Західноукраїнська Народна Республіка.

18 жовтня 1918 р., коли імперія Габсбургів почала розвалюватися, у Львові зібралися визначні діячі Східної Галичини і Буковини. Серед них були посли до імперського парламенту, депутати галицького і буковинського сеймів, керівники політичних партій, митрополит А. Шептицький, єпископ Г. Хомишин. Вони проголосили себе Конституантою (Установчими зборами) і обрали Національну Раду - вищий орган влади української держави, яка мала скла

датися із Східної Галичини, Лемківщини, північно-західної Буковини і Закарпаття.

У ніч на 1 листопада збройні загони Національної Ради зайняли Львів, а потім - усю Східну Галичину. 13 листопада була проголошена Західноукраїнська Народна Республіка. Президентом ЗУНР став голова Національної Ради Євген Петрушевич. Державний секретаріат (уряд) очолив лідер найвпливовішої національно-демократичної партії Кость Левицький.Політичні партії які входили до національної ради виступали проти конфіскації землі у великих власників з метою передачі її селя нам. В умовах польської агресії не послабило підтримку проголошеної національної держави українським населенням.У деяких містах з’являються ради робітничих депутатів. У лютому 1919 р. на конференції у Станіславові була заснована Комуністична партія Східної Галичини (КПСГ).(не визнавала ЗУНР)

Нове політичне утворення зразу ж опинилося в гострому конфлікті з поляками, які також інтенсивно розбудовували власну державу й претендували на територію Західної України. Польські державні кола спиралися на місцеве польське нас. Ставлення більшості поляків до ЗУНР було негативним, хоча серед чиновників державного апарату були й поляки. Євреї, прагнучи залишитись осторонь польсько-українського конфлікту, дотримувалися нейтралітету. Однак після триденного єврейського погрому, влаштованого у захопленому Львові польськими солдатами, вони стали схилятися до тісної співпраці з українською владою. Українська Національна Рада прагнула забезпечити широкі права національним меншинам, вирішивши, зокрема, надати їм 30 % депутатських місць у майбутньому парламенті. Соціальна стабільність у державі забезпечувалась і розпочатою у квітні 1919 р. аграрною реформою, в результаті якої всі маєтки великих землевласників, переважно поляків, експропріювали, а їхні землі передбачалося поділити між малозабезпеченими та безземельними селянами. Настроям більшості місцевого українського населення відповідало прагнення уряду

ЗУНР до об'єднання з УНР. Ця історична подія відбулася 22 січня 1919 р., коли у Києві на майдані біля Софійського собору було проголошено Акт злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. ЗУНР дістала назву Західна область Української Народної Республіки (Зо УНР) і повну автономію.