Інші показники системи національних рахунків

Чистий національний продукт – це макроекономічний показник, що характеризує обсяг створених і придбаних населенням даної країни товарів і послуг за певний період часу, як правило за рік, зменшений на суму амортизаційних відрахувань:

ЧНП = ВНП – амортизаційні відрахування

Національний доход – це новостворена вартість у галузях матеріального виробництва і зменшена на розмір чистих непрямих податків на бізнес:

НД = ЧНП – чисті непрямі податки на бізнес

Особистий дохід – це отриманий прибуток, сформований після зменшення НД на розмір внесків на соціальне страхування, податків на прибутки корпорацій, нерозподіленого прибутку корпорацій і збільшений на суму трансфертних платежів.

ОД = НД – внески на соціальне страхування – податки на прибутки корпорацій – нерозподілений прибуток корпорацій + трансфертні платежі

Національне багатство – це сукупність матеріальних і культурних благ, накопичених країною протягом її історії, створених працею попередніх і нинішніх поколінь на певний момент часу.

5. Індекс приросту цін, номінальний і реальний ВНП. Дефлятор ВНП. Індекс цін Леспейреса, Пааше, Фішера.

В економічній теорії для порівняння ВВП у різні періоди часу використовують номінальний і реальний ВВП.

Номінальний ВВП – це розрахована вартість продукції в поточних ринкових цінах.

Реальний ВВП – це розрахована вартість продукції в постійних незмінних цінах.

Збільшення номінального ВВП може відбуватися як за рахунок росту рівня цін, так і за рахунок фізичного росту обсягу всієї продукції. Реальний ВВП не залежить від рівня цін. Тому основним показником фізичного обсягу товарів і послуг виступає реальний ВВП. Реальний ВВП розраховується шляхом коригування номінального ВВП на індекс цін.

Реальний ВВП = номінальний ВВП / індекс цін *100%

Індекс цін відображає зміну цін на товари за певний період часу.

Індекс цін поточного року = ціни поточного року / ціни базисного року * 100 %

Дефлятор ВВП – це різниця між номінальним і реальним ВВП. Він використовується для визначення рівня інфляції і показує, наскільки ВВП зріс за рахунок росту рівня цін.

Дефлятор ВВП = номінальний ВВП / реальний ВВП*100%

Зміна загального рівня цін може бути досліджувана за допомогою індексів цін. Існує декілька варіантів розрахунку індексу цін.

Індекс цін Леспейреса – показує зміну рівня цін протягом певного періоду часу, якщо при цьому структура виробництва і споживання не змінилася.

I л = Σ р1q0 / Σ р0q0*100%, де

р1 і р0 – ціни відповідно в поточному і базовому періодах,

q0 – обсяг виробництва в базовому періоді.

Для базового періоду характерний початковий рівень цін.

Індекс Леспейреса дещо завищує темп росту цін, тому що він не враховує зміну в структурі споживання товарів і послуг.

Індекс Пааше показує динаміку загального рівня цін при зміні обсягу і структури виробництва в розрахунковому періоді.

I п = Σ р1q1 / Σ р0q1*100%

р1 і р0 – ціни в поточному і базовому періодах,

q1 – обсяг виробництва в поточному періоді.

Індекс Пааше недооцінює ріст загального рівня цін, тому що на цей індекс впливають структурні зміни, які зменшують підвищення цін на окремі товари і послуги.

Індекс Фішера являє собою середнє значення між двома попередніми індексами, усуває недоліки в оцінці росту загального рівня цін.

I ф = √ І п * I л*100%

Аналізуючи динаміку номінальних і реальних прибутків, можна визначити причини невдач і формувати основні принципи, напрямки і засоби економічної політики на короткостроковий і довгострокові періоди з виділенням пріоритетів.

6. Економічна сутність загальної рівноваги в моделі сукупний попит – сукупна пропозиція. Фактори їх формування.

Загальна рівновага — це рівновага, що виникла у результаті взаємодії всіх ринків, коли зміни попиту чи пропозиції на одному ринку впливають на рівноважний стан усіх інших ринків.

Для загальної економічної рівноваги необхідна наявність певних передумов: відповідність сукупного попиту сукупній пропозиції на всіх чотирьох типах ринку (товарів, праці, капіталу та грошей); ефективне використання усіх економічних ресурсів, що означає відсутність масового безробіття, високого рівня інфляції, нереалізованих товарів та їх дефіциту; відповідність державних цілей існуючим економічним можливостям; збалансованість між виробництвом і споживанням з орієнтацією їх розвитку в інтересах споживачів; відповідність доходів витратам.

Підтримка загальної макроекономічної рівноваги утруднена, по-перше, через наявність так званих зовнішніх ефектів і, по-друге, порушення загальної рівноваги внаслідок розвитку НТП. В одних випадках порушена рівновага відновляється самою ринковою системою в силу її спроможності до саморегулювання, в інших потрібне втручання держави. З двох взаємодіючих величин, поданих у моделі рівноваги, легше управляти розміром сукупного попиту. Впливати на сукупний попит держава може трьома засобами: змінюючи власні витрати, податки і процентну ставку. Сукупний попит розширюється, якщо держава збільшує свої витрати, тобто грошові виплати населенню, зменшує податки, знижує процентну ставку. Така політика держави називається політикою експансії. Обмежити сукупний попит держава може за допомогою зменшення державних витрат, збільшення податків, підвищення процентної ставки. Така політика називається політикою стримування.

7. Економічна сутність сукупного попиту: цінові і нецінові фактори його формування.

