Позичковий капітал і позичковий відсоток

Позичковий капітал – це відокремлена форма промислового капіталу, грошовий капітал, власник якого (кредитор) надає його іншим особам у тимчасове користування за обумовлену плату у вигляді відсотка.

Джерела тимчасово вільних коштів: амортизаційний фонд; частина коштів, що вивільняється в ході кругообігу промислового капіталу внаслідок розбіжності в часі актів продажу готового товару і купівлі сировини; частина прибутку; капітали рантьє – людей, що живуть на відсотки від розміщених у банк коштів; вільні грошові кошти населення; тимчасово вільні грошові кошти держави.

Особливості позичкового капіталу:

1 Власником капіталу є один суб'єкт (банкір), а застосовує його інший суб'єкт (промисловець).

2 Позичковий капітал має особливу форму руху, що описується всього однією стадією: Г-Г’.

3 Позичковий капітал має особливий спосіб відчуження – він відчужується за допомогою позики: тобто на умовах повернення, терміновості і платності.

4 Позичковий капітал виступає як особливий товар, а відсоток – як плата за користування цим товаром. Однак у дійсності відсоток не є ціною, тобто грошовим вираженням вартості позичкового капіталу, оскільки сам цей капітал виступає в грошовій формі.

5 Позичковий капітал – це сама фетишистська форма капіталу, що приховує дійсне (справжнє) джерело походження прибутку банкіра. По формі його руху здається, начебто гроші самі приносять гроші.

6 Позичковий капітал – сама паразитична форма капіталу навіть з капіталістичної точки зору. Промисловому капіталісту здається, що банкір, нічим не ризикує (тому що позика видається під заставу), гарантовано одержує доход від використання позичкового капіталу іншим суб'єктом.

Основними функціями позичкового капіталує: акумуляція тимчасово вільних коштів підприємств і населення та видача позичок.

Позичковий капітал – це ті грошові кошти, які вивільняються в процесі кругообігу і не використовуються господарем у виробничій діяльності. Поява кредитних відносин призводить до відокремлення капіталу як власності від капіталу як функції. Власником кредитних ресурсів стає кредитор, а виробничо їх використовує позичальник. У зв’язку з цим отримуваний прибуток внаслідок використання кредитних ресурсів розподіляється на підприємницький доход, який отримує позичальник, та позичковий відсоток (дохід кредитора).

Позичковий капітал на відміну від торговельного не бере участь в утворенні середньої норми прибутку, тому що функціонуючий підприємець не може виплачувати весь середній прибуток банкіру за користування позикою. Тому теоретично величина норми позичкового відсотку (N%) коливається у межах: між нормою банківського відсотку (Nб) і середньою нормою прибутку (p¢):

Nб < N% < `p¢.

Безпосередньо норма відсотка залежить від співвідношення попиту та пропозиції на ринку позичкових капіталів: якщо зростає пропозиція позичкових капіталів при даному попиту на них, то норма відсотка падає, а якщо підвищується попит на позичковий капітал, то норма відсотка зростає.

Джерелом позичкового відсотка є додаткова вартість, створена в сфері матеріального виробництва.

Позичковий відсоток – це частина додаткової вартості (середнього прибутку), яку функціонуючий підприємець уступає банкіру за користування позикою.

Підприємницький дохід (Р_підпр.) являє собою різницю між величиною середнього прибутку промисловця і сумою відсотка за користування позикою. Його можна представити як:

Р_{пі дпр} . = - S%,

де - середній прибуток; S% – величина позичкового відсотка.

Норма позичкового відсотка є відношенням величини позичкового відсотка до позичкового капіталу.

Розрізняють номінальну і реальну ставки відсотка.

Номінальна ставка відсотка – це процентна ставка, виражена в грошах за поточним курсом.

Реальна ставка відсотка дорівнює номінальній ставці відсотка за вирахуванням темпу інфляції.

Фактори, що впливають на ставку відсотка:

Ризик. Чим вище ризик, тим більший позичковий відсоток буде стягувати кредитор, щоб компенсувати цей ризик.

Терміновість. За інших рівних умов довгострокові позики звичайно надаються за більш високими ставками відсотка, ніж короткострокові. Це обумовлене тим, що в майбутньому кредитні ресурси теоретично можуть бути розміщені багаторазово на більш привабливих умовах.

Розмір позики. Чим більше розмір позики, тим нижче ставка відсотка, тому, що адміністративні витрати великої і дрібної позики приблизно ті ж самі в абсолютному вираженні.

Обмеження умов конкуренції на ринку. З виникненням менш конкурентного середовища в банків з'являється можливість підвищувати ставки позичкового відсотка.