Висновки до розділу 2

Поетика лірики Лесі Українки виразно еволюціонувала за час її поетичної діяльності. І еволюція ця полягала в неперестанному вношенні в теми ліричних віршів все нових мотивів, все більш оригінальних, все дальших від традиційної тематики української лірики тих часів.

Багато її творів навіть раннього періоду дивують досконалістю, легкістю, музикальністю, гнучкістю ритмів.

Головні теми її ранніх ліричних поезій: краса природи, любов до рідного краю, особисті переживання, призначення поета й роль поетичного слова, соціальні та громадські мотиви. У перших творах її помітні впливи Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Михайла Старицького, Генріха Гейне.

А вже поезію “Contra spem spero” (1890) характеризує античне розуміння доблесті (arete), блискуче володіння міфологічними ілюзіями, автокреація жінки-воїна. Саме цей аспект творчості на довгі роки визначав тонус наукового “лесезнавства”. Такі основні мотиви поезій “До товаришів”, “Товаришці на спомин”, “ Грішниця”, “Slavus – Sclavus”, “Fiat nox”, “Епілог” і багато інших. Мотив волі набирає в ній досить різноманітних барв: від нескорення традиційному розумінню імперії по індивідуальний вибір modus vivendi, що означає відкриття істини і служіння їй. Лірика жаги і прихованого тріумфу, пов'язаного з неможливістю зреалізувати свою любов, експонує схему лицарської любові. Лірична героїня – лицар, який співає своїй дамі серця.

Леся Українка як людина та поетеса була щирим і відданим борцем за долю своєї держави, переймалася її залежністю, і надихала людей на запеклу та пристрасну боротьбу за долю України. Тому в її творчості особливе місце займає тема любові до рідного краю, який вона хотіла бачити вільним і щасливим. Кожен ліричний твір свідчить, що вона була справжньою донькою рідної землі.

За аналізом поетики лірики поетеси можна зробити висновок, що наскрізним образом лірики Лесі Українки був образ птаха, який асоціювався у поетеси з приходом весни, пробудження природи та образом-символом – квітами. У поезіях Лесі Українки зустрічається більш як сорок інтерпретацій образу квітки. Квіти стали невід’ємною частиною багатої образності творів поетеси, надали їм оригінальності, барвистості, розмаїтості.

Не можна обминути й поезії з циклу “Весна в Єгипті”, так як проаналізувавши цю поезію звертаємо увагу на відмінність мотивів лірики від інших творів поетеси на тему Єгипту.

Досліджуючи поетику поезій Лесі Українки звертаємо увагу на використання в ній образу птаха. Поетеса розширює контексти з цим образом. Традиційні компоненти або використовуються як усталені форми (молодята-голуб’ята, батько-голубонько, донька-зозуленька, синойко- сокілойко), або набувають нових значеннєвих відтінків (мрії- орлиці, рими-соколята, зірниця-лебідь). Тобто, дослідники цього аспекту наголошують на тому, що Леся Українка вносила своє поняття значень і цим робила свою поезію ще більше сокровенною і оригінальною.

У ліриці Лесі Українки відбилися її погляди на життя, любов, дружбу. У багатьох ліричних віршах розкривається тема справжньої, глибокої і самовідданої любові.