![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Птах як словесний образ у ліричній творчості Лесі Українки
Птах як словесний образ-символ посідає в творчому доробку поетеси особливе місце. Насамперед це символ приходу весни, пробудження природи: Не дивуйте, що серце так рв’яно, Щиро прагне і волі, і діла, – Чули ви, як напровесні рано Жайворонкова пісня бриніла?.. [18, c. 55];
Тепер я знаю, що весна надворі, Бо соловейки здалека щебечуть, Лунає гомін листя молодого... [18, c. 244]. У системі української національної поетики образ солов’я (соловейка) є традиційним. До того ж це не лише символ весни, а й неперевершений співець, дорівнятися до якого неможливо: Той голос надземний часами лунає В піснях соловейка навесні, – І тільки обранець між людьми здолає Співать тії гімни небесні. [18, c. 31];
Соловейковий спів навесні Ллється в гаю, в зеленім розмаю, Та пісень тих я чуть не здолаю [...] Тії співи та квіти ясні, Наче казку дивну, пригадаю – У сні!.. [18, c. 48]. Важливим є функціонування у творах Лесі Українки і такого позитивного образу-символу в українській традиції, як голуб. Згідно з народними уявленнями, „голуб – пташка чиста, свята” [16, c. 317]. Відомо, що під час хрещення Ісуса Христа Дух Святий зійшов з небес у вигляді голуба, тому в народі вірять, що „голуб – улюблена пташка Господа” [16, c. 317]. Поетеса обирає саме цей образ для протиставлення єхидні, вкладаючи в уста Міріам, яка звертається до Месії, такі слова: Якби єхидна Могла покинути свою отруту, Вона була б не гірша від голубки [18, c. 132];
Чим ти мені ясніше, Тим душі ворогів мені темніші, Тим менш єхидна схожа до голубки [18, c. 133]. У фольклорі та літературі голуб найчастіше символізує „подружню вірність, чисте кохання” [16, c. 61]. Леся Українка теж враховує традиційну для національного поетичного словника сполучуваність назви: На весіллі бринять чарочки, – Хай здорові живуть молодята! Хай живуть, як в гніздечку пташки, Хай кохаються, мов голуб’ята! [18, c. 64]. Міфопоетична символіка зозулі у свідомості українців пов’язана передусім у свідомості українців з образом жінки, дівчини, матері, дочки. У поетеси зозуля є птахою, яка здатна розвеселити людину в журбі: Єсть у мене ще просьба і друга; Сюю просьбу я шлю твоїй музі, – Хай вона, як зозуленька в лузі, Звеселить твого смутного друга [18, c. 224]. Орел в українській культурній традиції – „символ відваги, сміливості, гордості, чоловічої краси, далекоглядності, емблема сили й могутності окремих людей (царів, героїв), королівств, народів” [16, c. 154]. У поетеси орел символізує ще й недосяжність, висоту: Непереможно прагну я поставить Там високо червону короговку, Де й сам орел гнізда не сміє звить! [18, c. 195]. Поетична традиція здавна послуговується світовими образами, які беруть початок, зокрема, з грецької міфології. Леся Українка розвиває ці словесні образи в новому літературному контексті: Брати мої, нащадки Прометея! Вам не орел розшарпав груди горді, – Бридкі гадюки в серце уп’ялись [18, c. 142]. Орлиця у Лесі Українки не просто самиця орла, а горда, відважна птаха: Коли мені не дано крил міцних, Щоб я могла орлицею підбитись Геть високо понад найвищі гори, То прагну я собі потоків сліз, Гарячих сліз, нестриманих, раптових... [18, c. 197];
Чи, може, глянути орлицею високо, Геть понад кручі, у простор безмежний, Вхопити з хмари ясну блискавицю, Зірвати з зірки золотий вінець І запалати світлом опівночі? [18, c. 149]. Навіть мрії свої, духовні пориви поетеса порівнює з гірськими орлицями: Там ангел помсти злий, суворий дух темниці, Проймав мене знов зором огневим І мрії чистії, мої гірські орлиці, Геть розганяв мечем своїм кривим [18, c. 177]. Лірично забарвлюється у поетеси образ білокрилого лебедя – символу чистоти, невинності, особливої гармонійної краси [2, c. 15]. Так, в умовах тихої чарівної ночі зірниця у поетеси асоціюється з білокрилим лебедем. У цьому вірші ознаки образу підсилюються фразеологізмом лебедина пісня: То була тиха ніч чарівниця, Покривалом спокійним, широким Простелилась вона над селом, Прокидалась край неба зірниця, Мов над озером тихим, глибоким Лебідь сплескував білим крилом. І за кожним тим сплеском яскравим Серце кидалось, розпачем билось, Замирало в тяжкій боротьбі. Я змаганням втомилась кривавим, І мені заспівати хотілось Лебединую пісню собі [18, c. 120]. В уривкові створюється розгорнута метафора, яка містить два плани: рухи, сплески крил птаха співзвучні порухам душі ліричного героя (серце кидалось, розпачем билось…). Ще один пласт метафори – водна глибінь (над озером тихим, глибоким) – утілює глибину душевних переживань. Індивідуальність розгорнутої метафори увиразнюється контрастом: колористичний в основі (кривавий – білий), він надає словесному малюнкові особ- ливого драматизму. Отже, вживання образу птахів, складовими частинами якого є назви птахів орел (орлиця), сокіл, соловей, лебідь, зозуля, голуб та похідних, дає підстави для того, щоб зробити висновок про відображення в словесних образах на їхній основі традиційних мотивів і разом з тим про їхню яскраву самобутність [17, c.21].
|