Сукупний попит – це представлені на ринку в грошовій формі потреби населення, підприємств і держави. Він визначається як реальний обсяг національного виробництва, що приватні споживачі, підприємства і держава готові купити при різноманітних можливих рівнях цін. Сукупний попит включає:

1. Попит населення на товари і послуги, так звані споживчі витрати.

2. Попит підприємців на засоби виробництва – інвестиційні витрати.

3. Закупівля державою товарів і послуг, тобто державні витрати.

4. Витрати на " чистий" експорт – різниця між експортом і імпортом.

Так, на сукупний попит впливають у першу чергу реальний обсяг виробництва і рівень цін.

Р

Р1

Р2

АД

Q

Q1 Q2

Рисунок 4.1 – Крива сукупного попиту

Чим нижчий загальний рівень цін, тим більший обсяг вироблених товарів і послуг буде придбано як усередині країни, так і за кордоном. І навпаки, з підвищенням рівня цін сукупна потреба в товарах і послугах зменшиться. Така залежність пояснюється дією цінових чинників, до яких належать:

1. Ефект процентної ставки. При сталості грошової маси в країні з підвищенням цін на товари і послуги споживачам і підприємцям для тих же покупок потрібна буде більша, ніж раніше, кількість грошей. Збільшення попиту на гроші при незмінній грошовій масі призведе до росту ціни на них, тобто до зростання процентної ставки. При високій ставці споживачі і підприємці будуть брати менше кредитів, що призведе до скорочення їхніх витрат і, отже, сукупного попиту.

2. Ефект багатства або реальних касових залишків. Підвищення цін на товари і послуги веде до зниження купівельної спроможності накопичених фінансових активів, якими володіють домогосподарства. Прагнучи зберегти своє багатство, споживачі зменшують витрати і збільшують заощадження. Це призводить до скорочення сукупного попиту.

3. Ефект імпортних закупок. Підвищення цін на вітчизняні товари веде до скорочення їхнього експорту і росту імпорту більш дешевих іноземних товарів. У силу цього зменшується попит на вироблені в країні товари і, отже, скорочується сукупний попит. І навпаки, зниження рівня цін підвищує сукупний попит як усередині країни, так і за кордоном.

Зміна цінових чинників призводить до руху уздовж по кривій попиту вгору або вниз.

На сукупний попит впливають і нецінові чинники, які зміщують криву сукупного попиту вправо або вліво.

Р

АД1

АД

АД2

Q

Рисунок 4.2 – Вплив нецінових чинників на величину сукупного попиту

До них належать:

· Економічні: рівень виробництва, принципи розподілу доходів у суспільстві (мінімальна ЗП, прожитковий мінімум);

· Соціальні: доходи на душу населення, розповсюджений спосіб життя;

· Демографічні: кількість населення, розміри і склад сім’ї, співвідношення міського і с/г населення, статево-віковий склад;

· Психолого-традиційні: культура продавця, смаки, релігія;

· Естетичні: мода, зовнішня якість товару, реклама;

· Природно-кліматичні: покупка по сезону, флора і фауна.

8. Економічна сутність сукупної пропозиції: цінові і нецінові фактори її формування.

Сукупна пропозиція – це певна кількість товарів і послуг, пред'явлених для продажу підприємницьким і державним секторами, або рівень наявного реального обсягу виробництва при кожному можливому рівні цін.

Сукупна пропозиція залежить від рівня цін. Вищі ціни створюють стимули для виробництва додаткової кількості товарів і їх пропозиції для продажу. Нижчі ціни викликають скорочення виробництва товарів. Тому залежність між рівнем цін і обсягом національного продукту, який підприємства пропонують на ринок, є прямою, або позитивною.

Р

АS

Q

· Вартість сировини і матеріалів

· Вартість енергоресурсів

· Заробітна плата

Нецінові фактори формування:

· Економічні: рівень автоматизації виробництва, організаційне забезпечення торгівлі, розвиток конкуренції

· Соціальні: професійний склад робочої сили, суспільна престижність підприємства

· Демографічні: розподіл працездатного населення по території

· Психолого-традиційні: смаки споживачів, традиції

· Естетичні: мода, розвиток промислового дизайну

· Природно-кліматичні: джерела сировини, клімат і середня температура.

Р АS2 АS АS1

Q

Рисунок 4.4 – Вплив нецінових чинників на обсяг сукупної пропозиції

Форма кривої пропозиції по-різному розглядається класиками і кейнсіанцями. Так, зміни розміру сукупної пропозиції під впливом того самого чинника можуть бути неоднаковими, що обумовлено тим, який період (короткостроковий або довгостроковий) береться до уваги. Класична модель розглядає економіку в довгостроковому періоді і виходить із таких умов:

1. Обсяг виробництва обумовлений тільки кількістю чинників виробництва і наявної технології і не обумовлений рівнем цін.

2. Зміни використовуваних чинників виробництва і технології здійснюються повільно.

3. Економіка функціонує при повній зайнятості чинників виробництва, і, отже, обсяг виробництва дорівнює потенційному.

4. Ціни і номінальна заробітна плата гнучкі, їхні зміни підтримують рівновагу на ринках.

У таких умовах крива пропозиції буде вертикальна.

Кейнсіанська модель трактує економіку в короткостроковому періоді. Короткострокова крива пропозиції виходить із таких умов:

1. Неповна зайнятість в економіці.

2. Ціни на товари і номінальна заробітна плата жорсткі.

У цих умовах крива сукупної пропозиції горизонтальна.

В результаті поєднання цих двох підходів крива сукупної пропозиції буде мати наступний вигляд (рисунок 4.5)

Р АS

1

Q

Рисунок 4.5 – Крива сукупної пропозиції с точки зору кейнсіанської і класичної теорії