Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Політичний устрій південнослов'янських та західнослов'янських країн після Другої світової війни.






Із завершенням збройної боротьби в 1943-1945 рр. до влади приходили уряди Народних фронтів. У перші післявоєнні роки в Болгарії, Польщі, та Чехословаччині вони здійснили ряд демократичних перетворень: відродження різних політичних партій; введення загального виборчого права; покарання військових злочинців; націоналізація власності нацистських злочинців і їхніх поплічників; відновлення зруйнованої економіки; вирішення насущних соціальних проблем. В Югославії вже з 1945 р. вся влада належала комуністам.

Лідерами цих країн ставали послідовні сталіністи - К.Готвальд (Чехословаччина), Б. Берут (Польща), В. Червенков (Болгарія які в одній особі поєднували вищу партійну і державну владу. Вирішальний внесок Червоної армії звільнення Європи від нацистської окупації, перебування радянських військ у країнах Центральної та Східної Європи створило передумови для утвердиження в регіоні радянської моделі післявоєнного устрою. СРСР надавав всебічну підтримку компартіям країн в їхній боротьбі за владу. Комуністи, спираючи на підтримку Москви, прибрали до своїх рук державний апарат, що дозволив їм тримати під контролем підготовку і проведення парламентських виборі Вони очолювали всі силові міністерства, за короткий час створили фактич. однопартійні уряди. На 1949 р. практично в усіх країнах регіону був офіційно проголошений курс на побудову основ соціалізму.

)У політичній сфері вся влада концентрувалась у руках компартій, представницька і судова влада втратили самостійність; багатопартійна система в країнах або ліквідувалася (Югославія), або тільки декларувалася (Польща, Чехословаччина, Болгарія);

Польща: У ході звільнення Польщі від нацистської окупації в 1944- 1945 рр., відповідно до рішень Кримської конференції, в Польщі почався процес формування уряду національної єдності. 28 червня 1945 р. був утворений Тимчасовий уряд національної єдності, до складу якого ввійшли представники Польської робочої партії (ППР), Польської соціалістичної партії (ППС), Польської селянської партії (ПСЛ), а також Партії людовців і Соціал-демократичної партії. Уряд соціаліста Е. Осубка Моравського визнали СРСР, США, Велика Британія. Емігрантський уряд у Лондоні перестав існувати.

Новий уряд, незважаючи на проголошення його коаліційного характеру, був прорадянським за своєю суттю. На парламентських виборах 1947 р. у результаті грубих підтасувань голосів урядовий блок здобув перемогу. Президентом Польської Республіки і головою Державної ради був обраний Б. Берут — один із найпослідовніших провідників сталінізму в Польщі. У грудні 1948 р. відбулося поглинання комуністами залишків Польської соціалістичної партії та була створена нова комуністична партія – Поль. об'єднана робітнича партія (ПОРП), де переважали сталіністи. Був проголошений курс на побудову основ соціалізму. Держава одержала нову назву Польська Народна Республіка (ПНР).

Болгарія: На початку вересня на територію Болгарії вступили війська Червоної арм, 9 вересня 1944 р. у Софії комуністами був здійснений організований держиний переворот. До влади прийшов Вітчизняний фронт, який сформував свій уряд, де переважали комуністи. Незабаром держава одержала нову назву - Народна Республіка Болгарія (НРБ)

Чехословаччина: 5 квітня 1945 р. у м. Кошиці було оголошено про створення коаліційного уряду Національного фронту, у якому переважал комуністи. У травні 1945 р. уряд переїхав до Праги. Широкі права мав президент Е. Бенеш, але державний апарат формувався під контролем комуністів, зайняли в ньому ключові посади. Новий уряд країни очолив лідер КПЧ К. Готвальд, завзятий прихильник сталінізму. Після державного перевороту Національні збори 9 травня 1948 р. ухвалили нову конституцію країни, що проголосила утворення держави «народної демократії», але насправді знаменувала встановлення комуністичної диктатури за радянським зразком. Е. Бенеш відмовився підписати нову конституцію і вийшов у відставку.Нова конституція набрала сили тільки після обрання президентом країн Готвальда.

Югославія: у жовтні 1944 р. був звільнений Белград. Народно-визвольна армія Югославії (НВАЮ) продовжувала наступ, відтісняючи гітлерівців на захід. У травні 1945 р. югославські партизани ввійшли в столицю Хорватії Загреб і міста Адріатичного узбережжя. Незалежність і єдність держави були відновлені. У березні 1945 р. Й. Броз Тіто відповідно до рекомендацій Кримськоїкої ференції сформував Тимчасовий народний уряд Демократичної Федеративн Югославії (ДФЮ), який офіційно визнали СРСР, США і Велика Британі Більшість членів уряду були прихильниками Тіто.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.013 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал