Французька революція кінця XVIII ст. та її історичне значення.

У XVIII ст. французькі королі мали абсолютну (необмежену) владу. Король міг запроваджувати і збирати будь-які податки, видавати і скасовувати закони, оголошувати війну та укладати мир, вирішувати всі адміністративні й судові справи. Вважалося, що влада короля - від Бога, відтак воля його - закон, а вищий обов'язок будь-кого з підданих - виконувати монаршу волю. Устрій абсолютної монархії заважав капіталістичному розвиткові країни. Свавілля королівської влади, привілеї дворянства, феодальні побори і надмірні податки, політична безправність більшості населення, обмеження на купівлю- продаж землі, внутрішні митниці, цехи, різноманіття одиниць мір і ваги викликали глибоке невдоволення серед більшості населення.

У другій половині 80-х рр. XVIII ст. Франція потерпала від стихійних лих: посухи, сильного граду, холодних зим. Різко зросли ціни на продовольство. Почало зростати безробіття. Уряд, що опинився на межі банкрутства, зважився провести реформи і спробував накласти податки на духівництво та дворянство. Щоб розв'язати це питання, було вирішено скликати на початку 1787 р. збори нотаблів -найзнатніших представників французького дворянства. Нотаблі - принци, герцоги, маршали, єпископи, архієпископи - були обурені спробою зазіхнути на їхні прибутки. Опора монархії - дворянство найперше виявило непокору королю, який змушений був скликати Генеральні штати (вищий орган станового представництва, який не скликався давно. Депутати третього стану відмовились голосувати за станами, вважаючи це несправедливим, За наказом короля гвардійці спробували розігнати депутатів Національних зборів силою. Однак, вийнявши шпаги, шлях їм перепинили офіцери, дворяни-аристократи, маркіз Лафайєт, учасник війни за незалежність США, друг Д. Вашингтона. король, втім через кілька днів наказав увести війська з Парижа. Це одразу ж загострило становище в столиці. Почалися зіткнення санкюлотів із військами. 9 липня 1789 р. Національні збори проголосили себе Установчими зборами на знак того, що вважають за головне своє завдання встановлення нового політичного ладу на основі конституції. Через три дні неспокій в Парижі переріс у збройне повстання. Початок повстання супроводжувало захоплення санкюлотами складів зі зброєю.Комендантові Бастилії запропонували віддати повсталим зброю. Почалися переговори. Одну з депутацій обстріляли. Відтак почався штурм і фортецю було взято. Це сталося 14 липня 1789 р. Цей день вважається початком Великої французької революції. Паризькі події стали за приклад для всіх міст країни. (Скрізь революціонери брали владу в свої руки і створювали органи місцевого самоврядування - муніципалітети. Мером (міським головою) столиці став астроном Ж. Байї, дуже популярний серед парижан. Одночасно формувалася збройна сила нової влади - Національна гвардія. Вступити до її лав могли тільки заможні громадяни, оскільки гвардієць мусив придбати дорогий синій мундир і все спорядження власним ісоштом. Командувачем цієї гвардії став Лафайєт. Піднялися на боротьбу і селяни. Вони почали захоплювати дворянські замки, щоб знищити документи, в яких були зафіксовані їхні феодальні повинності. При цьому часто діставалося і сеньйору, а замки нерідко спалювали. На всі питання, поставлені революцією, повинна була дати відповідь нова влада, яку тепер уособлювали Установчі збори. Упродовж 4-11 серпня 1789 р. Установчі збори ухвалили низку декретів, які скасовували деякі привілеї дворянства і церкви, але основні повинності селян підлягали викупу. Однак більшість зрозуміла ухвалу дослівно: «Національні збори повністю знищують феодальний лад». Селяни припинили вносити платежі й на спроби примусити їх відповідали повстаннями. Відтак були зроблені перші, хоч і половинчасті, поступки селянству. Декрети започаткували ліквідацію як феодальних відносин на селі, так і всієї соціальної та юридичної структури старого порядку в цілому.

За складом Установчі збори: оловною політичною партією в них були прибічники конституційної монархії на чолі з Мірабо. Особливу позицію посідала група молодих депутатів, які критикували всі реформи і постійно вели мову про «права народу». Спершу нікому не відомі, ці депутати швидко набули популярності в Парижі. Вони поклали початок партії монтаньярів - Гори, бо сиділи на горішніх лавах (М. Робесп'єр.)

26 серпня 1789 р. Установчі збори прийняли «Декларацію прав людини і громадянина». Як вступ до майбутньої конституції, вона стала документом великого революційного значення. 17 статей декларації проголосили головними принципами революції ідеї Просвітительства. Слідом за декларацією збори прийняли Закон про виборчу систему, відповідно до якого громадяни поділялися на «активних» і «пасивних». «Активні» - ті, хто мав певний рівень прибутків, - діставали право обирати й бути обраними. «Пасивні» - ті, хто не мав мінімуму прибутків, - позбавлялися права бути обраними. Однак король не лише відмовлявся підписати ухвалені зборами документи, але й під впливом найближчого оточення, особливо королеви Марії-Антуанетти, почав думати, як розігнати Установчі збори.(за допомогою регулярної армії) 5 жовтня 1789 р.королівський палац був оточений- король затвердив всі ухвали. Щоб перебороти фінансову кризу і зламати владу церкви, яка була могутньою опорою абсолютизму, Установчі збори постановили конфіскувати церковні землі, оголосивши їх «національним майном», і почали продаж цього майна. Одночасно випускалися асигнати - державні грошові зобов'язання, чию вартість забезпечували прибутки від продажу церковної землі. Дуже швидко асигнати перетворилися па звичайні паперові гроші. У травні 1790 р. був запроваджений порядок продажу «національного майна», але його умови влаштовували тільки заможних селян. Не задовольняли багатьох селян і умови викупу феодальних повинностей. І Іочалися заворушення.

У 1789-1791 рр. Установчі збори провели деякі інші реформи, які утверджували у Франції основи нового, демократичного суспільного ладу:

-скасовано поділ на стани та успадковування дворянських титулів;

-церква під контроль держави

-поділ Франції на 83 департаменти

-ліквідовувалися цехи

-знищувалися внутрішні мита.