Кредитно-банківська система, її структура. Економічна роль і функції центрального і комерційних банків

Кредитно-банківська система – а) сукупність кредитно-фінансових установ, які забезпечують регулювання грошового обігу в країні, акумуляцію, розподіл і використання вільних коштів; б) сукупність кредитно-розрахункових відносин, пов’язаних з рухом позичкового капіталу, а також форм і методів кредитування.

За законом “Про банки і банківську діяльність” (1991 р.) в Україні функціонує дворівнева структура банківської системи:

І рівень - Центральний банк (Національний банк України);

ІІ рівень - комерційні банки.

Дворівнева система існує також у Німеччині, Франції та багатьох інших країнах.

Функції Центрального банку:

− монопольна емісія банкнот;

− банк банків (НБУ не має безпосередніх справ з підприємцями та населенням, його головними клієнтами є комерційні банки);

− банк уряду (НБУ виступає касиром та кредитором уряду). Він відкриває рахунки Уряду та урядовим відомствам, через які відбувається рух доходів та витрат уряду;

− зберігає золотовалютний запас у країні;

− кредитно-грошове регулювання;

− контроль норми обов’язкових банківських резервних відрахувань.

Щодо інституційної будови центрального банку, то вона в різних країнах має своєрідну специфіку. Так, Федеральна резервна система США складається з двох організаційних структур – Ради Керуючих та 12 Федеральних резервних банків. Останні виконують функції центральних банків. В Великобританії – Банк Англії має Правління і два невеличких філіали у Лондоні. Швейцарський Нацбанк організований як акціонерне товариство, акціями якого федеральний уряд не володіє.

Комерційні банки – це підприємства, що організують рух позичкового капіталу з метою одержання прибутку.

Функції комерційних банків:

− акумуляція та мобілізація банками грошового капіталу;

− посередництво у кредиті;

− організація випуску та реалізації цінних паперів;

− надання консультаційної допомоги;

− проведення розрахунків і платежів в господарстві;

− створення кредитних грошей.

Комерційні банки проводять активні операції – розміщення банківських активів з метою отримання доходу (кредитування, облік векселів, купівля банками цінних паперів тощо) та пасивні операції – акумуляція ресурсів, необхідних для проведення кредитних та інших активних операцій.

Елементами кредитно-банківської системи є також спеціалізовані кредитно-фінансові установи (ощадні, іпотечні, інноваційні, інвестиційні, зовнішньоторгівельні банки, страхові компанії, пенсійні фонди) [4, с. 506-509].

На відміну від позичкового капіталу власний капітал банку бере участь в утворенні середньої норми прибутку. Він авансується на будівництво будівель і споруд банку, обладнання його сховищ, покупку комп'ютерів і іншої необхідної техніки, а також наймання банківських службовців.

Банківський прибуток – це різниця між позичковим і банківським відсотком за винятком витрат на ведення банківської діяльності (витрати на обслуговування клієнтів). Прибуток банку визначається за формулою.

,

де P_б – величина прибутку банку (маса банківського прибутку); Кп - позичковий капітал; N_% - норма позичкового відсотка; K_{депозит} – депозити вкладників; N_б - ставка банківського відсотка; costs_b - витрати банківської діяльності або витрати банку по виконанню кредитних операцій.

Банківський відсоток – це відсоток, що виплачується банком вкладникам на їх депозити.

Позичковий (кредитний відсоток) – це відсоток, що банк стягує з позичальників.

Величина норми банківського прибутку визначається, як відношення прибутку банку до власного капіталу банку, виражене у відсотках:

,

де – норма банківського прибутку; P_б – величина банківського прибутку; K_б – власний капітал банку.