслідок чого світ перетворюється на єдину глобальну систему, яка функціонує у режимі реального часу всієї планети. Професор Б. Гаврилишин зазначає: «Глобалізація, яка стала можливою завдяки швидкому прогресу телекомунікацій, комп’ютеризації і транспорту, є вирішальним фактором економічних співвідношень між країнами, робить їх економічно співзалежними. Головними рушіями глобалізації є великі міжнародні фінансові, промислові і торговельні підприємства. Спо- лучені Штати Америки, Японія і декілька західноєвропейських країн, в яких базуються такі підприємства, стали саме завдяки їм ключовими акторами на світовій економічній арені». Серед досліджень глобальних тенденцій розвитку світової економіки, які сформувались у ній наприкінці минулого століття, слід відзначити праці зарубіжних вчених І. Валерстайна, М. Кастельса, Г. Мартина, Дж. Стігліця, Ф. Фукуями, С. Хантінгтона, українських вчених О. Білоруса, В. Гейця, Д. Лук’яненка, Ю. Макогона, Ю. Пахомова, В. Сіденка, С. Соколенка, Я. Столярчук, А. Філіпенка, С. Циганова, О. Шниркова та багатьох інших. Аналіз досліджень дозволяє дійти висновку, що у світі загострюється конкурентна боротьба між країнами, посилюються процеси міжнародного поділу праці, вичерпується час існування у якості головної ланки міжнародних відносин традиційної держави, починається домінування транснаціональних і багатонаціональних корпорацій, регіональних об’єднань країн і наддержавних управлінських інституцій з перспективою перетворення їх на глобальні корпорації, глобальні управлінські інституції. На думку провідних економістів-міжнародників, глобалізація дискредитує традиційні уявлення стосовно умов, факторів, джерел і критеріїв успіху особистостей, малих і великих груп людей практично всіх сфер діяльності, корпорацій, країн, регіонів світу. Сучасний світ знаходиться у нестабільному, перехідному стані та наближається до роздоріжжя, що веде або до трансформації існуючого однополярного несправедливого світу у справедливий багатополярний світ, або до зіткнення бідності з багатством, зіткнення Західної цивілізації, яка розповсюджується на всі інші країни світу, з іншими цивілізаціями і загибелі світу. При цьому необхідно брати до уваги й те, що сучасна економічна теорія неспроможна не тільки передбачити майбутнє, але й інтерпретувати сьогоденну дійсність, оскільки розрив між наукою і практикою збільшується на користь останньої. Вітчизняні вчені констатують, що в умовах глобалізації, враховуючи загальносвітові тенденції до «торговельно-економічного блокування», Україна також має вступити до регіонального інтеграційного об’єднання, оскільки залишається однією із небагатьох великих країн на Європейському економічному просторі, які не увійшли до інтеграційних об’єднань [1].
Ключові cлова: 1. Глобалізація - (від англ. “globe” – земна куля) – складний, багатогранний процес, який має безліч проявів та включає багато проблем. Саме це робить проблематичним дати єдине, однозначно сформульоване визначення глобалізації, яке б охопило всі сторони цього вкрай складного явища, що має планетарні масштаби [2]. 2. Глобалізація - тривалий процес інтеграції національних економік світу з метою розв’язання глобальних проблем людства [2]. 3. Глобалізація - складне явище взаємозалежності економік, що виникає у зв’язку з обміном товарів і послуг та потоками капіталів [2]. 4. Глобалізація - сукупність викликів і проблем сьогодення [2]. 5. Людський капітал в широкому сенсі — це інтенсивний продуктивний чинник економічного розвитку, розвитку суспільства і сім'ї, що включає освічену частину трудових ресурсів, знання, інструментарій інтелектуального і управлінської праці, місце існування і трудової діяльності, що забезпечують ефективне і раціональне функціонування людського капіталу як продуктивного чинника розвитку.[7] 6. Економічний розвиток — поняття економічної науки, що позначає перехід від одного етапу економіки до іншого, при якому в новому періоді не тільки збільшується виробництво тих самих товарів і послуг, що вже вироблялися раніше, а має місце й виробництво нових товарів і послуг з використанням нових технологій порівняно з попереднім періодом. [8]. 7. Конкурентоспроможність країни — це сукупність властивостей, притаманних національній економіці, які визначають здатність країни конкурувати з іншими країнами. Рівень конкурентоспроможності країни визначається за різними методиками. Провідними міжнародними організаціями, які займаються ранжуванням країн за рівнем конкурентоспроможності є Світовий економічний форум (World Economic Forum) та Інститут розвитку менеджменту (The International Institute for Management Development (IMD)). Концепція здобула популярність в останні десятиліття XX ст., проте єдиного загальновизнаного визначення конкурентоспроможності країни досі не існує[9] 8. Постіндустріальне суспільство - це таке суспільство, в економіці якого пріоритет перейшов від переважного виробництва товарів до виробництва послуг, проведення досліджень, організації системи освіти і підвищення якості життя, в якому клас технічних фахівців став основною професійною групою і, що найважливіше, в якому впровадження нововведень у все більшій мірі стало залежати від розвитку теоретичного знання. Постіндустріальне суспільство передбачає виникнення нового класу, представники якого на політичному рівні виступають в якості експертів або технократів [10].
|